Жителі Донецька: "Бойовики постійно кричать про процвітання, а люди жебракують"

В окупованих містах Донбасу добре знають, що таке обман. Ось уже майже чотири роки бойовики брешуть нещасним жителям про все, що тільки можна – про обстріл, про "процвітання", про допомогу, навіть про рівноправність і свободу. При цьому донеччани купують на ринках дешеві курячі лапи, щоб прогодуватися, а "еліта" проводить вільний час у фешенебельних ресторанах в центрі Донецька. Що ж стосується свободи, то недавно один з власників найдорожчого ресторану на бульварі Пушкіна був заарештований без пояснення причин разом з обслуговуючим персоналом. Хоча можливо, так виглядає процвітання.

Втомлені від війни донеччани кажуть, що справжню картину того, що відбувається не бачать хіба що найзатятіші прихильники самопроголошених республік. Решті вже все ясно.

"Взяти, приміром, обстріли. Мешканці будинків на околицях, і я в тому числі, прекрасно бачать, як до будинків під'їжджають танки або підкочують якісь гармати, які стріляють в бік українських позицій. А потім розгортаються на 180 градусів – і роблять пару пострілів в будинку, імітуючи вогонь у відповідь. Ми все це бачили на власні очі і не раз! А скільки повідомлень в соцмережах, наприклад, "наші з Точмаша (завод в Київському районі Донецька, – Авт.) відстрілялися по "укропах"- а в офіційних зведеннях бойовиків йдеться, що в цей час типу українські танки стріляли по Путилівці. В результаті – зруйновані будинки, люди поранені або вбиті. І таких фактів кожен день десятки", – розповіла мешканка Київського району Аліна Мендзель.

Обдуреними живуть люди похилого віку та інваліди, чиї пенсії в 2700 рублів так само далекі від прожиткового мінімуму, як і від обіцянок "влади" про гідні пенсії і зарплати. Втім, молодим теж непросто – зарплата в 10 тисяч рублів вважається на окупованих територіях дуже хорошою, але і її рідко де платять.

"Постійно в газетах і на телебаченні розповідають, що у нас подешевшали продукти, що дешева комуналка, що просто не життя, а казка, – говорить мешканка Макіївки Ольга Тинова. – Насправді все дорожче, ніж в звітах. Особливо зараз, коли справа йде до свят, а приватних підприємців ще й зобов'язали купити і поставити касові апарати. Зрозуміло, що ціни полізуть вгору, їм же треба "відбити" покупки. А щодо того, дешевше чи дорожче, то тут спірне питання. Багато хто з нас часто їздить на підконтрольні території і бачить, які там ціни. Припустимо, м'ясо майже зрівнялось в ціні. Але по безлічі інших категорій "там" дешевші і значно – наприклад, ліки".

Кожен Новий рік, як кажуть донеччани, вони зустрічають з надіями на виправлення ситуації – і кожен раз в кінці грудня з гіркотою визнають – знову обман.

"Чесних людей не залишилося, всіх прибрали звідси. Був у нас один Ахметов, який чесно допомагав усім, хто потребував, продуктами, ліками – так і йому вхід сюди закрили. Ще й оббрехали, мовляв, прострочену гуманітарну допомогу роздавав. Тисячі людей отримували – ніхто і слова не сказав! При мені, скільки разів я був на пунктах видачі, тільки дякували. Тому що все було чесно. А зараз одна брехня! Нікому вірити не можна!" - журиться горловчанін Микола Еремичев. За словами пенсіонера, на окупованих територіях і мова не йде про допомогу інвалідам, глибоко літнім людям або багатодітним сім'ям.

"Будинки обіцяли відновити зруйновані – і не відновили. Люди за свій рахунок ремонти роблять, - розповідає мешканка Адмінпоселка в Донецьку Людмила. – А обіцянок за ці роки було мільйон: і рейси з донецького вокзалу на Ростов пустити прямі, і забезпечити себе продуктами самостійно, і пенсії-зарплати підняти, і торгувати з усім світом, я вже мовчу про "взяти Лондон" і "піти на Київ". Це все, звичайно, смішно, якби не було так сумно".

Ошукані мешканці окупованих територій прозрівають з кожним днем все сильніше. Уже розсмакували на смак російські продукти. Вже повернулися назад з Росії колишні біженці, яким не знайшлося ні житла ні роботи, та й ставлення місцевих було далеко від любові до "співвітчизників". Уже снують по всіх ринках і магазинах браві "податківці", які накладають нечувані штрафи на все що погано лежить – при цьому з екрану розповідається про розквіт бізнесу. Заводи і шахти ріжуться на металобрухт і вивозяться – проте жителям продовжують втовкмачувати, що виробництво досягло вищої точки розвитку.

"Не знаю, хто вірить бойовикам – вони брешуть на кожному кроці. Ми втомилися від брехні, яку вони нам вливають у вуха. Ми знаємо, як живуть люди на підконтрольних територіях, у них є труднощі, але це не голод, не дефолт, не