Історія одеського моряка: 3 роки жив у пустелі, запускав ракети на Байконурі і вижив після міни

Байконур. Завдяки роботі зв'язківця моряк "запустив" кілька ракет з космодрому в Казахстані – саме Володимир повідомляв про час запуску, перебуваючи на станції в пустелі. Фото: spaceport.travel

Крейсер "Валеріан Куйбишев". Після закінчення навчання Володимир служив на крейсері, який будували цілих 11 років через припинення роботи у воєнний час. До складу Чорноморського флоту він увійшов тільки в 1950 році. Фото: livejournal.com

Перевірка. Три роки наш герой прослужив старшим офіцером штабу з управління підводними човнами в самому серці пустелі Каракуми – його важку роботу ретельно і регулярно перевіряло вище військове керівництво Союзу. Фото з архіву В. Дубкова

Знайомства. Володимир Дубков провів у морі 35 років. За цей час він познайомився з найрізноманітнішими знаменитими діячами, наприклад з Маршалом Перемоги Георгієм Жуковим – під час служби в Севастополі. Фото з архіву В. Дубкова

Капітан Володимир Дубков вийшов у море під час війни, розміновував Фінську затоку і три роки жив у пустелі. Фото: Е. Вовк

1/6

Ветеран Великої Вітчизняної війни і капітан першого рангу, 86-річний Володимир Дубков, вперше вийшов у море, рятуючись від голоду. А зараз, через 70 років після закінчення війни, ветеран живе в Одесі зовсім один, без підтримки близьких і чиновників. Напередодні свята Перемоги учасник бойових дій на морі розповів "Сегодня" про свої пригоди за півстоліття служби.

Одесит Володимир Дубков ріс у сім'ї військового моряка – його батько брав участь у російсько-японській війні 1904-1905 років. Саме він визначив долю майбутнього капітана.

"Моя сім'я жила на Кубані, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Я і зараз пам'ятаю, як 2 лютого 1943 наше селище звільнили від німців і румунів. Тоді був страшний голод, і батько порекомендував мені, 14-річному хлопчині, відправитися в море, щоб не померти від голоду на суші", – згадує ветеран і додає, що при відступі загарбники несли з собою все. Так його сім'я залишилася без корови. "В обмін нам залишили грамофонні платівки – цілий альбом з дванадцяти дисків. Вони були дуже якісними і навіть зараз працюють відмінно. Але, звичайно, корови це не замінило. До речі, ніхто за пластинками не повернувся, хоч і обіцяли", – говорить військовий моряк.

ВИЖИВ НА МІНІ . Вийшовши в море в 1943 році, наш співрозмовник став юнгою-рульовим сигнальником. А через рік, у віці 15 років, отримав контузію під час розмінування Фінської затоки. Тоді Володимира відправили в Балтійське море. Тральщик, на якому працював майбутній капітан разом з двадцятьма членами екіпажу, натрапив на міну. В результаті загинули всі, окрім Володимира Дубкова. "Я ж був зовсім хлопчиськом тоді. Мені навіть документ до медалі дали без фотографії, щоб не красувався в документах зелений шкет", – розповідає моряк.

"На пам'ять" від війни у капітана залишився і довгий болт в плечовому суглобі. Проте статус інваліда війни він так і не отримав. "Тому що в окопах не сидів", – пояснює наш герой.

ЗВ'ЯЗОК – ЯК ПОВІТРЯ . Після закінчення війни Володимир Дубков закінчив вечірню школу і вступив у Вище морське училище. "Тоді був дуже великий конкурс – 15 осіб на місце, проте я пройшов. Під час навчання я не тільки отримав спеціалізацію зв'язківця, а й відгодувався на безкоштовній кислій капусті і моркві, якими нас годували", – сміється ветеран. За його словами, в морі робота непомітна і невдячна. "Роботу зв'язківця помічають тільки тоді, коли вона несправна. Це як з повітрям. Всі згадують про зв'язок, коли він зіпсований", – сміється Дубков. Після закінчення навчання Володимир вступив на службу в Севастополь і почав ходити на підводних човнах. Нашому герою вдалося навіть послужити на легендарному "Малятку", яка зараз прикрашає меморіальний комплекс на 411-й батареї в Одесі.

БАЙКОНУР . Під час Карибської кризи молодого фахівця перевели до Владивостока. Тоді під його керівництвом виступала ціла ескадра. "Я забезпечував бойове управління кораблів. У цей період флот отримав перше місце серед інших військових частин", – хвалиться ветеран війни. Втім, такі успіхи не залишилися непоміченими і вищим керівництвом – на три роки одеського моряка перевели в Середню Азію.

В пісках Каракумів Володимир Дубков служив на станції, яка забезпечувала зв'язок всіма підводними човнам в світі. "Над станцією височіла антена довжиною в 340 метрів. Радіація була там такою сильною, що проведи я там трохи більше, ніж три роки, перетворився б на мумію. Але за час служби по моїй команді навіть ракети на Байконурі запускалися", – згадує наш герой.

У пустелі, за його словами, було складно, в першу чергу через нестерпну спеку – іноді температура повітря перевищувала 50 градусів тепла! Щоб уберегти організм від стресів, Володимир навіть відмовився від кондиціонерів – великі перепади температури серйозно підривали здоров'я. Та й змій в пісках було чимало – небезпека чатувала на кожному кроці. Закінчив свою трудову діяльність Володимир в Одесі, де встиг попрацював охоронцем, радіомеханіком, електрослюсарем і навіть бджолярем.

ЗНАТОК СЕКРЕТІВ

У 1958-1959 роках Володимиру Дубкова довелося нести службу на крейсері "Кутузов". За його словами, в цей час голова Ради Міністрів СРСР Микита Хрущов частенько запрошував на це судно іноземні делегації, де під виглядом екскурсії у ханів, імператорів, президентів і канцлерів вивідували таємниці і секрети за допомогою розкоші і алкоголю. Поки високі гості розважалися, зв'язківці повинні були ретельно працювати і передавати новини в Москву.