Клуб "Великої сімки": місце України і страхи повернення Росії

Останні дві доби напередодні саміту G7 (Канада, Франція, ФРН, Італія, Японія, Велика Британія і США) у Франції 24-26 серпня український інформаційний простір лихоманить від новин про можливість повернення Росії до "Великої вісімки", звідки її виключили у 2014 році після незаконної анексії Криму і військової інтервенції на Донбас. Приводом послугували витягнута з контексту цитата президента Франції Емманюеля Макрона, публікації в деяких західних ЗМІ про начебто рішення цього питання під час телефонної розмови Макрона з президентом США Дональдом Трампом, і твіт самого Трампа.

У гру включилася і Росія. У Москві заявили, що не проти повернутися, але вже в умовну G10 з Китаєм і Індією. Кремль почав так би мовити "тролити" Захід, висуваючи свої умови, і блефуючи, що їм взагалі невигідне повернення в клуб великих країн у нинішньому форматі. Насправді ж ці заяви були розраховані саме на внутрішній інформаційний простір Росії та на "ура-патріотів", щоб показати як "Росія диктує умови Заходу". Проте, якщо відкинути пафосні декларації та піар розрахований на внутрішнього споживача, в РФ чітко розуміють, що без виконання умов, за які її звідти і викинули у 2014 році, G7 таки не перетвориться у G8. Тому будь-які заяви з боку Москви щодо цього не варто сприймати серйозно.

Реакція Зеленського – помилка?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

G7 була створена ще у 70-х роках, як неофіційний майданчик для вироблення спільної політики з ухилом саме на економічні питання. А зараз все це перетворилося радше на високомедіатизований форум, якому усі надають великого значення, і де все більше й більше домінує питання безпеки. Варто підкреслити, що це звичайний майданчик для дискусій і вироблення якихось спільних бачень, а не міжнародна організація. А щодо російських закидів про якусь ефемерну G10, в цьому просто немає жодного сенсу, бо вже і так існує G20, де, наприклад, та сама Америка перетинається з Китаєм, а Росія – з тими ж країнами-учасниками G7.

Проте, на моє здивування, на все це на своїй офіційній Facebook-сторінці відреагував президент України Володимир Зеленський. Варто зазначити, що на зустрічі Емманюеля Макрона і Володимира Путіна у форті Брегансон (якій в Україні надали дуже великого значення і сприйняли ледь не як "зраду") жодним чином не йшлося про повернення Росії до G7 і перетворення її, таким чином, на G8. Так, було дипломатично вказано на "вікно" повернення Москви до цивілізованого діалогу та партнерства з Заходом. Проте, одразу ж після цього президент Республіки нагадав про низку умов, лише після виконання яких Москву можуть повернути до "Великої вісімки". Перефразовуючи, ці вимоги – це виконання Мінських домовленостей і повернення Криму, на що РФ не піде. І це розуміють як в Єлисейському палаці так і в Кремлі. Тому мене тут дивує реакція Володимира Зеленського, який, по суті, прокоментував твіт президента Трампа та типову дипломатичну ввічливість, яка не призведе до цього результату.

Можу навести дуже красномовний приклад, чому не варто коментувати твіти президента США Дональда Трампа. У грудні 2018 року в одному зі своїх дописів Трамп зазначив, що Америка виводить свої війська з Сирії. Звичайно, цього не сталося, а буквально через два місяці Трамп заявив вже про часткове виведення військ. Та і взагалі, за майже три роки свого президентства Трамп зробив більше 43 тис твітів (для порівняння у Обами за два терміни його каденції було менше 14 тис дописів у Twitter). Дуже дивно виглядає коли президент України офіційно коментує твіти Трампа і суто декларативні речі, які не несуть за собою ніякої конкретики, хоча я розумію можливий тиск, якому міг піддатися Володимир Зеленський.

Україна не у фокусі G7

По Україні єдине питання на порядку денному, поки що – це Донбас. Бо, на жаль, Крим Україна не змогла нав’язати як пріориет у світовий порядок денний. Путін вже сказав, що у новому президенті України Зеленському бачить обережний оптимізм. Також, вже є інформація про можливе звільнення українських полонених з російських тюрем та обмін їх на затриманих росіян в Україні. Скоріше за все це стало можливим завдяки нещодавній зустрічі між Путіним та Макроном. В той самий час не можна говорити, що Україна буде серед топ-пріоритетів обговорень на G7, хоча питання Донбасу таки обговорюватиметься.

Цьогорічний саміт "Великої сімки" проходитиме під гаслом "Подолання нерівностей". Франція, яка зараз головує у G7, визначила п'ять пріоритетів, які будуть обговорюватися в рамках дводенного саміту: рівні можливості і боротьба з бідністю, екологія і навколишнє середовище (пам’ятаємо, що для Франції питання екології дуже важливе і президент Республіки навіть подякував Путіну за ратифікацію Паризької кліматичної угоди, з якої Трамп два роки тому вийшов), безпека і боротьба з тероризмом (Сахель, Лівія, Сирія і загальні питання безпеки). До слова, Франція у своїй зовнішній політиці завжди більше дивилася на Південь, тоді як Німеччина більше на Схід (відповідно, згадуємо тут відому Ostpolitik). 

Сам саміт G7 буде проходити у досить напруженому "кліматі", який характеризується, по-перше, трансформацією світового порядку, якого по суті вже не існує. А по-друге, світовими торговими війнами. І тут є дуже багато проблем. Сім акторів – країни, які будуть присутні на саміті, мають дуже багато розбіжностей. США перебувають в гострій фазі економічної війни з Китаєм і існує ряд питань, які не вирішуються. Є також проблемні торгові та економічні питання між ЄС і Америкою, між Францією і Америкою. Для прикладу, нещодавнє ухвалення Парижем закону про оподаткування так званого GAFA (Google, Apple, Facebook, Amazon) не дуже потішило Вашингтон. Сюди можна включити і Італію з її націоналістами при владі і політичною кризою, яка може закінчитися достроковими виборами. Так само розколюють "сімку" і питання міграції та діаметрально різні підходи до відносин з Іраном. 

Тому щорічний саміт G7 не буде зустріччю, де учасники сконцентруються на позитивах. Вони радше намагатимуться віднайти хоч якісь спільні точки дотику. Тут можна говорити про питання тієї ж таки Америки і Ірану, по якому позиція Франції та ЄС загалом радше співпадають з позицією Москви. Не варто забувати і про Brexit. На G7 Трамп вперше зустрінеться с Борисом Джонсоном в ролі британського прем’єра, – яким Емманюель Макрон вчора вже мав зустріч, де питання Brexit було ключовим. Думаю, у Джонсона та Трампа буде багато про що поговорити, бо при виході Великобританії з ЄС постане питання створення нових економічних зв`язків між Вашингтоном і Лондоном. 

Також на G7 обговорюватиметься питання Ірану, Лівії і Сирії. Саме тому напередодні Макрон зустрівся з Путіним у Брегансоні – йому треба було зрозуміти позицію Росії по ключових безпекових питаннях, де вона готова йти на компроміс, а де ні. 

Повертаючись таки до цієї зустрічі, не заперечуватиму, що Росія її використала щоб подати ці перемовини у себе вдома, як перемогу Путіна на міжнародній арені. А в Україні на це дивилися, як на чергову "зраду". Насправді ж реальність така, що сторони використали цю зустріч, радше, як хорошу комунікацію. Наприклад, президент Франції продемонстрував, що коли Росія буде готова повернутися до цивілізованого діалогу, її будуть готові прийняти назад до так званої "ширшої Європи". В Росії ж з офіційної транскрипції перекладу тез Макрона прибрали всі згадки про вибори, де президент Франції пояснював, що "жовті жилети" могли спокійно взяти участь у виборах, на відміну від учасників протестів в Москві.