Це страшно читати – скільки українців залишили або збираються залишити країну

Міжнародна організація з міграції (IOM, UN Migration) зробила жахливу оцінку: війна змусила 12 млн українців покинути рідний дім. З них 7,138 млн виїхали за кордон. На прохання telegram-каналу "Переміщені особи (DP)", український економіст та соціальний філософ Олексій Білязе пояснив, які прогнози можна зробити щодо міграції наших громадян під час війни та які висновки з цього мають надійти.

Які чинники вплинули на міграцію під час війни

На 01.01.14 р. офіційна статистика оцінювала кількість громадян Україні в 45,3 млн осіб., з яких біля 500 тис. більшу частину року перебували за кордоном.

Анексія Криму зменшила кількість громадян на контрольованій території на 2 млн, і ще біля 3,6 млн громадян попали в зону окупації РФ.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Офіційно, до контрольованої території з цих 5,6 млн переїхало 1,5 млн осіб, здебільшого (до 40%) – до контрольованої частини тієї ж області. Ще до 500 тис. осіб за різними оцінками переїхали, але не отримали статус переселенця. Відтак, до України повернулося до 30% втраченого населення.

Ще до 100 тис. осіб емігрувало, в багатьох випадках – без оформлення міграції належним чином.
Отже, на 01.01.15 р. в Україні лишилося біля 41,2 млн осіб.

Після отримання безвізового режиму в 2017 р. та політики сприяння приїзду громадян України урядами Польщі, Чехії та Словаччини кількість населення, що суттєву частину року перебуває закордоном, зросла з 500 тис. до 2,5 млн.

Середній коефіцієнт природнього руху населення (плюс народжені, мінус померлі) в 2015-2021 рр. становить 0,7%. З урахуванням природнього руху населення, на 01.01.22 р. в Україні лишилося біля 39,3 млн. громадян, з яких до 2,5 млн осіб суттєву частину року проводили поза межами країни.

В перший тиждень війни 2022 р. відбулася масова хвиля внутрішньо міграції. На другий тиждень розпочалася організована евакуація потягами УЗ. Наразі відомо, що на 01.04.22 р. Україну покинули біля 4,3 млн осіб, 95% яких – це жінки, діти та літні люди. Чоловіки могли поїхати з країни лише в перші дні війни, тому їхній виїзд не був масовим. Кількість багатодітних батьків, чоловіків з суттєвими вадами здоров’я та чоловіків, що покинули країну заздалегідь або з порушенням закону – декілька десятків тисяч, не більше.

Стрімкий наступ на півдні, півночі та біля Києва сповільнив міграцію в плані можливості її організації, однак суттєво прискорив в плані емоцій та відчуття небезпеки.

В 2014 з 6 млн населення АРК та окупованої частини Донецької та Луганської області навіть за умови релокації підприємств поїхало лише 1,5 млн осіб. Офіційно та ще до 500 тис. без реєстрації.

Звісно, є похибка:

• хтось поїхав та не отримав статус переселенця;
• хтось поїхав та отримав нову прописку.

Але це не дуже велика кількість заможних сімей, якім була непотрібна допомога від держави. Отже, в 2014 році переїхали біля 25% населення окупованої території.

Докладніше – в telegram-каналі "Переміщені особи (DP)"

Портрети сучасних українських мігрантів

Типові страти тих, хто поїхав в 2022 р., багато в чому співпадали з тими стратами, хто поїхав в 2014 р.

• Перша страта – це організовано евакуйовані або релоковані з сім’ями. В 2014 р. не було організованої евакуації, але була суттєва релокація з Донецька та Луганська. В 2022 р. було менше випадків релокації, адже на територіях, що оказались на лінії зіткнення, майже не було великого бізнесу: релокували здебільшого з Харкова працівників IT-компаній. Натомість, в 2022 р. зусиллями УЗ було евакуйована велика кількість людей.
• Друга страта – це заможні люди, що поїхали від війни своїм коштом. Суто економічний фактор, що зумовлює цю міграцію, дозволяє стверджувати, що можливість поїхати кудись, зняти житло та не працювати декілька місяців можуть лише 1-2% населення в середньому по країні, та до 10% населення великих міст: Києва, Харкова, Дніпра, Одеси або Львова.
• Третя страта – це міграція до родичів. Традиційна урбанізація – це переїзд з села до міста, з невеликого міста – до великого, і в фіналі цього процесу – це приїзд до столиці. До 2014 р. в Донецьк переїхала велика кількість молодих жителів навколишніх депресивних шахтарських міст: вони їхали в Донецьк за освітою та здебільшого – лишалися в Донецьку. В 2014 р. багато хто з них поїхав з окупованого Донецьку назад до батьків в невеличкі міста. В 2022 р. ця страта поїхала здебільшого з Харкова та Сум: ці міста оказались під обстрілами і деякий час були в блокаді, тоді як на частині Харківської та Сумської області було відносно безпечно.
• Четверта страта – ті, чиє житло було знищено або життєві умови стали неможливі. Північ Київського району Донецька зазнала суттєвих руйнувань, і ці люди мали поїхати, бо лишились житла. В 2022 р., коли зруйновано до 15% житла в Харкові, 70% житла в Чернігові та до 90% житла в Маріуполі, в Бучі, Ірпені та Гостомелі, під впливом цього фактору поїхало суттєво більше людей. Крім того, в Сумах, де руйнація не така велика, значна кількість городян має проблеми з водою, електрикою та газом.
• П’ята страта – це ідеологічно-несумісне з окупантами населення. В 2014 р. під цю категорію підпадало біля 5% націонал-демократичного електорату АРК, Донецької та Луганської областей. В 2022 р. цей відсоток став суттєво більше, адже прихильність до цієї ідеології зросла. Крім того, поїхати мали учасники АТО та їх родичи, а також родини тих, хто якось пов’язаний з ЗСУ або СБУ.

Крім того, в 2022 р. з’явилася ще одна страта – це люди, які були незаможні в Україні, і тому вони поїхали в ЄС в пошуках долі. Організована безкоштовна евакуація, житло або прихисток, безпека, доступ до якісних послуг та якась соціальна допомога для цієї страти – це більше, ніж вони мали в Україні. Типовий представник цієї страти – розлучена робітниця з дитиною та батьками дуже похилого віку. Для неї переїзд до ЄС – вже соціальний ліфт, а вимушеність переїзду – ще й добра можливість перекласти відповідальність за рішення з себе на тиск обставин у разі помилковості цього рішення. До цієї ж страти належать і люди, що поїхали в ЄС в пошуках пригод. Це здебільшого молоді дівчата креативних професій.

Які тенденції, що вплинуть на майбутнє, варто відзначити

Як було згадано вище, під впливом усіх перелічених чинників, в 2014 р. до України приїхало біля 25-30% відсотків населення анексованих та окупованих територій. Більша частина – це ті, хто приїхав з Донецьку, де рівень життя був істотно вище, ніж в Луганську або будь-якому місті АРК, де було зруйновано житло і де було ідеологічно незгодне населення. З АРК також під впливом ідеології поїхали представники кримських татар, але там був завжди нижчий відсоток підтримки націонал-демократичної ідеології. В 2022 р. додався фактор руйнації житла та психологічного тиску внаслідок прифронтових новин.

Найбільші питання щодо півдня, насамперед – Херсона, Бердянська, Мелітополя та областей, Херсонської та Запорізької. Внаслідок стрімкого наступу частина цих регіонів дуже швидко потрапила в зону окупації, і відтак виїхати з неї було суттєво важче. Важливу роль в евакуації зіграли гуманітарні коридори, однак вони не завжди були ефективними внаслідок віроломного порушення РФ домовленостей щодо евакуації.

З урахуванням усіх перелічених чинників та на підставі новин та офіційної інформації, поїхало щонайменше 7-8 млн осіб, або до 20% відсотків населення. З них половина вже виїхала з країни: офіційні джерела називають цифру в 4,3 млн. осіб виїхавши та до 650 тис. викрадених РФ.

До 2 млн переселенців, що блукають країною з 2014 р., додалися ще до 5 млн мігрантів та викрадених осіб і ще до 3-4 млн внутрішніх переселенців. Ця цифра – 10 млн – більше, ніж все населення деяких країн ЄС. Крім того, кількість населення, що потрапило в окупацію, збільшилася з 3,6 млн на 01.01.2015 р. до 5,5 млн в 2022 р.