"В Україні, я вважаю, будуть з'являтись певні течії, до цього процесу долучаться заклади освіти. Адже сьогодні немає людей, які цьому вчать"
- Стикався з думкою, наче мистецтво муралів може розвиватись або у бідних країнах, де у митців це єдина можливість заявити про себе, або у багатих, де у суспільства є гроші оплатити таке мистетство. Як в Україні може розвиватись ситуація?
- У Мексиці була дуже цікава штука: адмінресурс був зацікавлений в людях, які створювали, як це називалося, "нове мистецтво". І воно було дійсно нове, адже у такому форматі ніхто не малював. У нас в ті часи була схожа ситуація - було певне соціальне замовлення. Проте коли у Радянському союзі був взятий курс на соцреалізм, сказали, що все це - "панські забаганки". Наприклад, школа Бойчука пропонувала зробити своєрідний "неовізантизм", взяти за основу іконографію, але потім стало зрозуміло, що ікона і радянське мистецтво знаходяться у дисонансі, потім стало зрозуміло що у дисонанс входить і візантійська традиція. Потім вони подумали і повернулись до класицизму.
Як в Україні це буде розвиватись я не знаю. Сьогодні у нас трошки анархія, і трошки дефіцитний бюджет України. Я не впевнений, що соціальне замовлення має місце. Я бачу як це виглядає у Дніпрі - мені пропонували там працювати, але я зрозумів, що на фінальній стадії мені вже кажуть, що і як робити, яке дерево малювати, як мають висіти качелі і хто на них має сидіти. На виході - у місті з'являється мурал, де хлопець з пакетом з супермаркету дивиться на Ейфелеву вежу. Таке враження, що це гастарбайтер приїхав працювати. Таке в нас муралістичне мистецтво є на фініші.
Це цікаве питання, але як безпосередньому учаснику цього процессу, мені важко сказати що буде; але цікаво буде подивитись, що вийде.
Набаго цікавіше брати участь у Worldwide-процесах. Малювати в інших країнах, представляти Україну. Це цікавіше, адже в Європі, США і Китаї все набагато сильніше комерціалізоване, але є розуміння, що твоя уява, фантазія, бачення, будуть комусь цікавими. В Україні, я вважаю, будуть з'являтись певні течії, до цього процесу долучаться заклади освіти. Адже сьогодні немає людей, які цьому вчать. В Харкові є спеціалісти монументального мистецтва, але вони займаються станковим живописом на держзамовлення. Раніше кадри, яких випускали такі кафедри, були необхідні для створення величезних панно, мозаїк. Цей напрямок різко обірвався разом зі зникненням доби соціалізму