Марія Музичук з дитинства мріяла грати на піаніно, а в Сочі отримала прізвисько "міс тактика"

3 квітня 2015, 09:32

Олена Павлова Олена Павлова

Мама української шахістки розповіла про приховані таланти Марії, яка почала фінал ЧС нічиєю

Сім'я Музичуків. Шахів вчили з трьох років

Сім'я Музичуків. Шахів вчили з трьох років

Вчора в Червоній Поляні розпочався фінал жіночого ЧС-2015 з шахів. У боротьбі за головний титул зійшлися росіянка Наталія Погоніна і українка Марія Музичук. Перша партія тривала три з половиною години, і після 40 ходу Погоніна, яка грала білими, запропонувала Музичук нічию. Українка її прийняла, і дівчата з посмішками залишили місце битви. У Сочі 22-річну Марію підтримує старша сестра Анна, а вдома за дочку хвилюється мама, Наталія Музичук.

- Нормальна партія, – сказала нам Наталя. – У середу всі відпочили, прийшли до тями після тай-брейків в півфіналі. Марія грала чорними, їй потрібно було заспокоїтися, як мінімум зрівняти позицію, і без зайвих нервів зробити нічию. Їй це вдалося, і ми задоволені результатом, адже білі завжди мають право виступки, як кажуть шахісти. Вони роблять перший хід і потім завжди на півкроку попереду, тому для початку чорним потрібно зрівняти позицію, а потім вже думати, чи можливо зробити щось більше. Об'єктивно шансів на перемогу не було в жодної зі сторін. В інших трьох партіях у Марічки один чорний колір і два білих, що завжди приємно.

- Погоніну на турнірі прозвали "королевою тай-брейка".

Реклама

- Наталя в останніх трьох матчах програвала першу "класику", потім відігравалася і автоматично потрапляла на тай-брейки. І через них вона проходила далі. А Марію на цій першості прозвали "міс тактика".

- А яка Марія в житті?

- Звичайна дівчина. Зустрічається з друзями, слухає музику, читає. Як і вся молодь, багато часу проводить за комп'ютером, сидить у соцмережах. Дуже спортивна дівчина – добре грає в настільний теніс, більярд. Закінчує магістратуру Львівського університету фізичного виховання. Попереду у неї диплом і держіспити, і це трохи відволікає від шахів.

- Раніше Марія брала уроки гри на піаніно. Продовжує це робити зараз?

Реклама

- Поки ми всі разом жили в Стрию, вона займалася. Але з тих пір як Марічка переїхала до Львова, де вони з Анею знімають квартиру, від занять музикою відмовилася, бо доводиться поєднувати і навчання, і тренування. Але вона все-таки плекає цю надію, мовляв, ось закінчу університет і піду знову займатися музикою. Виявляється, вона з раннього дитинства мріяла грати на піаніно. Я навіть не знаю, звідки у неї така тяга. Адже у нас в сім'ї музикою всерйоз не захоплювалися, та й піаніно вдома ніколи не було. Як вона грає наживо, не чула, але в записі – так. Це ще початковий рівень і достатньої техніки поки немає, але викладачка її хвалила, казала, що у Марічки хороший слух. Єдине – дівчаткам на все не вистачає часу, адже в добу проводять за дошкою по 6-8 годин – повноцінний робочий день. Аналізують позиції, розбирають вже зіграні партії, вивчають нові теоретичні варіанти.

- У дівчат є тренер?

- Зазвичай між турнірами вони займаються самі. Проводять спаринги один з одним. А вже перед якимись конкретними відповідальними турнірами – Гран-прі, чемпіонатами світу та Європи – займаються з тренерами, гросмейстерами.

- Дівчата постійно між собою грають. Статистику не ведуть?

Реклама

- Ні, у них немає змагання, хто крутіший. Вони не конкурентки.

- Мені здається, їм пощастило, що вони є одна в одної...

- Так, це велике щастя. У них несуттєва різниця – 2,5 роки, і вони з дитинства на всіх турнірах разом. На чемпіонатах Європи та світу Аня, припустимо, грає у віковій групі до 12 років, Марічка – до 10. А подорослішавши, юніорські старти їх уже не цікавили. Аня практично перестала грати в них після того, як стала чемпіонкою світу в категорії до 16 років. А Марічка в 15 років стала срібним призером "світу" і відразу ж перейшла в дорослі шахи.

- Марічка тягнулася за Анею?

- Зрозуміло, що старша дитина в сім'ї завжди десь трошки попереду. Хоча Марічка завжди намагалася не відставати від сестри. А зараз... Десь Аня все-таки сильніша, але характеру Марії не займати. Вона дуже цілеспрямована, і як би важко їй не було, збереться і зробить через не можу. Взяти хоча б цей півфінал з Харікою. Я б просто не витримала такого емоційного і нервового напруження. Це найскладніше: начебто одну партію ти виграв, і в другій тобі потрібна просто нічия, а втома накопичилася така, що вже важко концентрувати увагу. І вона потім розповідала, що просто боялася прорахуватися.

- Ви сказали, що Аня трохи сильніша і в рейтингу вища. Наскільки справедливо, що до фіналу дісталася все-таки не вона, а Марія?

- Останні кілька років, будучи на турнірах одним з фаворитів, вона просто зобов'язана перемагати. І мені здається, це на неї тисне. Хоча вона є чинною чемпіонкою світу з бліцу. Плюс система на виліт не відображає справжньої сили шахістки. Тут на перше місце виходять не так шахові складові, скільки нерви і характер. Якби зібрати, припустимо, 10 найсильніших шахісток і провести круговий турнір, він би краще показав справжню силу дівчат.

- Ви почали долучати дівчаток до шахів в три роки. Як у такому віці їх можна зацікавити?

- Дитина в такому віці може утримувати концентрацію уваги максимум 10-15 хвилин. У нас вдома завжди стояв шаховий стіл і були розставлені фігурки. Дівчатка підходили до фігурок і цікавилися: "А що це?" Спочатку ти просто їх називав: король, ферзь, слон ... А коли цікавилися, що вони роблять, намагались їм максимально просто пояснити. Наприклад, тура ходить тільки прямо-прямо, а слон ходить навскоси – косо-криво. І протягом дня, може бути, п'ять таких підходів по 10-15 хвилин. Але головне – це постійне повторення. Найскладніша фігура це, звичайно ж, кінь. Пояснити дитині, як він ходить буквою "Г" – це неймовірно. Але нічого, кажеш: "Раз-два, і в бік, раз-два, і в бік". І дитина звикає, рука набивається. До того ж тато з ними часто ходив гуляти в парк, там знаходилися такі плити, як шахматка, і він з ними стрибав так, як водять різні фігури. І років з 10-11 вже почали обігрувати тата.

- Як довго ви їздили з дівчатками по турнірах?

- Поки діти маленькі, то їздить і тренер, і хтось із батьків. Адже коли дитині 7-8 років, її потрібно і погодувати, і, вибачте, в туалет зводити. Турніри то тривають по два тижні, а в Іспанію ми їздили автобусом, і з дорогою туди-назад виходило всі три.

- Вам простіше стежити за партіями дівчаток із залу або вже з дому?

- Чисто емоційно завжди хочеться бути поруч, хоч піти зробити їм якогось чаю. Але в той же час думаєш, що, може, ці мої моторошні хвилювання і переживання їм, навпаки, заважають. А коли такий відповідальний турнір, то думаєш і онлайн партію не дивитися, а потім вже дізнатися результат. Наприклад, позавчора я не бачила початок тай-брейка, тільки коли мені подзвонили і сказали, що Марічка перемагає, ввімкнула, дивлюся, начебто, і у другій партії у неї є перевага. А почала програвати, так я все – вимкнула і пішла. Результат дізналася від знайомих, які почали дзвонити і вітати.

- Партії тривають і по п'ять годин. Як дівчата підтримують сили?

- Зазвичай тільки якийсь чайок, водичка, сік. Навіть не бачу, щоб вони фрукти їли. Але все індивідуально. Деякі кожні 15 хвилин себе чимось підгодовують, а деяким, коли вони хвилюються, і крихта в рот не лізе.

- Що Марія робить краще, ніж Анна і – навпаки?

- Марічці краще даються різні настільні ігри, вона дуже швидко схоплює їх суть. Відмінно грає в настільний теніс. Навіть коли не було спеціального столу, ми ставили звичайний і грали. А ось Аня дуже обов'язкова, у неї на все є план. І такого не може бути, щоб вона щось не встигла зробити або відклала на завтра.

1_11

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...

Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти