Булінг у школі: як правильно діяти

Булінг серед школярів, на жаль, поширене явище. Публічні образи та приниження, висміювання, погрози у соцмережах та навіть псування особистих речей – усе це його прояви. Чому так відбувається? Причин багато. І одна з найпоширеніших полягає у бажанні самоствердження за рахунок інших, прагненні отримати задоволення від приниження.

Чи можна протидіяти булінгу? Так! Але тут потрібні об’єднані зусилля вчителів, школярів та їхніх батьків – це дозволить помічати найперші прояви! Це дуже важливо, адже інколи саме спостережливість здатна врятувати від моральних та фізичних травм, вона може навіть зберегти життя!

Види та прояви булінгу

Поняття "булінг" (від англ. bullying – залякування, цькування) не нове. Воно з’явилося ще в ХХ столітті, але відомого всім значення набуло відносно недавно. Його вивів норвезький професор психології Дан Ольвеус, який написав книгу "Булінг у школі". Булінгом називають агресивну, вкрай неприємну поведінку однієї дитини (чи групи дітей) стосовно іншої, яка супроводжується постійним психологічним та фізичним впливом.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Виділяють такі види булінгу:

• Фізичний – безпосередні фізичні дії стосовно жертви (штовхання, стусани, побої, сексуальні домагання).
• Вербальний – насмішки, образи, погрози, приниження.
• Соціально-психологічний – соціальне виключення жертви із групи, ізоляція. Розповсюдження пліток, чуток. маніпуляції, шантаж, бойкот.
• Економічний – відбирання особистих речей, вимагання грошей, крадіжки.
• Сексуальний – принизливі чутки, сексуалізовані жарти у бік жертви, принизливі жертви, підглядання та фільмування в роздягальні, погрози сексуального характеру.
• Кібербулінг – цькування в інтернеті, наприклад, через соціальні мережі та електронну пошту.

Вплив булінгу на дитину

Булінг – це не жарти. Він серйозно впливає на жертву. Так, у постраждалих часто проявляються різноманітні психосоматичні розлади, як-от проблеми зі сном, головний біль, відсутність апетиту, загострення хронічних захворювань. Також жертви булінгу нерідко мають підвищений рівень тривожності, страждають від депресивних розладів, у них розвиваються неврози та знижується самооцінка.

Як визначити ознаки булінгу

Цькування може тривати не просто не один день, це може відбуватися місяцями, а ситуація поступово загострюється. Тому так важливо побачити його та зупинити. На жаль, звичайне спостереження не буде ефективним, якщо потрібно визначити, скільки триває булінг. Для цього варто спілкуватися з усіма сторонами цькування: жертвою, кривдником та спостерігачами. При цьому спостерігачі можуть нічого не розповідати вчителю, адже самі підтримують булера.

Тому варто розрізняти психологічні та фізичні ознаки булінгу. Отже, психологічні:

• у дитини або взагалі немає друзів, або їх дуже мало;
• дитина боїться ходити до школи та брати участь у заходах із однолітками;
• дитина втрачає інтерес до навчання, раптово починає погано вчитися, не складає іспити;
• дитина приходить додому сумна, можливо, плаче;
• дитина втрачає апетит, стає тривожною, її самооцінка знижується.

Також зверніть увагу на фізичні ознаки булінгу:

• образи у соціальних мережах;
• зіпсовані особисті речі;
• фізичні знущання;
• фільмування фізичних знущань.

Причини булінгу

Логічно, що причина булінгу залежить від мети, яку переслідує кривдник. Але найчастіше він прагне самоствердитися в колективі. І робить це за рахунок слабших, адже навіть не може уявити, що повагу можна завоювати якось інакше.

Також до деструктивної поведінки дітей нерідко підштовхує масив негативної інформації, яку транслюють по телевізору чи в інтернеті. Часто негативу сповнені й комп’ютерні ігри.

Ще одна причина цькування – насильство у сім’ї булера. Якщо дитина стає свідком насильства (або якщо його чинять стосовно неї), вона переносить негатив на інших.

Адже впоратися з такою моральною травмою самотужки майже неможливо.

Що робити вчителю?

Якщо вчитель став свідком булінгу в школі, перше, що він має зробити, це поговорити з агресором. Не варто думати, що ситуація вирішиться сама, без втручання. Необхідно пояснити булеру, що його поведінка є неприйнятною, що вона може призвести до серйозних наслідків. Також педагог має донести до кривдника, що відчуває його жертва, адже інколи булер справді навіть не здогадується про те, що людина, яку він ображає, має почуття. А ще вчитель може та має проводити тематичні виховні години, організовувати ігри для покращення взаємин у класному колективі.

Якщо випадки булінгу не поодинокі, а вже набули системного характеру, варто залучити до роботи інших спеціалістів – шкільного психолога, соціального педагога, директора. Необхідно повідомляти про ситуацію батьків учнів, в особливо складних випадках – поліцію.

Беззаперечно, найкращим способом боротьби з цькуванням є профілактика. Так, під час виховних годин можна розповідати про конфлікти та способи їх вирішення. Можна дивитися фільми про булінг, а потім дискутувати стосовно побаченого.

Що робити батькам?

Експерти онлайн-школи "На Урок" наголошують на тому, що найперше, що потрібно зробити, це зняти з постраждалої дитини відчуття провини.

Необхідно пояснити, що дитина не винна в тому, що стала жертвою булінгу. Вся провина лише на кривдникові.

Дитина має бути впевнена в тому, що батьки на її боці. Можна сказати: "Добре, що ти меня все розповів/-ла. Я вірю тобі. Ти не винен/-на в тому, що трапилося. Я тобі допоможу". Важливо, аби батьки допомогли дитини стати більш упевненою у собі, навчили протистояти нападкам інших.

Якщо дитина стала жертвою кібербулінгу, батьки мають заблокувати повідомлення від агресора. Він анонімний? Тоді необхідно роздрукувати повідомлення від нього, зробити скріншоти сторінок із відео чи світлинами, та передати їх поліції.

Якщо розглядати ситуацію з юридичної точки зору, то батьки не можуть просто прийти до школи та поговорити з булером. Це можна зробити лише через школу, запросивши також батьків кривдника.

Інакше це буде залякуванням чужої дитини, а це вже привід для судового позову.

Що варто зробити, так це поговорити з класним керівником, адміністрацією, батьками булера. Також добре було б залучити психолога. А ще можна разом зі вчителем звернутися по консультацію до громадської організації "Ла Страда" (0 800 500 225 зі стаціонарного телефону, 116 123 з мобільного).

Зверніть увагу: якщо йдеться про фізичний булінг, одразу повідомляйте директора школи. Він має передати інформацію у соціальні служби та до поліції.

Міністерство юстиції України радить звертатися за юридичною консультацією до єдиного контакт-центру за номером 0 800 213 103. А якщо жертва потребує психологічної допомоги, варто телефонувати на Національну "гарячу лінію" для дітей та батьків 116 111.

Захистити дітей від булінгу можна лише спільними зусиллями. Якщо є хоча б натяк на цькування – час діяти!