Авіаційні блохи

Дивна новина – "Укроборонпром" та новостворене Міністерство стратегічної промисловості чубляться за те, хто керуватиме ДП "Антонов".

Ну, тобто, це не просто дивно, а на моє переконання – безглуздо з точки зору стратегії та тактики розвитку української авіації. Нагадує стару байку про те, як дві блохи чубляться у суперечці за те, кому належить пес, на якому вони живуть.

Зрештою, яка різниця, якого кольору шкарпетки в конюха, котрий обслуговує коня – потенційного переможця перегонів?

Звісно, я розумію "реальну" причину цього протистояння. Як казав відомий давньоримський юрист Кассіан Лонгін Равілла: "Cui bono? Cui prodest?" Тобто – "кому це вигідно та хто від цього виграє". А ще є паралельне твердження: "Якщо не розумієш, у чому справа, значить справа у грошах".

Ні, я не буду зараз шукати винних, викривати якісь корупційні схеми чи копирсатися у скандалі, шукаючи, хто від цього виграє. Я скажу про інше. А точніше застережу: від цього програє вся Україна та вся українська авіація.

Особисто мене це дуже непокоїть, оскільки ДП "Антонов" отримало держзамовлення на виготовлення півтора десятка літаків для Єдиної авіаційної системи МВС. І тому ці мої побоювання не безпідставні.

Звісно, якби "Антонов" був не державним підприємством, а приватною компанією, я б не так хвилювався, оскільки перехід від одного власника до іншого в такому величезному та потенціально надприбутковому бізнесі із величезними можливостями залучення інвестицій – як правило не загрожує крахом. Власники зберігають контракти та їх якісне виконання.

А наразі мова про два державні відомства, які ділять державне ж стратегічно надважливе підприємство. І знаючи, як це робиться в державній сфері – я небезпідставно побоююся наслідків.

Є чимало прикладів, як десяток років тому одну велику державну компанію розбили на маленькі підприємства, а ті – на ще менші. І хоча мета була прогресивна – децентралізація у виконання робіт та більша свобода дій на місцях, щось тоді "пішло не так", і система стала "губкою", в яку всмоктувались бюджетні мільярди і зникали безслідно. А роботи так і не були виконані.

Не хочу пророкувати, що з "Антоновим" можуть зробити щось схоже. Але наголошу ще раз: коли два державні відомства влаштовують бійку за контроль над державним підприємством, – це безглуздя. До того ж одне з відомств – монополіст у сфері оборони України.

Є ще й не лише внутрішньополітичний, а й зовнішньополітичний аспект.

Що подумають не лише наші міждержавні партнери, а й наші вороги про нашу державну оборону, спостерігаючи, як оборонний концерн свариться за контроль над авіабудуванням і з’являється якийсь огидний компромат? Я вже не кажу про те, що все це відбувається під час агресії та на фоні окупації частини українських територій.

Звісно, що я би оминув цю тему, якби, повторюся, на "Антонові" не було держзамовлення на виготовлення півтора десятка літаків для Єдиної авіасистеми МВС. І проблема не в тому, що літаки можуть не виготовити в належні терміни. Проблема, як я вже казав, у тому, що ДП "Антонов" може де-юре зникнути, як суб’єкт господарювання. І виконувати замовлення буде нікому.

Ви не бачите проблеми? Гаразд, поясню ще раз і на пальцях. Окрім Єдиної авіасистеми МВС України, яка вже створена, працює та спланувала розвиток, зокрема, спираючись на отримання вітчизняних літаків "Антонова", є й цивільна авіація, яка потребує створення вітчизняного авіаперевізника з парком вітчизняних літаків.

Тобто Єдина авіасистема МВС – це лише поштовх для інвестицій, презентація на міжнародному рівні для потенційного залучення закордонних інвестицій, технічного та технологічного оновлення вітчизняного авіапрому. І надалі – створення вітчизняного авіаперевізника та виготовлення новітніх оновлених літаків на експорт.

Звісно, що це не протягом року чи двох. Але оцей огидний скандал між відомствами, якщо не завершиться, то започне руйнацію всього вищеописаного.

Дуже сподіваюся на швидке вирішення проблеми. Адже далі тягнути нема куди. Світ розвивається та прогресує швидко, навіть не дивлячись на пандемію. І коли людство здолає чергову кризу, потрібен буде швидкий ривок вперед. А не бідкання та копирсання в багнюці огидного скандалу між двома державними відомствами.