Досвід: декарбонізація по-корейськи

Від рішень влади у ринковій економіці залежить дуже багато. Влада має створювати правила, за якими працює економіка та окремі галузі. Якщо влада не приймає рішень, то важливі питання підвисають як у випадку з декарбонізацією в Україні. Наш уряд другий рік поспіль пише плани, концепції та стратегії, але всіляко уникає питання, за якими правилами проходитиме декарбонізація в промисловості. Якою буде допомога держави бізнесу та коли її можна буде отримати? Саботаж декарбонізації відбувається не тільки у виконавчій владі. Провладна більшість продовжує просувати сумнівні ініціативи, спрямовані на примус, а не заохочення підприємств до впровадження екотехнологій.

Але добре, що є передовий світовий досвід, який можна сміливо переймати. Нещодавно влада Південної Кореї оголосила, що в країні буде запроваджено політику податкового стимулювання декарбонізації. Податкові стимули поширюватимуться на проєкти з розробки 48 технологій скорочення викидів СО2. Серед них: уловлювання, використання та зберігання вуглецю, виробництво водню та будівництво відновлюваних джерел енергії. Бізнес, який розвиває такі технології, зможе отримати податковий кредит у розмірі 20-30% для великих підприємств та 30-40% для малих. Відповідний пакет законопроєктів буде ухвалений у лютому цього року.

Декарбонізація для Південної Кореї – питання конкурентоспроможності на світовому ринку. Країна є шостим за величиною виробником сталі у світі. Восени 2021 року південнокорейська влада оголосила про намір скоротити викиди СО2 на 40% до 2030 року від рівня 2018 року. На ці цілі лише в бюджеті 2022 року передбачено понад 10 млрд дол. Зверніть увагу на конкретику дій влади: сказали – зробили, навіть ухвалення законів про податкові стимули для декарбонізації і те заплановано.

Що заважає українській владі діяти так само злагоджено та зрозуміло для бізнесу? Ризикну припустити, що неефективні та запізнілі рішення уряду продиктовані насамперед нерозумінням специфіки промислового виробництва, низьким рівнем професіоналізму та дефіцитом стратегічного державного мислення. Поки при владі будуть політики, декарбонізація в Україні розвиватиметься лише зусиллями промислових компаній. Лише державники зможуть розвернутися обличчям до бізнесу та ухвалити потрібні рішення.