Чи можливий в Україні зрив опалювального сезону?

Як зліт цін на газ в Європі позначиться на українському споживачеві? Чи повториться дефіцит вугілля на ТЕС? Так як моя "лічка" у Фейсбуці під зав'язку забита схожими питаннями, а відповісти кожному я не зможу чисто фізично, постараюся максимально коротко і об'єктивно відповісти на них тут.

Почнемо з вугілля. У минулому році українська енергосистема дійсно виявилася на межі кризи через брак вугілля на електростанціях. У січні запаси чорного золота на ТЕС досягли рекордного мінімуму. У подібній ситуації збалансувати енергосистему можна або за рахунок переходу на спалювання газу, або за рахунок відключення споживачів, або за рахунок імпорту, який в довгостроковій перспективі знищить всю вітчизняну генерацію. Тобто, все три абсолютно неприйнятні.

В цьому році Україна врахувала косяки попереднього опалювального сезону. І тільки завдяки зусиллям енергетиків з кожним тижнем заповнюваність вугільних складів збільшується. На електростанціях ведуться потрібні ремонтно-підготовчі роботи. Наприклад, приватні енергокомпанії вкладають в ремонти блоків ТЕС, обладнання, будівель і споруд станцій мільярди гривень. Це важливо для надійної та безперебійної роботи в період опалювального сезону. Знаю, що, наприклад, до кінця року планується провести ще чотири ремонти блоків на Курахівській, Луганській, Бурштинській та Ладижинській ТЕС.

З початку вересня запаси вугілля на складах ТЕС зросли на цілих 14%. Багато в чому – завдяки імпорту. Взагалі б багато проблем відпали, якби Україна продовжувала інвестувати у вугільну галузь, закладати нові лави. Це – саме те, чого я добиваюся в Раді. Тому вкрай важливо сьогодні переглянути держбюджет і виділити додаткові 2,4 мільярда на потреби вугільників. А ось на наступний рік в графі "вугільна галузь" повинна стояти цифра на рівні 10 мільярдів. Це той необговорюваний мінімум, який дозволить відчувати себе впевнено, успішно пройти холоди та опалювальний період.

Тепер що стосується газу. Вартість блакитного палива на європейському ринку, як і раніше, б'є історичні рекорди. Тисяча кубів на біржі ICE Futures торгуються за ціною 855 дол. Головний фактор зростання – низький рівень запасів газу в підземних сховищах Європи при його обмеженому надходженні.

Як це відіб'ється на пересічних українцях?

Минулого тижня прем'єр Шмигаль запевнив, що власний видобуток газу в Україні повністю покриє потреби населення напередодні осінньо-зимового періоду. За його словами, ціна на газ для побутових споживачів переглядатися не буде.

У Кабміні стверджують, що підготовка до опалювального сезону проходить згідно з графіком, і енергосистема готова до нього на 90%, в сховища закачано понад 18 млрд кубометрів газу, що є найвищим показником за останні 10 років на поточний період.

Так-то воно так, але якщо зима буде аномально холодною, комунальники можуть перевищити спущені ліміти, що дуже боляче вдарить по їхніх доходах. А це означатиме, що компенсувати збитки і різницю в тарифах знову доведеться за рахунок бюджету.

А що робити промисловості, бізнесу? Зростання тарифів – це удар по собівартості продукції і зниження конкурентоспроможності. З огляду на те, що у нас немає довгострокових контрактів, а газ ми купуємо не безпосередньо у "Газпрому", а у європейських постачальників, то спотові ціни ще довго будуть нашим головним болем.

Безумовно, прийдешній опалювальний сезон, як і всі попередні, Україна пройде не в останню чергу завдяки героїчним зусиллям українських шахтарів та енергетиків. А ось легко або з труднощами – це буде залежати від багатьох факторів – як зовнішніх, так і внутрішніх.