Ізгої: "Мене немає в Криму, і наполовину немає в Україні" – кримчанка без паспорта РФ

Двічі іноземці – кримчани, які відмовилися від російського громадянства, підтвердивши бажання мати лише один – український паспорт. Такі люди позбавлені більшості своїх прав і на півострові, і на материковій Україні. Так, для того, щоб отримати право на медичну страховку, офіційну роботу і взагалі хоч якось легалізуватися в Криму, ці люди змушені були офіційно визнати себе іноземцями на своїй землі, попросивши вид на проживання в місцевій міграційній службі. При цьому до цих пір страждають від зневажливого ставлення місцевих чиновників і проросійських кримчан, – передає  "Громадське радио".

" Як ? Ти народилася в Севастополі і в тебе немає російського паспорта . Відразу ставлення таке – вражина тут . До будь-якого чиновника приходиш – відразу великі очі , і на тебе дивляться , наче ти засланий шпигун , який тут прийшов вивідувати . Тобто з тобою просто не хочуть розмовляти , з тобою якщо розмовляють – крізь зуби... " , – розповідає жителька Севастополя Тетяна Москаленко . Вони з чоловіком в 2014-му вистояли чергу заради паперу про відмову . Зараз єдиний бонус від неї в Криму – дозвіл їздити на українських кримських номерах .

" Ми не розуміли , що відбувається . У нас єдина була думка , щоб нам не нав'язали це російське громадянство . Ми не хочемо , вони не мають право нам нав'язувати те, чого ми не хочемо , тому у нас стояла мета відмовитися . Може бути , це дурість . Але , принаймні , на даний момент нам дає це і якісь свої переваги " , – розповідає Тетяна . Однак , обмежень від такого статусу в Криму – в рази більше .

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Інша " відмовниця " – Тетяна Матвєєва , вона пояснює , що вид на проживання не робить їх навіть повноцінними клієнтами місцевих банків .

"З видом на проживання можна відкрити рахунок в банку, але тут нюанс: картка пластикова системи Про100 – це взагалі просто смішно, це не Віза, що не Мастеркард і навіть не Електрон – як негромадянину картка пластикова тобі не призначена. Тому якщо тобі приходять гроші якісь, ти приходиш, заповнюєш купу паперів спочатку у оператора: заяву видати тобі з твого розрахункового рахунку гроші, залишаєш знову ксерокопію посвідки на проживання, того, цього, анкети, квитанції на комісійні, а потім тобі за мінусом комісійних видають суму...", – говорить кримчанка.

До того ж , і роботодавці не особливо шанують таких співробітників . Сама жінка після анексії втратила три роботи – через проукраїнську позицію . Тепер же – працює з керівником , який дотримується таких же поглядів . " Всі тут відмовники – це саме в більшості своїй , 99 % – патріоти України . І жодному підприємцю такий головняк не потрібен , що до нього завтра – післязавтра прийде ФСБ . Тому принципово не хочуть брати " , – пояснює жінка .

Однак , гірше українські патріоти переносять ставлення власної держави . Минуло небагато часу , після того як вщухла " кримська хвиля " в промовах українських чиновників , і жінки зрозуміли – Україна також відхрестилася від них , а потім – вдруге позбавила " відмовників " їх законних прав .

"І коли я приходжу і кажу – хлопці, я відмовниця, я не отримувала російське громадянство, я маю права, як всі громадяни України, мені кажуть – немає, ви нерезидент. Я кажу – почекайте, але ж записано в законі в цьому ж, який робить нас нерезидентами, що якщо я доводжу офіційно, що я зберегла громадянство, мене відновлюють у всіх правах. Мені кажуть – ні, ви нерезидент ... Жодна офіційна організація, вони на тебе дивляться як на божевільних. Вони кажуть – а навіщо вам це потрібно, вибачте на слові так і кажуть – а геморой вам цей навіщо? Ну отримали б цей російський паспорт, і жили б собі спокійно. Воно вам треба? Ось це те, що нам кажуть чиновники в Україні", – обурюється Тетяна Москаленко.

Її чоловік не може отримати навіть пенсію на материку, оскільки соціальні служби вимагають від нього довідку переселенця. Незважаючи на те, що скандальний закон про СЕЗ Крим відзначає – якщо кримчанин може подати в офіційний орган декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта, він відновлюється в усіх правах. Однак, як виглядає ця декларація не знають ні в жодній офіційній структурі, а на вищому рівні від відмовників просто "відмахуються", немов їх взагалі не існує. Хоча навіть за офіційними даними РФ, таких людей в Криму – не менше трьох з половиною тисяч.

"Мене немає. Я не маю тут , і мене наполовину немає в Україні , в моїй країні . Ми тут ізгої , тому що ми відкрито показали свою позицію , ми не побоялися цього зробити , а в Україні , Вибачте , ми не маємо права навіть голосувати . Чому ? Тому що я зберегла свою відданість своїй країні ? Тому що я тут позбавлена всього ? " .

Тетяна Москаленко досі пам'ятає, як до неї прийшло усвідомлення, що Крим більше не їхній, і життя змінилося назавжди: "Я народилася в Севастополі. Я всім кажу – я ніколи в житті не розмовляла українською мовою, ніколи. Тобто раніше до Майдану мені було – російський флот – це наші хлопці, український флот – це наші хлопці. А коли поставили 21-й регіон Північно-Кавказький, ось тут ми зрозуміли: а ось ці в нас будуть стріляти навіть не замислюючись. Тобто вони на тебе дивилися не як на людину, а як на мішень. І ось тут вже реально пішло – це наші, а ось ці чужі ... Коли ми побачили ось цей холодний погляд, ці дула автоматів ... Це важко описати".

Тепер так кримські відмовники описують свої відносини з українською владою . Хоча незважаючи на все – не припиняють вірити , що їхня країна врешті-решт згадає про своїх громадян в Криму .

На думку Тетяни Москаленко – кілька простих кроків, як створення електронної черги за документами і окремої структури, яка б займалася соціальним забезпеченням і юридичною підтримкою "відмовників", могли б кардинально змінити ситуацію: "Ми розуміємо, що важка обстановка економічна, але це не вимагає великих витрат. Це вимагає тільки бажання підтримати своїх громадян, які відстоюють, тут показують свою позицію, не бояться це говорити. Ось хоча б, хоча б показати, що ви намагаєтеся для нас щось зробити. Більше ніж за два роки ми вже самі змогли, ми об'єдналися, ми допомагаємо один одному, ми витягуємо один одного, ми не чекаємо від держави чогось надприродного. Просто покажіть, що ви нас бачите ... ".