Гуманітарний штаб допоміг маленькій Насті

Коли в сім'ю приходить горе: важко хворіє дитина – батьки готові перевернути гори, тільки б допомогти маленькій хворій людині. Але що робити, якщо у мами і тата немає можливості оплатити дороге лікування дочки або сина, купити всі необхідні ліки? І як бути, якщо сім'я втекла з охопленого військовими діями Луганська в інше місто, де ніхто не чекає, не запропонує просто так гроші, роботу, житло? Залишається сподіватися на допомогу небайдужих людей і благодійних фондів.

Коли в липні 2014 року жительку Луганської області Ольгу Кротько разом з трьома дітьми військові вивезли на вертольоті з-під безперервних обстрілів їх рідного села Георгіївка, у неї на руках була хвора донька Настя. За рік до цього в дитячому саду чотирирічна дівчинка раптом відчула себе погано, а вдома трапився справжній напад епілепсії. Потім – швидка, лікарня, реанімація, знову напади – і новий діагноз "гострий лімфобластний лейкоз".

За час перебування в Харкові і Києві Настя пройшла кілька блоків хіміотерапії. Незважаючи на те, що для лікування дитини лікарі використовували так звану суху хімію, ці препарати завдали сильного удару по печінці дівчинки. "Як то кажуть, одне лікує, інше калічить. А при такому захворюванні, як каже наш доктор в клініці "ОХМАТДИТ", нам треба тільки берегтися. Тому доводиться закуповувати, крім "сухої хімії", ще й ліки, які підтримують. Настю вже лікували від токсичного отруєння – результатів "сухої хімії", – розповіла "Сегодня" мама дівчинки Ольга Кротько.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

До Києва сім'я їхала на кілька днів, розраховуючи пройти необхідні процедури і постаратися повернутися, адже вдома залишився батько сімейства. Але доля розпорядилася по-іншому. "Ми їхали на три дні з трьома тисячами гривень у кишені, однак довелося залишитися. Коли закінчилися гроші, я була в розпачі. Вийшла на вулицю і розплакалася. До мене підійшла дівчина, яка проходила повз, – як виявилося потім, сусідка по найманій квартирі, де я оселилася на ці три дні, Аня. Вона з подругою Валею допомогла мені з дітьми, грошима і продуктами, навіть оплачували якийсь час кімнату. Це не волонтери, а просто хороші люди! Я ж бігала шукала препарати для підтримуючої хімії. Їх просто не було в аптеках, а люди, які пропонували через інтернет, виявилися шахраями і аферистами. Вони спробували стягнути з нашої банківської карти всі гроші, – розповіла Ольга. – І коли вже зовсім опускалися руки, сусіди по квартирі порадили звернутися в Гуманітарний штаб Ріната Ахметова. Ми подзвонили – і нам два рази допомогли з цими препаратами і з медичними інструментами, за що ми дуже вдячні! У нас ще залишився запас на наступні пункції. Лікарі в своїх прогнозах дуже обережні, але я живу на оптимізмі і вірю, що у моєї донечки все буде добре!"

Адресну допомогу від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова за 500 днів його роботи отримали більше 28 тисяч осіб, з яких майже 1200 – діти. "Що таке адресна допомога? Це звернення людей, цілодобові прохання врятувати життя. У чому просять допомогти? В основному просять допомогти на лікування та операції тяжкохворих дітей. Це найскладніші випадки, які береться вирішувати і допомагати Гуманітарний штаб. Працювати з такими зверненнями дуже важко, тому що в кожному з них – питання про життя і смерть", – розповіла координатор Гумштабу Римма Філь.