Нормандська зустріч – не змарнувати шанс

Перша зустріч Володимира Зеленського з Володимиром Путіним відбудеться 9 грудня в Парижі в рамках переговорів лідерів нормандської четвірки. Для новообраної української влади сам факт проведення зустрічі найвищого рівня у Нормандському форматі буде успішним досягненням, навіть якщо не буде ніяких конкретних домовленостей, адже останній раз така зустріч проводилась три роки тому. Бажання українського керівництва є очевидним, адже для організації цієї зустрічі Банкова пішла на визнання "формули Штайнмайера", розведення сил у трьох місцях, обмін заручниками і полоненими на умовах Кремля. Між тим, згода російської сторони є більше змушеною, оскільки Росії всеодно довелось би повернути 24 українських моряків та три кораблі через рішення Міжнародного трибуналу з морського права та тиск з боку Ради Європи, ЄС і окремих країн.

Мета українського керівництва на майбутній зустрічі – добитися миру за будь-яку ціну, те, що Зеленський обіцяв під час своєї передвиборчої кампанії. Небезпека у досягненні цієї мети полягає у тому, наскільки далеко влада готова зайти у компромісах та поступках, щоб такий мир не перетворився на "м’яку окупацію" усієї України.

Мета російської сторони – зняти санкції, остаточно прорвати міжнародну ізоляцію і "легітимізувати" окупацію Криму, або принаймні винести його за дужки міжнародного формату – міжнародна спільнота не визнає анексію Криму, але й не ставить це питання як умову у відносинах з Росією. У досягненні цієї мети Кремль готовий поступитись Донбасом, але на своїх умовах, нав’язуючи Україні "прецедент Придністров’я". Молдавани теж колись не могли подумати, що президент їхньої країни буде прогулюватись з нелегітимним главою невизнаного утворення, що вже стало фактом (президент Молдови Ігор Додон на день народної єдності Росії разом з родиною їздив до Бендерської фортеці у Придністров’ї, де також був "президент" ПМР Вадим Красносельський з дружиною – Авт.). Виконання умов Кремля приведе до відновлення територіальної цілісності України без Криму, але втрати суверенітету.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Ерозійний мир" є досить сприйнятливим для Європи, адже Брюсселю, Берліну і Парижу головне, щоб не стріляли. Тому Німеччина і Франція будуть намагатись добитись від лідерів України і Росії якихось мирних домовленостей, де першим пунктом стоїть припинення вогню за будь-яку ціну. Президенту Зеленському варто пам’ятати, що для канцлерки Німеччини Ангели Меркель і президента Франції Еммануеля Макрона на першому плані стоять національні інтереси своїх власних країн, і через декілька років вони можуть залишити свої високі посади, що, найвірогідніше, і станеться, а українцям ще довгі роки "розгрібати" наслідки російської агресії та непродуманих домовленостей.

Варто також звернути увагу на нещодавно оприлюднені Міжнародною слідчою групою факти причетності російського військово-політичного керівництва до збиття малайзійського авіалайнера рейсу МН17, які показують усьому світу, що від самого початку подій на сході України це була спланована операція Росії, яка повністю ініціювалась, забезпечувалась й управлялась з Кремля. Цей наданий у юридичній площині фактаж, за умови його своєчасного і правильного використання Україною, повністю нівелює пропагандистські штампи РФ про "громадянську війну", "вибір народу Донбасу", "необхідність домовлятись з Донецьком і Луганськом", на чому Кремль рішуче наголошував у світлі підготовки до "Нормандської зустрічі". Після цих доказів необхідність проведення місцевих виборів в ОРДЛО, включаючи й застосування "формули Штайнмайера", відходять на далекий задній план.

Тож у світлі підготовки до зустрічі у "Нормандському форматі", українському керівництву варто поставити саме ці факти в центр переговорів і вимагати безумовного виведення усіх російських військ, найманців, техніки й озброєння з української території як передумову для будь-яких подальших дій, а санкцій проти РФ прив’язувати не до Мінських домовленостей, а до деокупації території України. Важелем впливу на російську сторону може стати готовність України подаватись до міжнародних судів за окупацію не тільки Криму, але й окремих районів Луганської і Донецької областей, і чим довше Кремль буде продовжувати війну на сході України, тим вища буде його ціна.