Незважаючи на коронавірус, влада має дозволити економіці працювати

Унаслідок поширення коронавірусу найбільші українські міста запроваджують суворі обмеження. До Києва і Львова, де заклади освіти працюють онлайн, а громадський транспорт — за перепустками, може доєднатися й Одеса, адже кількість хворих на COVID-19 там стрімко зростає. У інших великих містах муніципалітети теж обмежують активність своїх громадян.

Суспільство до цих обмежень ставиться неоднозначно. Чимало хто їх підтримує, адже ліжка для порятунку ковідних пацієнтів у лікарнях заповнені ущент. Однак багато й тих, хто із такими обмеженнями не погоджується, бо це зупиняє економіку.

А як із ковідом справляються цивілізовані суспільства?

На початку березня 2020 року я була з робочою поїздкою в США — відвідала штат Вірджінія та міста Нью-Йорк і Вашингтон. У США саме починалася перша хвиля коронавірусу, і там запроваджували карантинні обмеження. Рівно через рік, у березні 2021 року, також по роботі, вдалося побувати в ОАЕ — пандемія усе ще тривала, і країна активно захищала здоровʼя своїх громадян. Нижче — трохи замальовок побаченого та, для порівняння, короткий опис ситуації в Україні.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

США. У країні карантин у 2020 році запровадили не відразу, щоб не перешкоджати початку виборчої кампанії. Однак коли обмеження усе таки зʼявилися, мешканці поводилися дуже свідомо — дотримувалися дистанції у магазинах, вдягали маски навіть на вулиці, а усі кафе перейшли на режим "їжа з собою".

Щоби зменшити переміщення громадян, влада закрила в публічних місцях усі парковки і туалети. Оскільки у США штрафи за неналежне паркування є високими, населення ретельно дотримувалося усіх правил. Перехожих на вулицях та в парках поменшало — ті, хто жив далеко, не могли туди дістатися без автомобіля. Водноча влада дала чіткі вказівки щодо роботи обʼєктів критичної інфраструктури — супермаркетів, транспорту тощо.

Працівники з групи ризику, як діабетики, на роботу ходити не мали. Не покинула країна напризволяще й своїх підприємців

Згодом для підтримки економіки, що постраждала унаслідок COVID-19, уряд виділив 1,9 трлн. доларів. Карантинні обмеження не тривали надміру довго. Коли кількість госпіталізацій у країні зменшилася, влада поступово почала відкривати громадський простір — парки, поля для гри в гольф тощо.

ОАЕ. У березні 2021 року в ОАЕ працювали усі підприємства, але їх робота суворо регламентувалася. Так, кафе могло приймати відвідувачів, якщо столики у ньому розмежовувалися пластиковими щитами, а простір регулярно обробляли антисептиками. У разі порушень цих приписів підприємцям нараховували великі штрафи.

Були й радикальніші заборони. Наприклад, я мала заплановану зустріч в Абу-Дабі, але мене туди не пустили, бо карантинні обмеження в окремих еміратах різнилися. У країні багато уваги приділяли профілактиці коронавірусу. Наприклад, щоб уникнути зайвого скупчення людей, запровадили систему керування чергами у торгових центрах. Швидко просувалася імунізація проти COVID-19 — необхідну кількість вакцини в країні мали. Звісно, усі громадяни ОАЕ мали право на безоплатне лікування, і не лише від коронавірусу.

На фоні цих двох країн Україна виглядає жалюгідно.

Усю відповідальність за епідемію COVID-19 влада нині намагається перекласти на окремі муніципалітети. На місцях мають на власний розсуд запроваджувати протиепідемічні обмеження. Однак доступу до статистичних даних, потрібних для обґрунтовантування карантинних заходів, місцева влада не має.

Навіть більше. Розташовані на території муніципалітетів, але підвладні МОЗу лікарні та клініки, не приймають до себе на лікування містян. Великою проблемою є й те, що хворі мусять за власний кошт оплачувати лікування від COVID-19, як і лікування цілої низки інших хвороб, адже чіткого плану щодо запровадженняв страхової медицини у нас немає й досі.

Пандемія коронавірусу так і не стала додатковим стимулом реформувати у країні медицину. Темпи вакцинації в Україні страшенно повільні, й щоби імунізувати дві третини населення, нам знадобиться 10 років. Не дає нам влада і логічних розʼяснень щодо того, який бізнес та як саме у часи пандемії може працювати.

Адже ризик інфікуватися коронавірусом у брудному салоні маршрутки значно вищий, аніж у кафе чи магазині, де дотримуються усіх санітарних норм.

Проте маршруточний бізнес у нас працює без збоїв, а кафе й магазини стоять зачиненими, а ті, хто там працював — голодними.

Розвинені країни — ЄС, Канада, США, Арабський світ, запровадили у себе чіткі й прозорі стандарти, що регулюють суспільне життя та економіку в часи пандемії, тамтешні уряди не лише оголошують локдауни, а й виділяють значні кошти для підтримки малого бізнесу, у нас же усього цього немає навіть у проєкті, хоча ми, так само як і розвинені країни, живемо з коронавірусом уже більше року.