Фонтан – прогулянка по улюблених місцях одеситів

Для одеситів Фонтан – одне з найулюбленіших місць в місті. Цей район зберіг свою, оспівану колись у піснях, зелень, а близьке розташування до моря дозволяє спуститися на пляж всього за кілька хвилин. У середині XIX століття поряд з джерелами води з'явилися селища – Середній і Великий Фонтани, які з'єднувала з містом Фонтанська дорога. У 1912 році по ній пройшли шляхи електричного трамваю – він коштував до 15 копійок, але з ним район почав активніше забудовуватися. Сама дорога досить довга, і тому слід запастися часом для прогулянки. Сьогодні ми розглянемо тільки її частину – до 5-й станції. Тут розташовуються військові споруди, навчальні заклади, храм і телевежа.

Телевежа і перші голоси

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Середній Фонтан починається двохсотметровою телевежею, яку видно далеко за межами Фонтанської дороги. Вона знаходиться в районі 3-й станції Фонтану на території Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру (ОРТПЦ), який розпочав свою діяльність в 1956 році – 1 жовтня в ефір вийшла перша передача. Уже в 1968 році передачі студії дивилися в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях і навіть на значній частині Молдови. Центр був створений на базі Одеського радіоцентру, який був введений в постійну експлуатацію в 1945 році. Телецентр ж почав свою роботу через 7 років, в 1952-му році. Тоді в Одесі тільки з'явилося телебачення. Першими голосами в телеефірі Одеси стали голоси студентів Люди Кострикіної та Ігоря Комара, тут же починала свій шлях легендарна теледиктор Одеси Неллі Харченко, яка пізніше переїхала до Німеччини. А ось саму телевежу, по якій можна вирахувати напрямок Фонтану і шлях до моря, побудували в 1958 році.

Училище з лабіринтами

Навпроти вишки – артилерійське командне училище імені Фрунзе. На його створення витратили чималі гроші – 2 млн рублів. Місто передало військовому відомству у власність ділянку землі біля кадетського корпусу, а також забезпечило проведення компослуг. Після ліквідації Інституту сухопутних військ Збройних сил України будівлю училища передали Південноукраїнському державному педагогічному університету імені Ушинського. Незважаючи на відсутність ремонту, протягом довгих років воно все ще вражає своєю величчю, як і широкі аудиторії, зали і просторі світлі холи. Випадковому гостю легко заблукати в лабіринті коридорів і сходів.

Покровителька студентів в яйці

На протилежній стороні Фонтану, між 4-й і 5-й станціями, можна побачити церкву святої мучениці Тетяни, яка відкриває вхід на територію юридичної академії. Перший в Україні студентський храм з'явився в Одесі в 2006 році. Будівництво тривало шість років, кошти на нього жертвували студенти, викладачі, звичайні городяни. Щороку 25 грудня в храмі проводять богослужіння та благодійний обід. Головною святинею церкви є частка мощей мучениці. Крім того одесити відзначають незвичайний зовнішній вигляд споруди, яка нагадує пасхальне яйце.

Побідоносець і селища моряків

Навпроти Юракадемії розташувалися старі котеджі, побудовані на початку XX століття. Зараз тут ще можна знайти кілька двоповерхових будиночків знаменитого офіцерського товариства "Самопоміч", розташованого між 4-й і 5-й станціями Фонтану. На стіні одного з них збереглося зображення Георгія Побідоносця, намальоване сучасниками в дусі дореволюційної Росії. Проектували будиночки архітектори Лазар Бєлкін, Лев Влодек, Олександр Клепінін. Тоді ними було побудовано понад ста будинків, але після революції їх почали використовувати для дитячих таборів та притулків, потреб Юракадемії. А ось вже в 50-х роках в цьому районі з'являються селища моряків – на 6-й, 7-й, 8-й станціях, а також перші сталінки і хрущовки.

Корпус для сиріт і стародавній музей

Навпроти котеджів розташовується великий комплекс колишнього Кадетського корпусу, що включає в себе головний будинок з домовою церквою, лазарет, господарські корпуси. Всі споруди датуються початком XX століття. Колись передбачалося, що в корпусі навчатимуться переважно діти-сироти, чиї батьки були офіцерами російської армії. Корпус неодноразово відвідував великий князь Костянтин Костянтинович, а також імператор Микола II. Не так давно почалося відновлення і функціонування Кирило-Мефодіївської церкви, яка діяла тут у 1902-1919 роках. На першому поверсі головної будівлі розташований музей, в експозиції якого зібрані документи, що розповідають про історію корпусу і сусіднього військового училища. На сьогодні ансамбль зберігся в незмінному вигляді з моменту спорудження: головне будівля збудована у формі літери "Е" і вглиб ділянки йдуть три крила. До центрального крила примикає лазарет і господарські споруди.

Аеродром під маскою

Пам'ятник і сквер льотчикам-героям 69-го винищувального авіаполку були споруджені в Одесі в 1984 році. Архітектором проекту став Мироненко, а скульпторами – Паторов і Єременко. Сьогодні сквер льотчиків-героїв розташований на 5-й станції Великого Фонтану – колись на цьому місці був військовий аеродром. Про місце розташування першого військового аеродрому знали агресори під час Великої Вітчизняної війни, тому авіаційний полк ніс значні втрати. У зв'язку з цим було вирішено побудувати добре замаскований аеродром в межах міста – на 5-й станції Великого Фонтану. І звели його всього за тиждень, завдяки жінкам і дітям, які брали безпосередню участь у будівництві.

Одеська міськрада ухвалила рішення присвоїти цій території статус скверу тільки влітку 2008 року. А урочисте відкриття пам'ятного обеліска в сквері відбулося в 2010 році. Навпроти скверу – Міжнародний гуманітарний університет та кафе швидкого харчування.