Цифровий "кубик Рубіка"

Ми сьогодні багато чуємо про діджиталізацію. Таке складне та чуже для нашого вуха слово. Якщо коротко – то це переведення в електронно-обчислювальний (цифровий, digital) формат більшості документів, що регламентують соціально-політичні та виконавчі аспекти життя суспільства.

Хочу одразу підкреслити, що ця ініціатива влади вже не те, що потрібна, а просто необхідна, якщо Україна хоче якомога швидше стати частиною прогресивного світового співтовариства.

Про те, що цифрове відображення людського життя, яке називають "штучним інтелектом", насправді також створюють люди і це потребує фаховості – ми вже згадували минулого разу. Але у всій цій "діджиталізації", як і в створенні штучного інтелекту, є не лише дві сторони – електроніка та люди-фахівці. Я би сказав, що це такий собі "кубик Рубіка", який ще необхідно правильно зібрати.

Для прикладу наведу такий собі відомий ресурс та гігант цифрової індустрії як Google. Всі ми любимо роздивлятись гугл-карти, зняті з супутника, або ж мандрувати віртуальними вулицями, створеними спеціалістами за допомогою звичайної (ну майже) фототехніки. Нам – все просто, зручно та зрозуміло. А чи знаєте ви, скільки фахівців працювало над створенням таких карт? Про супутники та зйомку з космосу – опустимо. То інша тема. А от вулиці? А рельєф? А решта корисних речей? Звісно, все це робили не якісь абстрактні "фахівці", а конкретні люди.

І ось тут виникає питання іншого порядку: а чому у якійсь, скажімо, умовній Норвегії чи Німеччині є не лише гугл-карти, а й свій національний електронний атлас місцевості? І не лише норвежці, а й будь-хто, кому це потрібно для роботи (туристична індустрія теж для когось робота), може користуватися. А тому, що свого часу було проведено аерофотозйомку місцевості, відцифровано карти, проведено вкрай необхідну роботу, яка сьогодні полегшує роботу всім – від правоохоронців та рятувальників до служб доставки.

А в Україні? А в нас виконання заходів з аерофотозйомки, створення цифрових ортофотопланів і цифрової моделі рельєфу на територію України не існує. Чому? Ні, не тому, що нікому це робити. А тому, що хтось вирішив, що гроші на це не потрібні.

Ця історія тягнеться вже п’ять (!!!) років. Ще далекого 2015 було прийнято рішення про те, що в Україні необхідна своя справжня електронно-цифрова карта території держави, з усією деталізацією. Адже європейський вектор розвитку, туризм, екологія, інвестиції в будівництво та багато чого іншого – все це вимагає чіткого розуміння: де це все буде розташовано.

Час топографічних паперових карт давно минув. І оскільки Україна крокує до Європи та хоче бути частиною цивілізованого світу, який сьогодні "відцифровується" з шаленою швидкістю, то ми маємо це також робити.

Проте тендер, який було оголошено для перетворення матеріалів Державного фонду документації із землеустрою в електронний (цифровий) вигляд та проведення аерофотозйомки, створення цифрових ортофотопланів цифрової моделі рельєфу на територію України, відмінили. Тобто існує нормативно-правова база у сфері топографо-геодезичної та картографічної діяльності. Вона вимагає, щоб було створено електронну топографічно-рельєфну карту України. Вимагає давно і протягом багатьох років.

Але... Тендерні торги не відбулися. Точніше, відбулися, але не так, як треба. Чому? Заплутана історія, у якої є свої "плюси" та "мінуси".

Почнемо з "мінусів". За п’ять років від початку ініціативи про створення цифрової карти України аж до квітня місяці цього року тяглася історія. І наразі завершилась нічим. Тендер скасовано через те, що припинено фінансування. Якщо бути точним, то формулювання таке: "У зв’язку із скороченням видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг". На засіданні тендерного комітету Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру просто з сумом констатували цей факт.

Звісно, ціна питання – немаленька. На тендер виставлялись послуги вартістю 276,6 мільйонів гривень. Це бюджетні кошти, але ж і призначалися вони не "землемірам". Роботи мали виконувати ті організації, котрі мають найпередовіше обладнання, необхідну кількість дронів, забезпечених новітньою фото-відео технікою, потужним програмним забезпеченням і таке інше. Чи варто говорити, що таке обладнання могли би закупити у профільних вишах і саме виші чи інститути державної системи могли би якісно виконати цю роботу, заразом і проводячи практичне навчання студентів.

Я вже не кажу, скільки користі від цифровізації є для для розвитку вітчизняної ІТ-галузі. Мобільні додатки, цифрові навчальні програми для профільних спеціальностей… Про використання е-карти у державних структурах, про що говорилося на початку – годі й казати.

Щоб ви розуміли, друзі, наразі я не те щоб просто критикую владу. Ну тобто не просто критикую, як то кажуть, аби навіщо. Я розумію – бюджетні кошти не безкінечні. Є багато інших питань, особливо на фоні карантину та пандемії. Медична допомога, допомога бізнесу, тощо.

Але й тут є "неслухняний шматочок" у тому "кубику Рубіка", який вже майже склали, а він все ніяк на місце не стає. Адже вищезазначені кошти від тендера (повторюся) мали б піти саме на розвиток ІТ-бізнесу, створення програм, додатків, залучення інвестицій. Наприклад, розвиток тієї ж безпілотної авіації. І в умовах карантину, коли вся країна два місяці "сиділа вдома", можна було зробити унікальну електронну карту держави, адже перешкод та всіляких технічних нюансів було вкрай мало. А кошти були б направлені на розвиток економіки.

Є ще декілька нюансів. Насправді, тендер відбувся, і організація, яка перемогла у тендері (після чого вже його було відмінено) – на переконання контролюючих органів зробила це не зовсім прозоро. Як в нас люблять казати – "за договорняком".

Тому тепер про "плюси" у відміні тендеру. Перший – це те, що відміна тендеру дає шлях до його відновлення за прозорими умовами. А другий – те, що ця організація пропонувала зробити цифрову карту у масштабуванні 1:10 000. Тобто 1:10 км. А згідно до європейських стандартів, масштабування має бути 1:2 000, тобто 1:2 км. Адже передбачається, що після створення такої карти вона буде доступна в деталізованому вигляді лише після того, як за неї буде заплачено. Наприклад, "Нафтогаз" викупить частини карти з деталізацією трубопроводів, Геокадастр – із землями, "Укрзалізниця" – із коліями та вокзалами, "Укравтодор" – із дорогами, бізнес матиме змогу викупити карти з розташуванням заводів та виробничих потужностей, фермери – полів, і так далі. Тобто, як це існує у того ж Гугла чи інших компаній, які створюють подібні карти: чим детальніше хочеш роздивитися, тим більше грошей маєш заплатити.

Тому, на моє глибоке переконання, тендер просто необхідно відновити! І чим раніше, тим краще. По-перше, задля виконання програми президента про діджиталізацію України. По-друге, аби не втрачати дорогоцінного часу і по можливості задіяти профільні виші у цій роботі вже від початку нового навчального року.

Є ще один момент. Чим швидше буде створена така карта, тим швидше прийде розуміння, як часто її потрібно оновлювати, де виникають проблеми, де проходять незворотні зміни та де потрібне негайне втручання влади.

І ще декілька слів про "прикладну користь" цифрової моделі рельєфу України. Нещодавні лісові пожежі показали, що в багатьох випадках масштабності можна було запобігти, якби була єдина цифрова карта та доступ до неї у ДСНС та інших служб. Адже таким чином можна було би, використовуючи особливості рельєфу, планувати гасіння та перешкоджання розповсюдження вогню. Але це вже зовсім інша історія.