По той бік лаштунків Одеської музкомедії: де народжуються декорації

Майстерня. Тут розписують декорації і роблять бутафорію. Фото: Р. Сегедський

"Кишені" сцени. Зберігають декорації та реквізит. Фото: Р. Сегедський

Федір Кравчик. Майстер розписує стіни майбутньої Диканьки. Декорації на сцену спускають тросами. Фото: Р. Сегедський

Людмила Петренко. Швачки працюють як бджілки. Фото: Р. Сегедський

Ескізи. Затверджує наряди ціла комісія. Фото: Р. Сегедський

Костюми. Шиють нові, а старі здають в оренду. Фото: Р. Сегедський

1/7

Одеський театр музичної комедії імені Водяного на вул. Пантелеймонівській, 3, відомий своїми мюзиклами. Однак мало хто знає, що, крім акторів, за його лаштунками трудяться ще 300 осіб персоналу, які своїми руками створюють образи, майструють декорації, шиють костюми і перуки, працюють зі світлом і музикою. Зараз за лаштунками готуються до прем'єри "Вечорів на хуторі біля Диканьки, або Ночі перед Різдвом", яка відбудеться через місяць.

А сама завіса із зображенням театральних масок з'явилася в приміщенні завдяки засновнику театру Михайлу Водяному – він весь розшитий люрексом і свого часу обійшовся в сто тисяч рублів. Ще однією візиткою Музкомедії стали дзвінки перед спектаклем – їх роль виконує мелодія з оперети Ісаака Дунаєвського "Вільний вітер".

У будівлі театру – вісім поверхів. На кожному з них уздовж вузького коридору розташовані численні майстерні – все необхідне для постановок тут виготовляють самі. Тут же знаходяться і гримерки артистів. "По поверхах розташувалися кімнати балету, акторів. Все залежить від того, як часто під час вистави доводиться міняти костюми: що частіше, то ближче до сцени", – пояснює співробітник театру Тетяна Орел.

У просторій майстерні, де народжуються декорації, стіни щільно обвішані картинами, кілька столів завалені ескізами майбутніх декорацій в мініатюрі, а в центрі стоїть металева конструкція, на яку натягують бутафорію – роблять полотна, сніжки і сніговиків з пап'є-маше. Згодом художники розписують полотна гуашшю. Підлога тут застелена клейонкою, а співробітники – всі у фарбі.

"Оскільки декорації великі, їх ділять на фрагменти, а потім збирають в цільну конструкцію. Наша майстерня знаходиться прямо над сценою, і готові декорації спускають туди на спеціальних тросах", – розповів нам про хитрість художник-декоратор Федір Кравчик. І додав, що секрет декорацій – в їх багатофункціональності. Так, з одного боку макетів зображено український національний орнамент, а з іншого – палац імператриці в Санкт-Петербурзі.

Найближче до сцени знаходяться реквізиторська і "кишені" сцени – там зберігається посуд, елементи декору, постановочна зброя, велосипед та інші дрібниці. У підвалі ж репетирують музиканти – так їм зручніше виходити в оркестрову яму. На інших поверхах театру розташувалися столярні майстерні, костюмерні і склади для нарядів, які актори театру більше не використовують. "Ці костюми театр здає в оренду", – говорять в Музкомедії.

До слова, вбрання для постановок теж роблять співробітники театру: тут є відверті костюми і яскраві перуки для вистави "У джазі тільки дівчата", середньовічні вбрання "Ромео і Джульєтти", повітряні драпірування для постановки "Кентервільський привид", традиційні українські сорочки-вишиванки, які будуть використовуватися в прем'єрній виставі, і єврейський одяг. "Справлятися костюмерам треба в найкоротші терміни, наприклад, в цей сезон ми шиємо костюми для шести вистав", – зізналася швачка Ольга Караульна.

НА СЦЕНІ: ВЕЖІ І РОЗЧИН ВІД ПОЖЕЖІ

У глибині сцени. Приховує вежі і годинник. Фото: Р. Сегедський

Всі великі і рухливі декорації зберігаються на сцені, хоча це і суперечить правилам, згідно з якими тут може розміщуватися все необхідне тільки для двох спектаклів. Тому від глядачів вежі Хаджибея і Верони ховаються масивними чорними завісами, які просочені спеціальним сольовим розчином – при раптовій пожежу тканина не загориться, а буде тільки тліти.

Тут же на сцені знаходиться і старенький зелений телефон – по нього телефонують співробітники театру, щоб повідомити чи всі глядачі вже зайшли в зал або хтось залишається на вулиці. Тільки після цього спектакль починають, оголосивши про це в мікрофон.