Ситуація з металобрухтом на українських підприємствах стає все гіршою. З кожним днем галузь наближається до технологічного мінімуму, за яким розпочнуться зупинки підприємств.
Заклики металургів ввести тимчасовий мораторій на експорт брухту були проігноровані. Можливо, в високих кабінетах вважають, що бізнес перебільшує масштаби проблеми. Але така безпечність з боку влади може призвести до тяжких економічних наслідків наприкінці 2021 – у першій половині 2022 року.
За січень-серпень 2021 року експорт брухту з України виріс до 410 тис. т. Це більш ніж в 20 разів більше, ніж за аналогічний період минулого року. Якщо порахувати в нинішніх експортних цінах, то зростання експорту брухту в грошовому вираженні зросло майже в 30 (!) разів. Такі речі в економіці називають аномаліями, вони трапляються нечасто, але однозначно вимагають уваги уряду, адже брухт сьогодні є стратегічною сировиною.
При ціні на світовому ринку в 500 дол./т, заготівельники брухту вивозять сировину з України, незважаючи на експортне мито на металобрухт у розмірі 58 євро /т. Навіть сплачуючи мито, експортери брухту залишаються у великому виграші, і для всіх очевидно, що цивілізований метод обмеження експорту не спрацював. Введення і продовження дії мита базувалися на зовсім інших економічних прогнозах, де ціна на брухт була набагато нижчою за нинішню.
Тим часом запаси брухту стрімко тануть. У січні 2021 року вони становили приблизно 350 тис. т, у серпні – 130 тис. т. За прогнозами експертів, якщо не обмежити експорт, до кінця року з країни можуть вивезти 1,5 млн тонн брухту. У підсумку бюджет отримає 2,5-3 млрд грн податків. Але через зупинку заводів економіка втратить 1,5 млрд дол. валютних надходжень. По-моєму, вибір очевидний.