Карантинні мандри – 5 книг про те, куди тікати

Як усі ми вже переконалися, світ після карантину буде не такий, як раніше. І справа не лише у пригальмованих ритмах, а скоріше у нестримному бажанні якомога швидше все повернути. Тож відчути смак "справжнього" життя допоможуть ці книжки, герої яких тікають як не до Туреччини чи на Аляску, то у рольові ігри точно.

Пітер Мейл. Рік у Провансі. – Х.: Vivat, 2020

Дотепна та відверта розповідь Пітера Мейла — це наснажлива пригода й захоплива мандрівка Провансом для кожного читача. У товаристві любої дружини, а також з двома великими собаками автор книжки здійснив свою найзаповітнішу мрію переїхав з галасливого великого міста в мальовниче село на півдні Франції, у старовинний прованський будинок. Вони поволі пізнають особливості тутешнього життя від традиційної кухні й місцевого французького діалекту до унікальної манери спілкування провансальців, адже сусіди повсякчас допомагають, розважають, плутають і не перестають дивувати британську родину. Книжка легко перенесе читача в казкову атмосферу Провансу — з його простими земними насолодами та незвичним ритмом життя, у якому визначальними є примхи природи, а не сюрпризи шалених буднів, як у мегаполісах.

Діна Рубіна. Бабин вітер. – Х.: Фабула, 2020

Авторка цього роману має українське коріння, мешкаючи нині в Ізраїлі. Тож не дивно, що тема ностальгії "за справжнім" – основна в її історії про героїню, просту жінку з єврейської родини. Радянське дитинство в Києві, стрибки з парашутом, кохання, раптовий переїзд до Америки, де вона залишається назавжди. Животіє, працюючи косметологом, так і не зумівши оговтатися після втрати батьківщини. У романі тісно переплетені спогади про радянські комуналки, київські ринки, а також сучасний Нью-Йорк з його людським виром на вулицях, гонитвою за заробітком, постійним потоком клієнтів, що відвідують салон героїні роману. Епіляція, манікюр, душевні звіряння, розмови, сповіді – все змішалося у цьому калейдоскопі трагічних, комедійних і драматичних подій.

Ирина Фингерова. Замки. – Х.: Фолио, 2019

Героїня цього роману, яка нагадує чи то Амелі з однойменного фільму, а чи Алісу із Задзеркалля, мешкає в одному з містечок Миколаївської області в типовій родині. "Дома у меня неуютно, – повідомляє вона. – Родители все время рядом – мама шьет на заказ, а папа – солит помидоры. Когда помидоры заканчиваются – он делает ремонт. Когда нечего чинить – он выходит из себя и что-то ломает". Тому життя довкола – немов поза часом і простором: складно сказати, який це період, якби не гривні, легко помилитися з віком, якби не пенсія батька. Тож не дивно, що поводиться наша Таня, як типова пізня дитина, яка потрапила у нудне доросле життя і щосили намагається повернутися до себе, справжньої. Іноді у цьому їй допомагає коханий на ім’я Морган, з яким познайомилася на аніме-фестивалі, іноді – подруга. При цьому вигадана ними рольова гра у середньовічну Францію з епідемією прокази – це як втеча з довколишнього маразму в рятівний абсурд. Чи пак, романтику. "Вот почему Морган хочет стать врачом. Уехать отсюда. Я тоже хочу отсюда уехать! – волає героїня. – Мне некуда ехать, но я хочу этого больше всего на свете". Насправді тікати завжди є куди, адже внутрішню Монголію, як власний всесвіт, ще ніхто не відміняв. Так само, як чудової прози про аутсайдерів у тилу друзів і ворогів, тобто на узбіччі нашого з вами життя.

Світлана Ославська. Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії. – Л.: Човен, 2019

До книжки увійшли репортажі, написані авторкою в 2015—2019 роках. Ці історії розкажуть про іншу Туреччину — ту, що починається за межами курортів і традиційних туристичних напрямків. У текстах ми зустрінемо тих, хто не вписується в картину "правильних" турецьких громадян: християн, єзидів, сирійців, біженців, "терористів". Водночас репортажі показують ширшу картину суспільного й політичного життя Туреччини останніх п'яти років. Є тут і перетини з Україною — сподівані й не дуже. "Географічно ці репортажі -- про Туреччину, – розпочинає авторка. – Але фактично – про Близький Схід, який досі існує на території цієї країни. Його жителів розшарпують, з одного боку, потяг до західної культури, а з другого – власні традиції. А що Близький Схід – це неспокійна земля, то я багато писала про міграцію. Із текстів промовляють біженці з Сирії та Іраку, яких зустрічала на східних і західних околицях країни. Є тут історії "нетурецьких" жителів Туреччини: вірмен, ассирійців, курдів – їм непросто у країні, яка прагне вдавати мононаціональну".

Джон Кракауер. У дикій глушині. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2020

Захоплива історія юнака Кріса Мак-Кендлесса, що знехтував можливостями блискучої кар’єри і відцурався родини, аби втілити свою заповітну мрію — пожити самітником у глушині Аляски. Джон Кракауер, один із найпопулярніших сучасних американських письменників, емоційно веде нас слідами цієї пригоди, шукаючи відповідь на головне питання: чому за здійснену мрію Крісу Мак-Кендлессу довелося заплатити найвищу ціну? Ця книжка стала світовим бестселером, витримала кілька перевидань, і, врешті, її було успішно екранізовано. "Не стверджуватиму, що я – неупереджений біограф, – зауважує автор. – Заплутана історія Мак-Кендлесса зачепила мене за живе, ія не спроможний сухо описувати цю трагедію. Я прагнув писати так, щоби присутність автора була у книзі непомітною – і загалом цього досягнув. Однак мушу попередити читача: часами я вплітаю в історію Мак-Кендлесса елементи історій із власної молодості. Сподіваюся, мій досвід проллє трохи світла на таємницю Кріса Мак-Кендлесса".