Порожній повітряний простір може врятувати

В країні карантин. Жорсткі заходи, майже вимкнений режим роботи всієї держави, окрім нагальних життєзабезпечувальних систем.

Дехто з "диванних аналітиків", перераховуючи служби, які потрібно "вимкнути", називав, зокрема, авіаслужбу МВС, до якої, до речі, входять і підрозділи ДСНС. Мовляв, всі по домівках, пожеж не буде, ліси не горітимуть, бо відпочивальників немає, аеропорти зачинені, то нехай пілоти та обслуговуючий персонал сидять вдома, або ж перевести їх на іншу роботу – вулиці підмітати.

Реагувати на таку маячню досить серйозно не варто. Адже життя саме вносить корективи та вчить цінувати фаховість. І далеко ходити не треба. Пожежа в Зоні відчуження – задіяна авіація ДСНС для гасіння. Українські медики відправляються до Італії на допомогу в боротьбі з пандемією коронавірусу – задіяна авіація Національної гвардії.

Наразі в Україні в стані готовності до проведення аеромедичної евакуації знаходиться вісім повітряних суден, три – це судна Державної служби надзвичайних ситуацій і п’ять одиниць – Національної гвардії України, які в складних випадках зможуть госпіталізувати хворих до закладів охорони здоров'я, які можуть провести реанімаційні заходи на території нашої країни.

І це лише верхівка айсбергу. А сотні тисяч тестів для виявлення коронавірусу, завезених до України, а медичне устаткування, апарати штучної вентиляції легень і таке інше… Доставляти до обласних центрів хто їх має? Вантажівки, які долають відстань за півдоби, чи літаки за годину-півтори? Звісно, мова йде про ті міста, де є бодай якісь аеропорти та збереглася інфраструктура аеродромів, чи йде (тобто йшов до карантину) процес відновлення, працювали служби аеропортів.

Нагадаю, що авіаційні підрозділи МВС мають п’ять основних функцій:

1. Аеромедична евакуація;
2. Рятувальні операції;
3. Підтримання громадського порядку;
4. Антитерористичні та спеціальні операції;
5. Охорона державного кордону й підтримання безпеки на дорогах.

Пункти 3 та 4, на щастя, наразі не такі затребувані. Хоча до всього треба бути готовим, особливо стосовно антитерористичних операцій. А от що стосовно аеромедичної евакуації, рятувальні операції, охорона держкордону, – то тут авіація МВС є незамінною. Особливо в умовах пандемії та прогнозованого сплеску захворюваності.

Лякати не хочеться. Але, як казали французькі революціонери 19-20 століть: "Щоб бути реалістом, треба вимагати нереального". Тому просто розгляну кілька сценаріїв.

Аеромедична евакуація в умовах пандемії – то чи не найважливіша річ. І мова не лише про перевезення хворих, хоча й це також потрібно. В першу чергу під цим пунктом розуміється доправлення лікарів, медикаментів, фахівців у ті точки, куди доступ наземного транспорту просто припинено та функціонує режим повної ізоляції території для цивільного транспорту. На щастя, до такого рівня ще не дійшло, проте все може бути. Нагадаю, що в Україні є місцевості, де навіть за найсприятливіших погодних умов важко дістатися наземним транспортом, не те, що надавати екстрену допомогу.

Рятувальні операції. Знову ж таки – приклад пожежі в Зоні відчуження. Просто зазначу, що лісові та торфові пожежі мають властивості виникати через суто природні причини. І от уявімо, що в умовах тотального карантину на ізольованих територіях в оточенні пожеж опинилися люди. Знову ж таки – наземного доступу немає. Порятунок, – лише "з неба".

Тобто, узагальнюючи ці два пункти, зазначу: головне завдання – не кидати людей напризволяще та надавати допомогу.

Про кордони та їхню охорону – то окрема розмова. Про нелегальних мігрантів сьогодні майже немає інформації. Але це не означає, що така міграція припинилася. Прикордонники (велика їм шана) роблять все, аби таких перетинів кордону було якомога менше. Проте, як історик, хочу нагадати, що робило людство ще якихось 400-500 років тому, коли на якійсь території виникали нестерпні умови життя. Хтось, як герої "Декамерону" Бокаччо, самоізолювався та насолоджувався. Але не всі мали на це стільки коштів. А здебільшого люди просто тікали де-інде, подалі від шалених епіцентрів захворюваності, переносячи з собою усі хвороби. Де гарантія, що цього не трапиться у нашому ХХІ столітті, а не у середньовіччі? Адже українські кордони – це не лише пункти перетину, які також працюють не всі в умовах пандемії. Тому питання посиленої охорони кордонів з використанням авіації – питання часу. Принагідно згадаю й Біла Гейтса, котрий ще 5 років тому попереджав про пандемію нового вірусу. Так-так, попереджав і казав, що людство захищається від ядерної зброї, але потрібно думати не про неї, а про невиліковні хвороби. І що найбільшою небезпекою при цьому буде неконтрольоване міграція.

До речі, якщо повернутися до перших двох описаних пунктів, то люди вже почали виїздити з міст у віддалені села, де в багатьох позалишались батьківські-дідівські невеликі ділянки з хатками. Саме туди і "їде" хвороба. Саме так вона і розповсюджується.

Я, звісно, не Біл Гейтс, проте хочу підкреслити, що ми маємо бути готовими до будь-якого сценарію, а тим більше до використання авіації у вирішення питань термінового надання допомоги там, де це необхідно. Не хочу, щоб все це мало саме такий апокаліптичний вигляд. Проте від першого зафіксованого хворого в цивілізованій Європі до десятків тисяч померлих пройшов лише місяць. Про світові масштаби годі й говорити.

Забігаючи наперед та даючи відповідь на ймовірні питання про аеропорти. Так. Вони не працюють в умовах карантину. Але сьогодні, на моє переконання, необхідно відновити роботу всіх аеропортів в Україні, принаймні на мінімально необхідному рівні забезпечення, аби ті могли приймати авіацію МВС та військові літаки для надання необхідної допомоги. Тим більше, що вибудовувати якісь повітряні коридори сьогодні не потрібно: авіарух над Україною припинено.

До речі, будівництво деяких аеропортів, як, наприклад в Дніпрі, взагалі зупинено. Чи доцільно це в умовах карантину? Питання дуже серйозне. Проте це окрема тема, і про неї поговоримо в наступних дописах.