Декарбонізація стане українській металургії у 25 мільярдів доларів

Декарбонізація стала одним з головних трендів світової економіки і світової політики. Руйнівні природні катаклізми, що почастішали, змушують національні уряди та бізнес шукати можливості прискорення процесу досягнення кліматичної нейтральності. Про останню кажуть, як про цілком досяжну мету до 2050 року. Питання в тому, яким до цього часу буде клімат Землі і чи не запізниться людство з декарбонізацією?

Металургія є одним з головних генераторів парникових газів. Сьогодні багато говориться про потребу впровадження передових технологій, які дозволять значно знизити парникові викиди. Йдеться про відновлювальні плавки, уловлювання та використання вуглецю, DRI з використанням водню та електроліз. Однак потрібно пам'ятати, що перераховані технології перебувають на стадії R&D.

Вже сьогодні, на підставі прогнозів експертів, можна казати про деяку часову лінійку екотехнологій. Так, до 2025 року очікується впровадження у виробництво таких технологій, як переробка газів, що відходять в хімічні продукти, використання біомаси для часткової заміни вугілля, використання водню для заміщення ПВП. До 2028 року планується почати впровадження відновлювальної плавки з уловлюванням.

Чи не раніше 2030 року експерти очікують на появу технології уловлювання СО2 для зберігання або переробки, а, також, технології виробництво DRI з використанням водню. З огляду наведених прогнозів, більшість металургійних гігантів очікують досяжність кліматично-нейтрального виробництва лише до 2050 року. Але є експерти, які вважають, що кінцеву дату нейтральності треба перенести на десять років раніше.

За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (IEA) у 2070 році основною сировиною для виробництва сталі в світі буде брухт або ЗРС з використанням водню або із застосуванням технологій уловлювання. Але зелені новації принесуть із собою економічні проблеми. Операційні витрати на виробництва зеленої стали зростуть на 30-80% порівняно з існуючим рівнем.

Одним з головних чинників конкурентоспроможності продукції стане використання дешевої електроенергії. Як відомо, собівартість виробництва зеленої електроенергії значно вища, ніж той е/е, яка вироблена традиційними способами. Щоб виробляти багато дешевої чистої електроенергії знадобляться величезні інвестиції. Саме це питання є ахіллесовою п'ятою української декарбонізації.

За попередніми оцінками, вітчизняним металургам для переходу на кліматичну нейтральність знадобиться 25 млрд дол. інвестицій. Причому пік фінансових витрат припаде на період 2030-2070 рр. З огляду на пасивну роль держави, українським металургійним комбінатам, швидше за все, доведеться приймати непопулярні рішення. Серед них – закриття допоміжних виробництв і впровадження технологій, що вимагають меншої кількості робочої сили.

У 2020 році капітальні інвестиції в ГМК скоротилися на 28,2% – до 1,37 млрд дол., у тому числі в металургії – на 40,8%, до 640,2 млн дол. Ці цифри голосніше говорять про кризу, ніж про швидке інвестування в екотехнології. Наростаючий в Україні дефіцит брухту також не дозволяє сподіватися на прискорення темпів декарбонізації в металургії. За прогнозами експертів, перше впровадження проривних технологій в промислових масштабах на українських меткомбінатах відбудеться не раніше 2035 року.