15 років Фонду Ріната Ахметова: порятунок мирних жителів Донбасу

Навесні 2014 року, коли на Донбасі спалахнув збройний конфлікт, в Україні ніхто не був готовий розв’язувати гуманітарні питання мирного населення. Фонд Ріната Ахметова став першою організацією, яка зайнялася евакуацією мирних жителів із зони бойових дій. Насамперед вивозили тих, кому не було звідки чекати допомоги: жінок, людей похилого віку, дітей, вихованців державних соціальних установ, інтернатів і дитячих будинків.

23 травня 2014 року автобуси Фонду Ріната Ахметова почали евакуювати мирних жителів зі Слов’янська, Краматорська, Миколаївки, Горлівки, Донецька та безлічі інших міст і селищ Донбасу. Але почалося все саме зі Слов’янська – міста з населенням понад 100 тисяч жителів. Певна частина з них виїхала на безпечну територію відразу. Але більшість залишилася, просто не встигла зібратися. Цілі сім’ї рятувалися від снарядів, ночуючи в підвалах.

"Наш район сильно обстріляли 26 травня. Загинуло багато мирних людей, снаряди влучали в житлові будинки та в Науково-дослідну лабораторію, яка знаходиться прямо біля мого будинку. Ми почали шукати, куди можна поїхати, хто взагалі допомагає Слов’янську. Я так і написала запит в інтернеті – і відразу ж знайшла Фонд Ріната Ахметова. Я зателефонувала на гарячу лінію прямо під час бомбардування! Там відразу відгукнулися, запропонували поїхати до Святогірська, де вже готові були прийняти людей", – згадує Інна Ісмаїлова, мешканка Слов’янська.

Жінка разом із чоловіком, сестрою та двома сусідками, які попросили допомогти в евакуації, вирушили до Святогірська. Залишати Слов’янськ довелося буквально під кулями.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Дорога була дуже небезпечна. Снаряди летіли слідом за нами, коли ми виїжджали з міста. Але ще страшніше було залишатися. Ти не знаєш, куди наступної миті влучить снаряд. Це зараз люди знають, що треба спускатися в підвал, коли туди йти. А раніше нічого цього не знали й щохвилини могли потрапити під обстріл", – каже Інна.

Оговтавшись після стресу, жінка почала допомагати евакуювати інших людей.

"Через Фонд Ріната Ахметова вивезли пів міста. Я давала номери телефонів, вмовляла людей виїхати. Я не знаю, хто ще так допомагає, як Фонд Ахметова. Я таких не бачила, які б стільки допомогли", – сказала Інна Ісмаїлова.

Тетяна Фесь із Шахтарська звернулася до Гуманітарного Штабу Ріната Ахметова з проханням про евакуацію, коли відкладати вже не можна було. Її сина Івана київські медики чекали на термінову операцію.

"Ми не тільки спостерігали, що й куди літало, а й самі постраждали. У нашому будинку винесло вікна, а поруч із будинком старшого сина розірвався снаряд. Дуже багато серйозних пошкоджень. Але головне – ледь не постраждав наш онук Діма. Він був у хаті в цей момент і вдало сховався. У селі не було ні газу, ні води, ні зв’язку. І що найстрашніше – ніхто не знав, коли це все закінчиться. Ми виявилися відрізаними від цивілізації. Через постійні обстріли міжміські автобуси не ходили, а нам через кілька днів потрібно було бути в київській лікарні. Але на ту операцію ми встигли точно в строк. Це сталося тільки завдяки Гуманітарному Штабу Ріната Ахметова", – розповіла Тетяна.

Часто працівникам Фонду випадало розв’язувати дуже складні завдання: евакуювати лежачих хворих, сім’ї з маленькими дітьми, вивозити інтернати, дитячі будинки та соціальні притулки.

Основні напрямки, куди евакуювали людей – Безіменне, Мелекіне, Піонерське, Урзуф, Святогірськ, Сєдове, Сопине, Щурове, Юр’ївка, Ялта (Донецька область), Запоріжжя, Бердянськ (Запорізька область), Рибаківка (Миколаївська область), Сергіївка (Одеська область), Харків, Гавриші, Глушківка, Богодухове, Дачне (Харківська область), Генічеськ, Стрілецьке, Щасливцеве (Херсонська область).

Фонд, а потім і Гуманітарний Штаб Ріната Ахметова евакуювали із зони активних бойових дій 39 462 особи, з них 14 784 – діти. 6939 осіб було тимчасово розселено на 29 базах відпочинку в Одеській, Херсонській та Миколаївській областях.