На кордоні зі Словаччиною прикордонник постраждав від свого ж товариша

Поки тривожний східний кордон зміцнюють, на західному начебто все спокійно. Ні, контрабанда і нелегали для прикордонників Закарпаття, наприклад, – щоденна проблема. І ризик. Порушники можуть чинити опір – адже їм є що втрачати. Як нести службу і не постраждати від свого ж товариша?

У прикордонних військах солдатів, яких призвали навесні, називають фазанами. А кого призвали восени – тих казармені орнітологи визначили в гуси.

Між ними півроку різниці. Іноді це призводило до невеликих конфліктних ситуацій. У тому плані, що вони один на одного не впливають і один-одному не підкоряються.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

І справжня причина нашої появи на кордоні - розслідування конфлікту фазана і гусака, казенною мовою – нестатутних відносин між прикордонниками. А ці війська відомі тим, що навіть в самі лихі часи жахів свавілля у прикордонників майже не було. І це можна пояснити. Небезпечно знущатися над людиною, яка вже завтра заступить з тобою в наряд. З бойовою зброєю в руках.

"Все нестатутні відносини, якщо брати учебку – це зводилося до всякого роду жартів. Ці жарти, звичайно, могли бути принизливими. Але вони були по-великому рахунку нешкідливими. Побиття не було. Максимально – це пробити фанеру. Це били кулаком в груди. Але не сильно. Щоб не було ні синців, нічого", – розповідає Олексій Кашпоровский, солдат прикордонних військ (1994-1996).

Але повернемося до наших фазанів. Цього хлопця звуть Михайло. Він солдат строкової служби, кінолог. Уже два місяці він перебуває в Київському госпіталі для прикордонників. Стан здоров'я хиткий. Про виписку поки що не йдеться.

За його словами, 2 травня о восьмій годині він отримав наказ на охорону державного кордону та вирушив на місце несення служби.

В обумовлений час Михайло повинен був подзвонити мамі, але мама дзвінка не дочекалася. І сама не додзвонилася до сина ні цього дня, ні наступного.

"Дитину знайшла в клінічній лікарні міста Ужгород у тяжкому стані. Тільки через кілька днів мені син розповів, що його побив інший військовослужбовець. Моя дитина перебувала у важкому стані 14 днів, лікар навіть не дозволяв транспортувати до військового госпіталю", – розповідає мама Світлана.

Що ж сталося на кордоні між двома добре озброєними людьми?

Біля воріт частини, звідки вийшов нещасливий наряд, з журналістами говорити відмовляються.

У прес-центрі про те, що сталося, розповів зустрінутий в розташуванні загону полковник. Як виявилося – високий чин, який займається роботою з персоналом.

"Прикордонний наряд у складі трьох осіб висунувся на охорону ділянки. Під час руху і безпосередньо на самій ділянці, під час прийому ділянки під охорону, виникла конфліктна ситуація між молодшим сержантом Дорошенком і строковиком Кручиніним – старшим прикордонного наряду", – розповів Костянтин Безпалько, заступник начальника західного регіонального управління з роботи з персоналом.

З цього самого моменту в оповіданні офіційного представника і потерпілого з'являються розбіжності. Михайло Дорошенко стверджує, що старший наряду наказав йому змінити маршрут патрулювання кордону. Але будь-яке відхилення від цього маршруту вимагає доповіді наверх.

У відповідь старший наряду, за словами Михайла, накинувся спочатку на службового собаку.

А потім розправився з Михайлом, подрібнивши йому кістки носа і завдавши черепно-мозкову травму. В редакції командування Чопського прикордонного загону ситуація виглядає дещо інакше.

"Спочатку виникла ситуація, коли молодший сержант намагався вплинути на старшого прикордонного наряду. Також намагався попередньо нацькувати службову собаку. Після чого... Ну, не можна так сказати, навести порядок, але, щоб вплинути на молодшого прикордонного наряду, товариш Кручинін завдав йому у відповідь удари в обличчя", – пояснив Костянтин Безпалько, заступник начальника західного регіонального управління з роботи з персоналом.

Продовжувати несення служби після цього молодший сержант Михайло Дорошенко не зміг. За встановленим у військах порядку дій, бійця повинні були негайно доставити до військового госпіталю, до якого, до речі, сказати, від воріт частини максимум 40 хвилин. Замість цього, Мішу повезли до міської лікарні. І тут з'ясовується одна маленька, але важлива деталь.

Навіщо хлопця переодягли в цивільний одяг? Чому його не повезли до військового госпіталю, а привезли до цивільної лікарні?

Журналісти розшукали людину, яка має знати відповіді на ці запитання – це той самий таємничий рядовий Кручинін, який відправив у глибокий нокаут молодшого сержанта. Поки скалічений боєць два місяці лежить в госпіталі з температурою і тиском, що скаче, Кручинін, як ні в чому не бувало, виступає на спортивних змаганнях з рукопашного бою за сотні кілометрів від місця служби.

Тим часом від спілкування він відмовився, заявивши, що всі інші пояснення надаватиме в прокуратурі в присутності адвоката.

В управлінні прикордонного загону дізналися і про спробу розговорити Кручиніна, і про те, що журналістам відомо про дивне перевдягання в цивільний одяг і поїздку до цивільної лікарні. І майор, який ще вранці послав журналістів до прес-центру, вже поправляє новенький кітель.

"Чому він був в цивільному? Бо форма у нього була брудна, мокра і в крові. У нього було істотна кровотеча з носа. Це одна з причин. А друга з причин, це те, що ми везли його до цивільного медичного закладу. І , щоб не було конфузу, чому ми військовослужбовця привезли до цивільного медзакладу, йому надали своєчасну медичну допомогу, а не відправляли до військового медичного закладу таке, як у нас є", – розповів Стецюк Вадим, перший заступник начальника відділу прикордонної служби "Ужгород".

Наскільки переконливі всі ці пояснення – скаже суд. Він же дасть і оцінку тяжкості події на кордоні. Очевидним є поки що тільки виявлений і доведений факт нестатутних відносин в прикордонній службі. І спроба приховати цей факт.