У маєтку у мандрівного філософа Сковороди – срібний годинник і дуб-велетень

Музей, присвячений життю і творчості філософа Григорія Сковороди, розташований в старовинній садибі в селі Сковородинівка Золочівського району. Маєток належав одному мислителя Андрію Ковалівському, і донині в будівлі збереглася кімнатка, де якийсь час жив мудрець.

Експонат. Зберігають копію єдиного портрета філософа за життя

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Також в Національному літературно-меморіальному музеї Григорія Сковороди представлені особисті речі філософа: книги, картини та етнографічні предмети. А на території парку знаходяться улюблені місця першого українського байкаря – 700-річний дуб і колодязь, тут же і могила філософа.

СРІБНИЙ ГОДИННИК – ПОДАРУНОК СКОВОРОДИ

Один з найцінніших експонатів музею – срібний кишеньковий годинник Сковороди. За висновком фахівців, вони зроблені в 1793 або 1794 році, в кінці життя філософа. Під час реставрації на внутрішній кришці годинника виявили дарчий напис, але кому призначався подарунок філософа, досі точно невідомо.

Вважається, що він міг бути адресований священику Стефану Гречин (Георгію Гречко) – викладачеві Переяславського колегіуму, в якому Сковорода свого часу викладав поетику.

СКРИПКА ТА ТРОСТИНИ ФІЛОСОФА

Скрипку, на якій грав Григорій Сковорода, музею передали нащадки Якова Правицького – священика з харківського села Бабаї. У його будинку філософ частенько відпочивав після своїх подорожей, тут же почав свій цикл "Байок харківських". Знаючи, що Сковорода обов'язково загляне в будинок Правицького, друзі надсилали туди листи і подарунки, і скрипка була одним з них.

Незмінним супутником мандрівного філософа були тростини. На жаль, оригінали загинули в полум'ї Другої світової, але в музеї можна побачити майстерні копії.

"ТРЕБНИК" ПЕТРА МОГИЛИ І 300-ЛІТНЄ "ЄВАНГЕЛІЄ"

Основою духовного життя Сковороди і його творчого натхнення була Біблія. В одному з листів до свого друга в Петербурзі філософ зізнається, що народився для того, щоб тлумачити Біблію. Слово "Бог" зустрічається у творах Сковороди більше 2,5 тисячі разів, не рахуючи слів "Господь" і "Ісус Христос". Це свідчить про те, що Сковорода був не тільки великим філософом, але й видатним європейським богословом.

У музеї ж представлені стародруки, які розповідають про те, що засвоїв Григорій Сковорода під час навчання в Києво-Могилянській академії. Також серед експонатів – "Требник" Петра Могили та "Євангеліє" 1694 року, яке нещодавно повернулося в музей після реставрації.

КІМНАТА, ДЕ МИСЛИТЕЛЬ ДОЖИВАВ ОСТАННІ ДНІ

Колишній маєток Андрія Ковалівського, де зараз розташований музей, переходив з рук в руки. Його перепродували, добудовували, але незмінною залишалася кімнатка Сковороди, де філософ жив восени 1790-го, а також провів останні місяці свого життя в 1794-му. Одного вечора, коли в маєтку було повно гостей, які хотіли почути мислителя, він раптово покинув всіх і усамітнився в саду.

Там він почав копати собі могилу, передчуваючи, що його життєву подорож закінчується. Повернувшись до кімнати, він убрався в чисте плаття і – відправився у вічність ... У кімнаті зібрані речі XVIII століття: ліжко, шафа-секретер, Слобожанська ікона, а також скриня сім'ї Ковалівських, якого могли стосуватися руки Сковороди.

ПІД ДУБОМ-ВЕЛЕТНЕМ ХОВАВСЯ ВІД СПЕКИ

У парку можна притулитися і загадати бажання біля 700-річного дуба, під розкішною кроною якого Григорій Сковорода ховався від спеки і писав листи. У той час обхват дерева був 9,5 метра, а висота – 30 метрів. Це був найбільший дуб на Слобожанщині з дуплом, в якому одночасно могли поміститися десять осіб! Його кілька разів вдаряла блискавка, а в 1912 році місцеві пастухи розпалили в дуплі багаття, і дерево мало не згоріло. Другий раз дуб сильно постраждав під час пожежі в 1943 році, яку влаштували німецькі окупанти. Пізніше дерево всохло, а 22 роки тому його стовбур звалився. Тоді частину дуба відтворили з фрагментів і зміцнили бетоном. І хоча дерево вже неживе, воно все одно вражає своєю енергетикою.