Мономісто на двох "господарів". Як мешканці Южного навчилися заробляти самі на себе

Вся комунальна власність Южного належала Одеському припортовому заводу та порту "Південний" / Фото: Колаж: Сьогодні

Багато років Южне, що на Одещині, було у власності двох підприємств, а людям нічого не належало. Вони тут лише жили й працювали. Та настав момент і робітниче поселення мусило взяти все у свої руки.

Про це повідомляє "Сьогодні".

Навіть лавки були двох кольорів: сині та зелені. Так були позначені сфери впливу

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Уся теперішня комунальна власність колись належала Одеському припортовому заводу і порту "Південний". У 1973 році вони будували для своїх працівників поселення. Місто, тобто сфери відповідальності між власниками, були поділені центральним проспектом.

На початку незалежності стало очевидним, що дороги підприємств та містечка Южне розійшлися. Порт і завод поступово припиняли дотації, а містяни зажадали стати не персоналом, а громадою. Так наважилися ризикнути – перебрати управління на себе. На той момент населення складало уже понад 15 тисяч осіб і жили усі з роботи на двох підприємствах. 1993 року селище міського типу Южне Верховна Рада визнала містом. Южненці обрали міського голову.

"Постало питання як управляти містом, бо ж усі робітники – і вчителі, і двірники, і працівники котелень підпорядковувалися порту та заводу. Довелося місяць працювати у Міністерстві економіки. Вирішили брати все на баланс міста. Ми рахували буквально лавки, котельні, садочки, школи", – згадує перший міський голова Южного Олександр Журавель.

Тоді діяв указ президента Леоніда Кравчука про те, щоб передавати державну власність у комунальну. Южненці цим скористалися і не пошкодували. Місто стало привабливим для інвесторів. Гроші прийшли. І заробити люди могли не тільки з порту "Південний" чи з припортового заводу. Почали відкриватися інші підприємства. На інвестиції з Сингапуру відкрився завод з переробки олій. А це – 750 робочих місць.

Це була сіамська трійня: місто, підприємства і громада, які не просто вижили, а зажили

Южненці навчилися заробляти самі на себе, – каже чинний міський голова Володимир Новацький:

"Майже два роки не працював Одеський припортовий завод. Та ми на жодну копійку не зменшили бюджет".

Люди, як відомо з приказки, шукають, де краще. Тому зараз з Южним уже об'єдналося сусіднє селище Нові Біляри. Це ще кількасот хат, десяток асфальтованих вулиць, нові садочок та школа. Усі розуміють: що більше людей, то більше роботи. Тобто – податків до місцевого бюджету.

У Южному, з часів як воно стало містом, уже вдвічі зросло населення. Готуються будувати ще один завод і автовокзал. Амбітно планують пустити трамвай до сусіднього Коблево і всерйоз взятися ще й за курортну справу на Чорноморському узбережжі.