Як стабільно забезпечити металургію брухтом

Українська металургія зіткнулася з серйозним дефіцитом брухту. Це сталося після того, як за сім місяців цього року з України було вивезено 335 тис. т брухту, що в 20 разів більше, ніж за весь 2020 рік. Тактичним каталізатором такого розвитку ситуації стало зростання світових цін на брухт до рівня 500 дол./т. За такої космічної ціни експортне мито в розмірі 58 євро/т втратило свою актуальність, а металургійні підприємства вперше за довгі роки опинилися перед загрозою зупинки.

У зв'язку з цим актуалізувалося питання про величину металофонду України.

Задля точності зазначимо, що під металофондом ми розуміємо сумарну вагу всіх металовмісних предметів в країні. Саме вони є потенційним джерелом брухту. Оцінкою розміру металофонду в різні роки займалися різні інститути. Але вітчизняні металурги більше довіряють власній оцінці – 360 млн тонн на початок 2021 року. При цьому важливо, що брухт витягується з металу з коефіцієнтом 0,85. Тому можна припустити, що наша країна має в своєму розпорядженні 230 млн т металу.

За оцінкою експертів, близько 80% у загальному обсязі заготівлі брухту займає так званий амортизаційний брухт. Він утворюється в результаті роботи промисловості. Звідси випливає наслідок: чим вище капітальні інвестиції в промисловості, тим більше брухту утворюється. Але тут нас чекає погана новина: Україна займає одне з останніх місць в світі по споживанню сталі, тому великих надходжень брухту в найближчі роки чекати не доводиться. За оцінками експертів, максимальне надходження брухту за рік може становити 7-8 млн т.

За фактом ця цифра значно нижча. Не маючи можливості вкладати потрібний обсяг капітальних інвестицій, бізнес і держава продовжують використовувати застаріле обладнання і техніку, що складаються з металу. Галузеві експерти вважають, що реально в Україні заміщається 3,5 млн т металофонду, при цьому споживання сталі знаходиться на рівні 4,8 млн т. Вочевидь, що навіть без аномально високих світових цін, в країні спостерігається хронічний дефіцит брухту.

Отже, ініціатива металургів ввести тимчасовий, до 2023 року, мораторій на експорт брухту з України правильна. Вона продиктована не тільки бажанням врятувати вітчизняну металургію від нинішнього дефіциту брухту, а й стратегічними міркуваннями. У доступній для огляду перспективі брухту у нас в країні більше не стане, з кожним роком все гостріше відчуватиметься його нестача. Тому уряду треба подумати про довгострокову систему обмежень на експорт брухту, яка дозволить уникнути несподіваних криз.