Металургія в кроці від зупинки заводів

Українські металурги входять в третю декаду жовтня з порожніми складами брухту. Головного рішення – введення тимчасового мораторію на експорт цієї сировини з України – галузь так і не дочекалася. Після підготовки Мінекономіки відповідного проєкту постанови остаточне рішення зависло на рівні міністерських погоджень. Тим часом в галузі критична ситуація, яка не терпить зволікань.

Запаси брухту у металургійних заводів на початку вересня становили близько 130 тис. тонн – це технологічний мінімум. З січня 2021 року його запаси скоротилися на 220 тис. т через посилений експорт. За вісім місяців з України було вивезено 410 тис. т брухту, що в 20 разів більше, ніж за весь 2020 рік. Якщо галузь переступить технологічний мінімум, почнуться зупинки окремих виробництв і навіть заводів.

Зупинити експорт напівзаходами не вийде. Ще на початку року металурги сподівалися на експортне мито в 58 євро/т. Однак ближче до червня стало зрозуміло, що мито не зможе стримати експорту брухту, що набирає обертів. В умовах, коли світові ціни на брухт досягли 500 дол./т, мито втратило свою актуальність. За прогнозами експертів, якщо нинішні темпи експорту брухту збережуться, до кінця 2021-го заготівельники можуть вивезти з країни до 1,5 млн тонн цієї цінної сировини.

Чесно кажучи, мені не дуже зрозуміло зволікання уряду з затвердженням рішення про тимчасовий мораторій на експорт брухту. Це рішення потрібне для української економіки з багатьох причин. Згідно з розрахунками аналітиків, від експорту зазначеного обсягу брухту Україна отримає максимум 2,5-3 млрд грн від сплати експортного мита. Але якщо весь цей брухт переробити на вітчизняних меткомбінатах, бюджети всіх рівнів отримають близько 85 млрд грн податків і зборів. Тобто переробка брухту мінімум в 28 разів (!) вигідніша його експорту.

Закликаю Кабмін прискорити введення мораторію на експорт брухту до 2023 року. Зупинка підприємств не потрібна ні державі, ні бізнесу. У тому та іншому випадках втрати будуть обчислюватися мільярдами гривень. Навіщо втрачати гроші, якщо можна їх заробляти, зберігаючи при цьому робочі місця?