Тисячолітня Софія Київська вабить не лише прекрасною архітектурою, неповторним оздобленням стін, але й загадками та таємницями, які вона несе крізь віки.
Чому до XXI століття Софійський собор вважали молодшим, аніж він є насправді? За яких обставин Софія Київська отримала дзвіницю? Де нині знаходяться рештки Ярослава Мудрого? Яка роль французів у порятунку древнього київського храму?
Пропонуємо вашій увазі десять найцікавіших фактів про Софію Київську.
Найдревніша архітектурна пам’ятка часів Київської Русі
Довгий час вважалося, що Софійський собор був побудований у 1037 році князем Ярославом Мудрим. Про це йдеться у «Повісті минулих літ». Тому звання найстарішої уцілілої пам’ятки Софія Київська ділила зі Спаським собором у Чернігові, збудованим у 30-х роках XI століття.
Та новітні дослідження, що ґрунтуються на аналізі настінних написів Софійського собору, свідчать про те, що будівництво храму у Києві розпочав ще Володимир Великий у 1011 році, а у 1018-му, вже за правління Ярослава Мудрого, він був освячений.
Останнє пристанище князів та митрополитів
У східній частині внутрішньої і зовнішньої північних галерей Софійського собору в давнину була великокняжа усипальниця, у якій були поховані Ярослав Мудрий, Всеволод Ярославич, Ростислав Всеволодович, Володимир Мономах. Також у стінах Софії відбувалися поховання митрополитів: Рафаїла (Заборовського), Арсенія (Могилянського), Гавриїла (Кременецького), Самуїла (Миславського), Ієрофея (Малицького) та ін.
Варто зазначити, що в некрополі митрополита Київського і всієї Русі Кирила ІІ, що помер у 1280 році, було знайдено фрагменти шовкової тканини із зображенням Богоматері Оранти. Це найдавніша з усіх знайдених на східнослов’янських землях тканин.
Загадки мармурового саркофагу
У Софійському соборі знаходиться білий мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого, в якому нині зберігаються рештки невідомої жінки, що жила понад 900 років тому. Раніше у саркофазі зберігалися кістки двох скелетів – жіночого та чоловічого, останній найімовірніше належав Ярославові.
Однак після відкриття саркофагу для проведення досліджень у 2008 році виявилося, що скелет князя зник. Сучасні дослідники вважають, що рештки Ярослава Мудрого могли бути вивезені до США під час Другої світової. Тоді, тікаючи з Києва, священики забрали з собою найдавнішу храмову святиню — ікону Миколи Мокрого та частину богослужебної бібліотеки. За однією із версій, рештки великого князя зберігаються у Церкві Святої Трійці у Нью-Йорку, де знаходиться нині ікона Миколая Мокрого.
Настінні послання з далекого минулого
На стінах Софійського собору виявлено понад 7,5 тисяч графіті ХІ – початку ХVIII ст. – неофіційних написів і рисунків. Їх залишали на фресках храму церковнослужителі та миряни. Такої кількості графіті не знайдено в жодному храмі. Ці настінні послання висвітлюють різні сторони життя Київської Русі — зокрема, збереглися записи про смерть Ярослава Мудрого, автограф Володимира Мономаха, запис про мирний договір, укладений наприкінці XI ст. між князями Святополком Ізяславичем, Володимиром Мономахом і Олегом Святославичем на р. Желані (зараз — Жуляни).
Графіті Софійського собору важливі не лише з історичного погляду, але й з мовознавчого, адже є одним із достовірних джерел про мову, якою розмовляли мешканці Київської Русі.
Таємнича бібліотека Ярослава Мудрого
Князь Ярослав Мудрий зібрав унікальну бібліотеку, що налічувала понад 1000 книг і зберігалася у підвалах Софійського собору. Згадка про неї є у «Повісті минулих літ» Нестора Літописця. Та під час розкопок, які велися на території Софії Київської, бібліотеки не було виявлено.
Куди вона зникла, досі залишається однією з найбільших таємниць. Є гіпотеза, що книги з Ярославової бібліотеки знаходяться в Києво-Печерській лаврі, але наскільки це відповідає дійсності досі не відомо.
Унікальне зображення Богоматері Оранти
У склепінні головного вівтаря Софійського собору знаходиться унікальний шестиметровий образ Богоматері Оранти, викладений з мозаїки. Цікаво, що під різними кутами огляду собору Оранта виглядає зображеною у різних позах. Особливий також і золотистий смальтовий фон, на якому зображена Богоматір: шматочки смальти покладені під різними кутами, тому незалежно від напрямку світла фон завжди виблискує.
Французький слід у порятунку Софії
У 30-х роках XX століття над Софією Київською нависла загроза знищення. Більшовики вважали, що собор є «релігійним та контрреволюційним пережитком» і його потрібно знести, до того ж він заважає побудові центру «нового соціалістичного Києва».
Існує кілька версій, чому комплекс Софійського собору не був знищений. За однією із них відомий французький письменник, лауреат Нобелівської премії Ромен Ролан написав листа Сталіну з проханням зберегти храм, збудований батьком Анни – королеви Франції. За іншою – французький посол погрожував розірвати дипломатичні відносини у випадку руйнування Софії.
Драматична історія царських воріт
У середині XVIII у Софійському соборі за митрополитів Рафаїла Заборовського (1731-1747) та Тимофія Щербацького з’явився бароковий іконостас зі срібними царськими вратами. У радянські часи царські врата були зняті з іконостаса та розбиті на шматки для переплавлення. Та все ж уціліло близько 50-60% оригіналу.
На початку 2000-х років царські врата Софійського собору були відреставровані: збережені елементи встановлені на місце, а тих, що не вистачало, відновленні за збереженими фото та малюнками. На їхню реставрацію пішло104 кг срібла.
Сила дзвонів
Дзвіниця Софії Київської зведена у 1706 році коштом гетьмана Івана Мазепи. Досі тут зберігається великий бронзовий дзвін «Мазепа», виготовлений у 1705 році. Це один з двадцяти дзвонів, розміщених колись у дзвіниці. Заввишки 1,25 м, він важить 13 тонн і є найстарішим із збережених до нині. На дзвоні красується герб Мазепи.
20 нових дзвонів загальною вагою 835 кг було встановлено на собору улітку 2008 року до 1020-річчя хрещення Русі.
Віртуальна подорож
Нині прогулятися Софійським собором, розгледіти його інтер’єр у найдрібніших деталях можна під час віртуального туру, який доступний на офіційному сайті історико-культурного заповідника «Софія Київська». А дізнатися таємниці, які приховують тисячолітні стіни, від доктора історичних наук В’ячеслава Корнієнка можна під час онлайн-трансляцій, які час від часу проходять на Facebook-сторінці фармацевтичної компанії «Дарниця» – мецената Софії Київської.
