Збройний конфлікт на Донбасі змусив Олену Макайя з трьома дітьми покинути рідний Донецьк і стати переселенцями. Новим будинком для сім’ї стало Запоріжжя.
"Під час обстрілу, коли від вибухів деренчали вікна та тремтіли стіни, збиралися разом із сусідами й молилися. У нашому будинку був притулок, але ми боялися, що від влучення снаряда будівля складеться, немов картковий будиночок, і притулок перетвориться на братську могилу. У всіх були електроплитки, і коли не було світла, мешканці дружно готували в кого що було на багатті. Але навіть тоді до кінця не вірили, що все, що відбувається – насправді", – розповіла Олена.
Реальність змусила повірити в себе. Треба було вчитися виживати, правильно поводитися на вулицях під час обстрілів. Найважче було дітям.
"Я зрозуміла, що потрібно їхати. Тільки дивом вдалося купити квитки на електричку. Я з дітьми виїхала, а чоловік залишився. Сподівалися, що скоро все закінчиться. Ніхто й гадки не мав, що це затягнеться на роки. Через кілька тижнів після нашого від’їзду поїхав і чоловік. Це окрема довга та важка історія", – спогади про пережите і сьогодні даються жінці важко.
До нового місця сім’я звикала довго. Цілий рік Олена не могла вирватися з пут важкої депресії. Усе поглинуло почуття безвиході. Жінка зізнається, що порятунком для неї стали діти – дочка знайшла себе в художньому мистецтві й танцях. Середній син захоплений футболом.
Історія родини Макайя зібрана в рамках унікального онлайн-проєкту Фонду Ріната Ахметова – Музею "Голоси Мирних". Ідея його створення належить Рінату Ахметову. Тут Мирні можуть відкрито розповісти свою особисту історію, нічого не боячись. Розповісти, щоб звільнитися від тягаря мовчання та дати можливість людям у всьому світі почути, побачити, зрозуміти розумом і відчути серцем кожну сповідь. З її пам’яттю, з її болем, з її вірою, з її надією.
Поділиться своєю історією в Музеї Фонду Ріната Ахметова "Голосу Мирних" ви можете за цим посиланням.