Життя в захопленому Краснодоні: малолітки з автоматами і голодні замерзлі люди похилого віку

20 січня 2015, 10:52

Арсеній Беркан

З вулиць міста практично зникла молодь, закриті більшість магазинів, банки. Пенсіонери з простягнутою рукою ходять по ринках з шапкою або мовчки стоять біля церкви, низько опустивши голови, в очікуванні милостині

По місту їздять танки. Фото: Твіттер

По місту їздять танки. Фото: Твіттер

Торік Краснодон на Луганщині відзначив свій столітній ювілей. Зараз в місті, відомому у всьому світі подвигом "молодгвардійців" під час Великої Вітчизняної війни, господарюють бойовики самопроголошеної "ЛНР" і козаки. Про те, як живеться Краснодонців, Сегодня.ua дізнавалася у місцевих жителів.

"Ми як та планета Залізяка – життя немає, рослинності немає, – сумно каже житель Краснодону Валерій Паршин. – У людей немає грошей, немає роботи".

Життя в Краснодоні завмерла. З вулиць практично зникла молодь, закриті більшість магазинів, банки, а комунальні служби не особливо завзято стежать за порядком у місті.

Реклама

"Навіть наш центральний ринок напівпорожній, продавці виходять на роботу, тільки щоб поговорити один з одним так розійтися. Не купують люди нічого, крім основних продуктів, – розповіла городянка Лідія Андрійчук. – У магазинах купують хліб, соняшникова олія та вермішель. Про якісь делікатеси геть забули, тут би прогодуватися. Ми ж без пенсій, без зарплат".

До цих пір з жахом згадують жителі Краснодона, як юрби людей похилого віку записувалися на виплату 1800 гривень, обіцяних бойовиками. Як старики приходили до місця роздачі гуманітарної допомоги о 2:00 ночі, вистоюючи по сім-вісім годин на ногах заради хоч якоїсь їжі. "Всі говорять про те, що в сусідньому містечку Суходольську вже більше 30 самотніх старих померли від голоду, може, і у нас є таке, я не знаю", – каже Лідія.

За її словами, люди похилого віку, позбавлені соцвиплат, з простягнутою рукою ходять по ринках з шапкою або мовчки стоять біля церкви, низько опустивши голови, в очікуванні милостині. Хтось допомагає нещасним пенсіонерам, але ж не у всіх краснодонців є така можливість.

"Вулиці порожні, вранці або ввечері люди швиденько пробігли на роботу і додому – ось і весь народ. У магазинах мало людей, на ринках. Бояться все. Наші" влади "нові адже можуть і автоматом пригрозити, і забрати все, що їм сподобалося. Скільки разів було, коли по ринку ходили пацани років по 15-16 зі зброєю і пляшкою пива в руці. Піди знай, що у нього в голові зараз перемкне, а якщо випустить автоматну чергу по людях, – розповів Валерій Паршин. – Козаки і "ЛНР" між собою всі стосунки з'ясовують, хто тут з них крутіший. награбували вже по повній програмі, повіджиматися машини, будинки – і все їм мало. На ринку збір встановили, "патент" щомісяця треба було купувати за 125 гривень, а до цього змушували кожного торговця платити по 1200 гривень за дозвіл на торгівлю. Та звідки у людей такі гроші?"

Реклама

В тренді
У Львові попрощалися із захисником Луганського аеропорту: воїну було 18 років (фото)

b4wfhoxcqaab0hn

Вулиці міста практично порожні. Фото: соцмережі

Жителі Краснодона все голосніше починають висловлювати невдоволення існуючим становищем. Все частіше можна почути гучний шепіт: "Вже краще в підвалах посидіти, головне щоб нас звільнили скоріше!" Наївшись досхочу безвладдям і беззаконням, краснодонці з подивом відзначають, що раніше, незважаючи ні на що, жилося все-таки краще. "У нас ніколи толком не було тепла в будинках, ми все робили собі автономне опалення, – каже Лідія Андрійчук. – Зараз би ми не змогли це зробити в принципі".

На питання, чому краснодонці не поспішають їхати з став раптом незатишним міста, вони, в основному, відповідають: вже виїжджали – і повернулися. "Як будинок кинути? Його ж пограбують моментально, рознесуть по цеглинці. А їхати – куди? Нещодавно хлопці повернулися, так розповіли, що жили вони як переселенці спочатку в готелі, а потім біля готелю бронь на них закінчилася, і їх попросили виселитися, викинули буквально на мороз, – розповіла Лідія. – А мені куди їхати, якщо у мене тут родина – дочки, зяті, онуки, правнуки... Ми вже краще тут, у рідних стінах побудемо, скільки Бог відвів. Тим більше у нас тихо, стріляють де -то далеко, так що жити поки можна".

Реклама

Краснодонці намагаються вижити з останніх сил, економлячи буквально на всьому і не особливо вірячи в перспективи "самопроголошених республік". "Ми втратили таку собі стабільність", – з гіркотою резюмує Валерій Паршин.

Всі подробиці в спецтемі Протистояння на сході України

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...

Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти