Чому уряд хотів би, та не може повністю припинити фінансувати освіту і медицину

"Ми формуємо бюджет так, що він буде спрямовувати фінансування, незалежно від джерел, на те, що зараз найбільше потрібно країні. Іншими словами, ми будемо використовувати позики, щоб фінансувати сфери, де відбуваються реальні реформи. Таким чином, будемо фінансувати і медицину, і освіту, але тільки за умови, що там відбуваються реформи", – заявив днями міністр фінансів Олександр Данилюк, прекрасно усвідомлюючи те, що до сих пір в реформуванні цих галузей успіхів не було. Як, втім, і в отриманні урядом позик.

Міністр додав, що зараз, в умовах обмежених можливостей, Україна не може дозволити собі фінансувати неефективність.

Дві названі міністром галузі в уряді дійсно сприймають як тягар. Обидві не дають скарбниці матеріальної вигоди, не несуть будь-якого геополітичного сенсу, зате вимагають великих бюджетних витрат.

Ох вже ці прихильники затягування поясів в уряді, про які я невтішно відгукувався в колонці "Гройсман задумався , як обійтися безв'язниць" від 20 жовтня. У представленому Кабміном проекті державного бюджету на 2017 рік витрати на медицину і освіту вони фактично заморозили. Притому що, наприклад, за даними Світового банку, на охорону здоров'я Україна витрачає 7 відсотків ВВП, наближаючись за цим показником до сотого місця в світі. Ми поступаємося десяткам африканських і азіатських країн. Навіть в горезвісному Гондурасі фінансування охорони здоров'я становить майже 9 відсотків. Що вже говорити про Європу (Молдова – 10,3 відсотка, Франція – 11,5 відсотка, Швеція – 12 відсотків) і Сполучених Штатах (майже 18 відсотків ВВП).

Навіть підвищення зарплат в сфері освіти та медицини на 30 відсотків за підсумками 2017 року передбачається досягти виключно за рахунок того , що витрати на утримання медичних і навчальних установ перекладуть на місцеві бюджети . Це величезні суми , які місцеві бюджети можуть просто не потягнути .

Депутати розглянули проект держбюджету в першому читанні , і в той же день прийняли постанову , прописують правки до нього . Кабмін їх повинен внести в бюджетний законопроект до другого читання . Але що ж хочуть додати депутати ?

З охорони здоров'я : 60 мільйонів гривень на програму " Діагностика і лікування хвороб із застосуванням експериментальних та нових технологій " , 65 мільйонів гривень на добудову " Прикарпатського центру репродукції людини " і 45 мільйонів гривень на реконструкцію " Чернівецького перинатального центру " .

За освітою : 4,5 мільйона гривень для Нацагентства з питань забезпечення якості вищої освіти , 90 мільйонів гривень вузам на підготовку фахівців і 1 мільйон гривень на проведення олімпіад .

Багато це чи мало ? Ось доступне порівняння : самим собі депутати Верховної Ради цією ж постановою збільшили фінансування на 114 мільйонів гривень ( з них на зарплатний фонд – 52,5 мільйона ) . На обслуговування та організаційне забезпечення діяльності Ради – на 15,2 мільйона гривень ( з них на зарплати – 12,5 мільйона ) . А фінансування парламентських ЗМІ , які ніхто не читає , – газети " Голос України " і журналу " Віче " – збільшили на 10,3 мільйона гривень .

Зростаюча матеріальна нерівність і без того дуже болісно сприймається українцями. За даними останнього дослідження Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, якщо оцінювати бідність за фактичним прожиткового рівня (відсоток населення, що живе за межею), то рік тому в країні було 28,6 відсотка бідних, а зараз – уже 58,3 відсотка. Удвічі за рік виріс і рівень бідності за паритетом купівельної спроможності (критерій ООН для міжнародних порівнянь, який враховується Світовим банком).

Те , що депутати необачно підняли зарплати самим собі ( як кажуть , страх втратили ) , бідні люди сприймають як кричущий прояв несправедливості . З точки зору доцільності для громадського спокою , навпаки , депутатам слід було урізати витрати на себе .

У той же час бідність – це не тільки важке матеріальне становище , відсутність грошей , але також і неможливість задовольнити соціальні потреби – в першу чергу в освіті і медичному обслуговуванні . Всі соціологічні опитування показують , що переважна більшість українців вважає : ці блага повинні бути доступні в рівній мірі всім . У цивілізованих країнах так і є , незалежно від того , чи платні медицина і освіта , або безкоштовні .

Якби можна було взагалі ігнорувати охорону здоров'я та освіту , то урядові апологети скорочення державного фінансування так би і надходили .

Але уряд виходить з того , що просто необхідна мінімальна медична допомога , щоб , не дай Бог , українців не почав косити який-небудь мор . До речі , і загальну безкоштовну освіту було впроваджено в Англії в середині ХІХ століття саме як засіб суспільної безпеки . Представляючи в ті давні часи відповідний законопроект , англійський міністр освіти так і сказав : простих людей треба вчити , бо в іншому випадку вони нас , еліту , вб'ють .