"Ми українці і виступатимемо за Україну": Владислав Гераскевич відмовив топовим країнам

11 квітня 2019, 11:21

Олена Павлова , Катерина Макаревська

Наша мініатюрна збірна з скелетону в складі Владислава Гераскевича і його батька і тренера Михайла побувала в гостях у "Сьогодні"

Владислав Гераскевич і Михайло Гераскевич

Владислав Гераскевич і Михайло Гераскевич / Фото: Олександр Яремчук

В гостях у "Сьогодні" побувала наша збірна з скелетону в складі першого в історії українського скелетоніста на Олімпіаді Владислава Гераскевича, а також його батька і тренера Михайла.

- Як вам минулий сезон?

Владислав Гераскевич: Під кінець сил майже не залишилося. Хотілося чемпіонат світу краще пройти, але після 24-го, мого рекордного місця 2017-го я вже на 14-му.

Реклама

- Ви виходите на пік форми, як футболісти?

В. Г.: У нас дев'ять головних стартів, і на всіх треба тримати пік.

Михайло Гераскевич: Але, звичайно, чемпіонат світу – вершина сезону. І фізичну форму, і стартовий розгін підводили під нього. Нас підвели погода і відсутність потрібної кількості ковзанів. У нас є рівня Кубка Європи, але катастрофічно не вистачає ковзанів рівня Куба світу.

- А в чому різниця?

Реклама

М. Г.: Кожен трек вимагає свій малюнок фрези, поглиблення в задній частині ковзана. Напевно, це через різний хімічний склад води в кожній місцевості і різну твердість льоду. У нас немає одного стандарту: на деяких треках роблять поганий лід. У Іглсі спортсменів підкидало від старту до фінішу, як ніби трамплінами їхали. Плюс є складність треку, віражів і здатність керувати скелетоном на великій швидкості. Досвідченіші команди знають, які комплекти за якої погоди їдуть, і надягають перевірені. Ми кожен раз шукаємо з нуля. Але шукати серед трьох-чотирьох пар – це не те ж саме, що мати 25-30, а у деяких команд і 70. Найпростіші, рівня Кубка Європи, – 700 пара. Для рівня Кубка світу ціни починаються від 1100-1200. Вистачає пари максимум на два сезони. На сезон хотілося хоча б 15-17. Так, Дукурси цього сезону зареєстрували 48 пар на двох.

- В Україні ніде тренувати стартовий розгін. Як виходите з цієї ситуації?

М. Г.: Плануємо побудувати стартову естакаду. Минулого року нам багато серйозних людей її обіцяли, і не тільки в Києві. Але це залишилося обіцянками. Влітку проводили спринтерську і силову підготовку. Це все одно що в біатлоні тренувалися б не стріляти в мішені, а кидати сніжками. Сподіваюся, в квітні буде зустріч з мером Віталієм Кличком, і ми зможемо нарешті побудувати естакаду на Березняках поруч з легкоатлетичним манежем. У нас на руках є проект, за який я минулого року заплатив. І він передбачає його використання і для легкоатлетів, стрибунів у довжину. Це бігова доріжка, але з нахилом. Проектна вартість – близько 2 млн грн. Це в найдорожчому варіанті – з дахом і роздягальнею.

Реклама

- Які могли б бути результати з усім необхідним?

М. Г.: 5-6-те місце в загальному заліку Кубка світу. І 3-4 попадання до ТОП-5 на етапах. Якщо поліпшимо старт, можемо спокійно боротися і за медалі.

- У нас ще з'являться спортсмени в скелетоні і бобслеї?

М. Г.: Минулого сезону ми не змогли знайти фінансування на створення юнацької команди. Цього року нам дають близько мільйона гривень. Кілька місяців підготовки нічого серйозного не покажуть, але якщо дивитися з перспективою на майбутнє, це дуже добре. Плануємо залучити двох дівчаток і одного хлопчика. Один з тренерів погодився взяти їх за певну плату – на дуже комфортних для нас умовах. Ми шукаємо ресурси, міністерство платить за спуск, готелі та харчування.

В. Г.: На Олімпіаді-2022 в Пекіні буде нова дисципліна – жіночий монобоб. І Лідія Гунько, яка їздила з нами як фізіотерапевт, в Сігулді вже пробувала кататися.

- Що потрібно зробити, щоб отримати ліцензію?

М. Г.: Виступати і заробляти бали. Ми вже забронювали боб у збірної Латвії і плануємо за місяць підняти її з юніорського старту на жіночий і потім – на чоловічий. Якщо їздиш з жіночого, ти майстер, а якщо з чоловічого – гросмейстер. Жінки стартують саме з чоловічого в Сігулді. Лідія вивчала траси з нами. У неї з пам'яттю все добре. Вона з Владом багато грала в шахи. А латвійські тренери сказали, що у неї є талант до бобслею.

В. Г.: Є така особливість жіночого монобоба: ти не повинен купувати боб – приїжджаєш на етап, і їх виділяє федерація. Просто витягаєш номер і їдеш на відповідному бобі.

М. Г.: Всі тренери кажуть, що Влад швидко став би одним зі світових лідерів в бобслеї. Але наразі потрібно виграти олімпійське "золото" в скелетоні, а потім думатимемо. (Сміються).

- Що станеться, якщо на скелетоні проїхати без підготовки? Людина вилетить з треку?

М. Г.: Не вилетить, тому що треки сьогодні спроектовані безпечно. Але те, що вона перевернеться на одному з перших віражів і їхатиме не на санках, а під ними, – це факт. На нових треках не дозволяють їхати з самого верху. У нас був випадок, коли ми приїхали до Кенігзена і записалися на тренування з юніорського старту. Але коли прийшли, Влад сказав, що хоче починати зверху. Диспетчер був здивований: "Тебе немає в базі, ти тут ніколи не їздив, та ще юніор і з такої країни, де скелетона ніколи не було. Це дуже небезпечно". Але коли ми сказали, що зробили в Сігулді близько 100 спусків, дозволив. Якщо вмієш там, то проїдеш будь-який трек.

- З чого почалася дружба з латвійцями і як у ваше життя прийшов скелетон?

М. Г.: Я з 1995 по 1998 рік був в складі збірної України з бобслею. Ми заробили олімпійську ліцензію в бобі-четвірці на Нагано-1998. Але міністерство тоді вирішило послати тільки двійку, а четвірка залишилася в Україні. У 1990-х скелетон мені не подобався. Тоді розганялися, тримаючись одночасно за дві ручки, і це було смішно, безглуздо. Сьогодні скелетон атлетичніший, розгін гарний. Техніка пілотування зросла, швидкість, результати. Скелетоністи цікавіше навіть з точки зору естетики.

Ми були в одному екіпажі з нинішнім президентом української Федерації бобслею і скелетону Олегом Поливачем. Якось він запропонував підготувати Влада на Юнацькі ОІ-2016 і звернутися за допомогою до латвійцям. Адже ми з ним ще з тих часів дружили і радилися, вони були для нас як старші брати. Поїхали до Дайніса Дукурса, у якого двоє синів – Мартінс і Томас – світові зірки скелетона. Сьогодні, коли ми запитуємо його, чому він тоді погодився і продовжує допомагати нам досі, він відповідає: "Я побачив в вас свою родину. Ваше прагнення постійно зростати мене вражає, тому що я знаю, яка у вас складна ситуація". Він патріот не тільки Латвії, але і України. І роки перебування Латвії в складі СРСР він вважає роками окупації. Власне кажучи, я теж так вважаю щодо України. Хоча, як ми говоримо, тоді була безкоштовна медицина і ще багато безкоштовних речей. Але я не забуваю свого дідуся, який загинув 1933-го в Сибіру.

- Наскільки в Україні популярне спонсорство?

В. Г.: Ми над цим працюємо. Але наразі спонсорів у нас немає.

М. Г.: За кордоном у деяких є постійне спонсорство, наприклад, автомобільних компаній. Коли ми приходимо і пропонуємо цікаві речі українським спонсорам, вони відповідають: "А що мені з цього? Ідіть до міністра". У поляків престижно бути спонсором олімпійської команди. Так само в Латвії та Німеччини.

- Владиславе, ви зараз топовий скелетоніст. Були пропозиції змінити громадянство?

В. Г.: Було багато, починаючи з Юнацьких Ігор, але ми завжди говорили: ми українці і виступатимемо за Україну.

М. Г.: Виходили на нас Британія, Швейцарія, США... Головний тренер США мені говорив: "Нам би вас! Нам складно звітувати про результати американських спортсменів на тлі ваших виступів". І північні сусіди питають. Я відповідаю: "У вас досить своїх".

- В Україні премія за "золото" ОІ – $ 125 тис. Плюс квартири, машини. Чи не здається вам, що в гонитві за бонусами спортсмени не гребують нечесною боротьбою? Останніми роками у нас через допінг забрали з десяток нагород ОІ.

В. Г.: Це, звичайно, нечесно і погано. Але це не тільки проблема України. В інших країнах теж є подібні скандали. Той же Ленс Армстронг...

М. Г.: Є така популярна відповідь серед спортсменів: "Всі вживали, і я вживав". Думаю, було просто бажання виграти будь-яку ціну. Спортивне життя 10-12 років, а іноді і менше. Це одна-дві, максимум три Олімпіади. Також спортсмен довіряє на 100% тренеру або команді. Як було за радянських часів: що начальник команди або кагебешник сказали, то і робитимеш. Ми це бачили в Сочі-2014. А є й ті, хто просто не хочуть працювати. Я таких знаю особисто в неолімпійських видах. Мені один говорив, що йому на підготовку до змагань вистачить двох місяців: "Ну, купив на півтори штуки фарми – і підготувався". Мені з такою людиною нема про що більше говорити...

- Владиславе, ви ще й вчитеся.

В. Г.: В університеті Шевченка на фізичному факультеті на кафедрі металів. Ми розповідали про виготовлення ковзанів, і сподіваюся, в майбутньому зв'яжу спорт і фізику. Як казав батько Василя Ломаченка: "Професійний спорт – це боротьба умів, а не сили". Я думаю, що у нас змагання не фізичної сили, а хто краще підготується за технікою, розбере траєкторію, попрацює над ковзанами і скелетоном.

- Коли виховуєшся в спортивній родині, відчуваєш тиск?

В. Г.: Я з дитинства в спорті, тому навіть не знаю, як може бути по-іншому. Можливо, з боку це може виглядати незрозумілим, адже потрібно постійно приділяти час тренуванням. Але я звик. Я ходив на бокс: корисно вміти постояти за себе.

М. Г.: Мама у нас не спортсменка, тому вона завжди радувала сина чимось смачненьким, організовувала дозвілля. І іграшок у нас завжди було більш ніж достатньо. Можливо, через спорту, а може, це вроджене, але Влад з дитинства організований. Навчався в серйозних навчальних закладах, і ніколи не було такої проблеми, що не вистачає часу зробити уроки.

- Мама не була проти спорту?

М. Г.: Мама завжди проти, але вона радіє успіхам сина. Її запросили на церемонію "Герої спортивного року", вона бачила, скільки уваги до Влада. Каже: "Всі наші зусилля і незручності того варті!".

- Хто з українських боксерів вам ближче за стилем?

В. Г.: Ломаченко!

- Спаринг не пропонували Василю?

М. Г.: Зважаючи на нашу вагу, то спаринг повинен бути з Усиком!

Розширену версію інтерв'ю з Владиславом і Михайлом Гераскевичами читайте на нашому сайті наступного тижня

Ім'я: Владислав Гераскевич

Народився: 12.01.1999 р. (20 років) в Києві (Україна)

Кар'єра: 12-те місце на Олімпіаді-2018, 14-те – на чемпіонаті світу-2019, 9-те місце в загальному заліку Кубка світу-2018/19

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...

Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти