Віце-чемпіонка світу в багатоборстві Мохнюк: "Насправді так і є: ми – суперблондинки!"

29 березня 2016, 09:48

Олена Павлова Олена Павлова

Українська спортсменка не засмучується, що не змогла завоювати золоту медаль ЧС

Суперблондинка. З запланованою і найкрутішою медаллю в кар'єрі

Суперблондинка. З запланованою і найкрутішою медаллю в кар'єрі / Фото: Анатолiй Бойко

Віце-чемпіонка світу 2016-го в багатоборстві Анастасія Мохнюк – про чотири рекорди, шопінг в Портленді, чи доводиться їй "включати блондинку" і скільки часу витрачає на збори вранці.

- Анастасіє, ви були в кроці від чемпіонства. Як розцінюєте "срібло"?

- Я б не сказала, що дуже засмучена. Принести медаль країні – це і так успіх. І неважливо, на яку сходинку п'єдесталу ти піднявся. Так, після чотирьох видів я йшла лідером. Але в них віддала всі сили, і була настільки виснажена, що вийшла на 800 м просто спустошена і пробігла, як змогла. Друге місце – значить друге. Емоційно це були дуже сильні змагання, я отримала задоволення. Коли відбиралася на цей світ в Запоріжжі, я показала всього на 100 очок менше, ніж в Портленді (17-20 березня). Тому, коли летіла в США, планувала нагороду. Я їхала туди за медаллю і привезла її.

Реклама

- Рекорди в 4 видах, але для "золота" не вистачило. Якщо повернутися назад, стали б щось перегравати – десь обійтися без рекорду, але краще пробігти 800 м?

- Хіба що постаралася б пробігти краще ці 800 м, але ні від єдиного свого максимуму я б не відмовилася. Адже настільки важко це все дається... І рекорд є рекорд. Не хочеться бути в середині, хочеться піднятися на найвищий щабель. Який вид дався краще? Мені нарешті далися чотири. Я давно не могла так стрибнути в висоту, довго працювала над ядром. Три роки не вдавалося стрибнути за 6,60 в довжину. А тут вийшло! Для мене був зручний сектор – на помості. Але багатоборстві прогнали дуже швидко, взагалі не було відпочинку. Відстрибав висоту, через 20 хвилин вже починається ядро. Але ж потрібно ще розім'ятися. Ще через годину – довжина, а через дві – 800 м. В кінці ти просто як вичавлений лимон.

- Взимку ви були не дуже задоволені бігом з бар'єрами і, щоб їх відпрацювати, заявилися на Кубок України. Тепер направите всі свої сили на 800 метрів?

- Не можна сказати, що в січні на чемпіонаті в Запоріжжі бар'єри у мене не вийшли, але результат був середній, а хотілося краще. На світ в Портленді я була вже готова. А з дистанцією 800 м у мене все в порядку. Просто я всю себе виклала раніше і не вистачило сил. Слід працювати над кожним видом, не можна, щоб були скачки і падіння.

Реклама

- Третьою стала українка Аліна Федорова. Під час змагань розмовляли між собою, підтримували одна одну?

- Не важливо, який турнір, але коли я готуюся до виду або до спроби, ніколи ні з ким не спілкуюся. У мене своя задача, і я зосереджена на ній. Звісно, після п'ятого виду, коли вже видихнули і заспокоїлися, вітали з Аліною одна одну.

- Цей зимовий світ пізній, і ряд лідерів відмовилися від нього на користь підготовки до ОІ. Чи не думали не ризикувати і теж пропустити?

- Я поки не на такому високому рівні, щоб відмовлятися від усіх стартів. Коли буду постарше, можна, і буду частіше відпочивати. А в такому віці (25 років. – Авт.), поки є сили і можливості, потрібно використовувати кожен шанс. Тим більше п'ятиборство я люблю, там три моїх улюблених технічно складних види. Два роки я в ньому не виступала і хотілося, щоб все вийшло.

Реклама

- З такими балами за 5 видів, як в Портленді – 4847, можна розраховувати на подіум в Ріо?

- Якщо скласти всі свої види, то, думаю, на Іграх медаль буде. Дуже постараюся.

- Чим займетеся найближчим часом?

- Хоча б тиждень відпочину. Зимовий сезон затягнувся. В кінці березня люди вже починають готуватися до літнього. Тому потрібен перепочинок, щоб з'явилося бажання працювати далі. Зараз поїду на тиждень в Ізраїль, потім – на збори. Чемпіонат Європи (6-10 липня, Амстердам. – Авт.) Доведеться пропустити, щоб краще підготуватися до Олімпіади.

- Ви добре виглядаєте, видно, що стежте за собою. Скільки на це йде часу?

- Велике спасибі! Просто я вважаю, що дівчина завжди повинна мати гарний вигляд. І не важливо, де вона – на змаганнях або вже після них. Жінка є жінка. Я люблю за собою стежити. І мені подобається виділятися з натовпу. З ранку на збори у мене йде десь година-півтори. Хоча, якщо сильно втомлююся, можу привести себе в порядок буквально за дві хвилини.

- А в булочну ненафарбованою зможете вийти?

- Ні, не зможу (сміється). Навіть збираючись на тренування, я привожу себе в порядок.

- У пресі ви з Аліною викликали фурор. Вас уже нарекли Суперблондинка...

- Так, ми читали. Було дуже приємно. Але воно так і є, ми – суперблондинки (посміхається).

- А в житті, якщо потрібно, можете "включити блондинку"?

- Я б так це не назвала. Так, кажуть, що блондинки дурні, але зате вони красиві і чарівні. Так що не потрібно нічого включати (сміється). Хоча трапляється різне. Ось заходила на один сайт, мені після чемпіонату писали коментарі. Мовляв, мені поставили якесь дурне запитання, а я дала дурну відповідь. Але інтерв'ю брали після 800 метрів. Я зробила 5 видів і ще добре не віддихалась. Який би чоловік в такій ситуації дав грамотний коментар?

- Чи встигли подивитися Портленд?

- Це таке місто – магазин на магазині. Ніяких особливих пам'яток чи історичних пам'яток немає. Просто гуляли вулицями.

- А шопінг вдався?

- Так, шопінг в Портленді – це щось неймовірне. Там ціни не такі, як у нас, так і ситуація з брендами інша – за підробки штрафують. Так що все можна сміливо купувати. Я придбала сумку Calvin Klein, взуття. Та й не тільки я, багато хто там грунтовно скупився. У подарунок рідним теж везу речі. Ну і медаль, звісно...

- Це ж ваш перший серйозний п'єдестал в дорослому спорті?

- Колись я була третя на юнацькому чемпіонаті Європи в Фінляндії. Для мене це була дуже важлива і, я вважаю, навіть доросла медаль. Але нагорода з Портленда найкрутіша.

- Хто перший привітав?

- Мій молодий чоловік. Він вболівав, дивився навіть вночі. Мама теж переживала.

- Так, між Києвом і Портленд 10 годин різниці. Як ви перебудовувалися?

- Було дуже важко. По-перше, ми добу летіли. По-друге, прилітаєш, і весь час хотілося спати. І потрібно було ходити і не засипати. Але в день змагань вже було не до сну, організм сам перебудувався на боротьбу.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...

Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти