Як Євросоюз вийшов сам на себе

Європейський Союз починає переосмислювати свої ж плани щодо декарбонізації. Нагадаю, що в рамках своїх кліматичних зобов'язань ЄС зобов'язався знизити до 2030 року викиди СО2 на 55% від рівня 1990 року, а до 2050 року досягти кліматичної нейтральності. Для досягнення цих амбітних цілей Єврокомісія затвердила масштабну програму боротьби зі зміною клімату "Fit for 55".

У рамках цієї програми з 2023 року передбачається запровадження механізму Carbon Border Adjustment чи СВАМ. Останній є імпортним митом, яким обкладатиметься промислова продукція, що ввозиться до Євросоюзу, залежно від вмісту в ній вуглецевого сліду. Проте енергетична криза, що охопила Європу наприкінці 2021 року, змусила європейських виробників замислитися над реалістичністю планів декарбонізації.

Першою на сполох забила Європейська сталеливарна асоціація EUROFER.

Європейські металурги вважають, що високі ціни на енергоносії та високі ціни на викиди СО2 можуть значно загальмувати декарбонізацію сталеливарної промисловості. Ціна на газ та електроенергію в ЄС сьогодні у 4-5 разів вища, ніж у 2020 році, вартість вуглецевих квот підскочила до 80-90 дол./т, що ще більше стимулює зростання цін на електроенергію.

Виходячи з цього, EUROFER офіційно звернулася до влади ЄС із закликом переглянути поетапну відмову від видачі безкоштовних квот на викиди СО2, а також переглянути терміни та процедуру впровадження СВАМ. Останній, на думку європейських сталеливарників, слід протестувати перед офіційним запуском. За розрахунками EUROFER, до 2030 року додаткові прямі витрати компаній на вуглецеві квоти та впровадження СВАМ у нинішніх умовах можуть становити 14 млрд євро.

Ці витрати можна знизити до 8,4 млрд. євро, але для цього треба вкласти близько 25 млрд євро в екомодернізацію металургійного виробництва. По суті європейці, які вигадали СВАМ, Green Deal і вуглецеві квоти, вийшли самі на себе. Промисловість надіслала чіткий сигнал про неготовність до декарбонізації через її надмірну дорожнечу. Це означає, що у 2022 році екологічний порядок денний Євросоюзу може бути скоригований.

Що робити за цих умов Україні? Домагатися від ЄС серйозних поступок щодо СВАМ та перегляду національних кліматичних зобов'язань у менший бік. Така риторика на тлі стурбованості EUROFER, швидше за все, потрапить на благодатний грунт, і ми отримаємо бажані послаблення.