Розслідування Bellingcat - хто злив "вагнерівців"

Розслідування Bellingcat підтверджує, що з 2019 року українська розвідка вербувала до РФ російських військових найманців, пропонуючи їм роботу з охорони нафтових вишок. Планувався авіарейс на місце "роботи", і літак із бійцями ПВК, підозрюваними у скоєнні військових злочинів, мав здійснити аварійну посадку у Києві. Там членів ПВК було б затримано.

Однак щось пішло не так. Тому загін ПВК Вагнера був у липні 2020 року затриманий білоруськими силовиками у передмісті Мінська. Президент Лукашенко навіть заявив, що цей загін був направлений до Білорусі для дестабілізації ситуації напередодні виборів президента цієї країни. Пізніше Лукашенко видав найманців Росії.

Чому історія стала скандальною

Одразу після провалу операції української розвідки заговорили про те, що президент Зеленський та люди з його найближчого оточення були в курсі деталей спецоперації.

Водночас – з початку 2020 року – офіс президента вів активні переговори з Кремлем про врегулювання на Донбасі.

Опоненти влади у ту ж мить заявили, що це саме оточення президента злило інформацію про спецоперацію Кремлю. Як варіант – "батьку" Лукашенку.

Володимир Зеленський заявив, що про "російську операцію" нічого не знає. Чи знав чи ні, стало відомо з розслідування Bellingcat. Але провалені операції розвідників у жодному разі не заведено коментувати.

Чим відомі російські найманці з ПВК Вагнера

Вважається, що ПВК Вагнера – фактично позаштатний підрозділ Міноборони РФ. Про існування цієї ПВК стало відомо у 2014 році. Тоді ж стало відоме прізвище її керівника – Дмитро Уткін, офіцер спецназу ГРУ, полковник запасу. Саме у нього на Донбасі був позивний "Вагнер", звідси й назва структури.

За даними СБУ, вагнерівці винні в цілій низці злочинів на Донбасі та в Криму. Вони брали участь у роззброєнні підрозділів збройних сил України під час окупації півострова. Також вагнерівці вели бойові дії на Донбасі, прикидаючись місцевими шахтарями та трактористами. Зокрема, відзначилися в аеропорту Луганська та в районі Дебальцевого.

Україна – не єдине місце, де діяла ПВК. Ось ще кілька гарячих точок:

• Сирія, 2015 – перший та другий штурм міста Пальміра. Захоплення нафтових та газових родовищ
• Тренування місцевих збройних формувань у Судані та Центральноафриканській Республіці, 2017
• Лівія, 2018-2020 – брали участь у бойових діях сепаратиста генерала Халіфи Хафтара проти лівійського уряду.