"З Росії з любов’ю"

Пандемія коронавірусу для Росії, все ж, існує. Володимир Путін продовжив неробочий тиждень, а, по суті, карантин, до 30 квітня. Проте, разом з тим, Кремль продовжує ігнорувати реальну загрозу, як і раніше реагуючи у досить своєрідний спосіб. Хоч референдум по змінам до російської Конституції з 22 квітня поки що перенесено, парад 9 травня в Москві не скасовано. Зібрати кілька тисяч військовослужбовців, які живуть в казармах, де про ізоляцію чи карантин взагалі не йдеться, – це просто безглуздя. Достатньо одного-двох заражених офіцерів, які принесуть цей вірус в армію.

Окрім небезпеки самої пандемії, яка в Росії може піти за італійським сценарієм, наразі назріває досить велика загроза для центральної російської влади. При всій потужній вертикалі влади, яка вибудовувалася протягом 20 років, зараз Путін, по суті, віддає повноваження на федеральний рівень. Можливо в цьому немає нічого страшного, бо такий самий процес ми спостерігаємо в багатьох інших країнах. В тій же Італії по регіонах ситуація різна. Але це характерно для країн, де дійсно є демократія, особливо федеральний устрій. США – класичний приклад.

В Росії ж самими росіянами, федеральними чи регіональними елітами це сприймається так, що Кремль не знає, що робити, бо не дає чітких вказівок. Це також може в перспективі мати наслідки. Може бути бунт самої еліти, яка бачить слабкість Путіна. Він сховався, дає нечіткі і неконкретні команди, і не бере на себе відповідальності. Це не може пройти безслідно для його авторитету і влади.

Ігноруючи реальні загрози всередині Росії, боротися з коронавірусом Кремль радо допомагає іншим країнам. Наразі можна спостерігати, як Росія проводить дві спецоперації під кодовою назвою "З Росії з любов’ю". Це саме той слоган, який трьома мовами написаний на всьому, що Росія привезла в Італію. Треба віддати належне, що при відносно невеликих затратах, мені здається, їм вдалося досягти дуже сильного ефекту. По-перше, в самій Італії, де і так були досить сильні проросійські настрої, як в певній частині політикуму, так і в італійському суспільстві. Причому, все це робиться досить наочно: літаки, вантажівки, які зараз їздять по території Італії. Цим вони показують, що Росія єдина, і це особливо підкреслюється, прийшла на допомогу Італії, яку кинули сусіди, НАТО і Євросоюз.

Ціль – покращення іміджу Росії за кордоном і скасування санкцій. Проте, як ми вже бачили, італійська газета La Stampa писала, шо 80% російської допомоги ні на що не годиться. Це надзвичайно збурило російський інформаційний простір. Навіть Міністерство оборони і Міністерство закордонних справ РФ вийшли зі своїми коментарями.

Друга показова спецоперація – відправка літака в США. Як на мене, тут все було продумано до найменших деталей. І, знову ж таки, це наочний показник того, як за відносно невеликі гроші можна досягти потужного ефекту. Чого варті тільки кілька твітів Дональда Трампа. Зрозуміло, що негайного ефекту це не має, бо приблизно у той самий день Трамп продовжив дію одного із санкційних законів. Але в цій американській операції є один цікавий нюанс. Частина російського обладання, яке поставлено до Америки, було вироблено на одній з підсанкційних російських фірм.

Яке це має відношення до України, крім того, що є загроза перегляду санкцій? Представник однієї з відомих українських політичних сил вже звертався по допомогу до Росії. Звичайно, при будь-якому навіть найменшому натяку на те, що Київ просить у Москви допомоги, Росія використає на свою користь. Цього в жодному разі не можна допустити.