Нола ще та розбійниця,
але часом я її не впізнаю. Коли погано почуваюся, вона завжди поруч, і в
такі моменти їй чомусь не хочеться бавитися. Я абсолютно впевнена, що
тварини все відчувають, лише сказати не можуть. До слова, нещодавно
вперше захворіла наша Нола – маленькій діагностували цистит. Зараз усе
налагодилося, але складно передати словами, як ми хвилювалися. Регулярно
відвідували ветеринара і ні на секунду не відходили від неї.
Але навіть захворівши, щоранку Нола змушувала нас прокидатися, облизуючи
обличчя, сиділа поруч, коли ми чистили зуби і приймали душ, і просилася
на ручки, коли хтось із нас повертався додому, щоб поцілувати. А ми
завжди знаємо, що вдома на нас хтось чекає.
Ми виходимо
надвір у негоду, надівши на себе гумові чоботи і водонепроникну куртку,
в той час як наші чотириногі друзі буквально тремтять від сирості та
холоду. Ми не дали притулок кішці, у нас з'явився повноцінний член
сім'ї, і ми не уявляємо життя без Ноли. Чого і вам бажаємо ☺