"Мрия" есть только одна, но нужно быть реалистами (укр.)

Гучний псевдоскандал з українським Ан-225 "Мрія" трішки вщух. Особисто мене обурила політизація того факту, що український гігант задіяно у допомозі по всьому світу під час пандемії, та те, що багато хто намагався закидати "Мрію" звинуваченнями у контрабандних перевезеннях, тощо. Це безглуздо та ницо, якщо говорити в контексті авіації, особливо на фоні того, що літак та команда фахово виконують свою роботу. Але наразі мова не про це.

Останніми днями з’явилося багато "ініціаторів", котрі намагаються всілякими методами проштовхнути у суспільство ідею створення ще одного такого літака, як Ан-225 "Мрія", мовляв, це би реанімувало і ДП "Антонов", і дало можливості для застосування новітніх розробок у цьому літаку (адже будувати пропонують за новітніми технологіями, а не за старими, звісно), та й престижу б додало.

На перший погляд – ну просто таки геніальна ідея! Ну, що б, здавалося, може бути простіше: виділили кошти з бюджету, задіяли вітчизняних ІТ-фахівців, розробників, металургію, і так далі – і збудували оновлену "Мрію".

Проте це лише на перший погляд. Згадайте лише, яке майбутнє пророкували українському автомобілю "Таврія", які були потуги зі створення новітньої моделі і таке інше. І чим закінчилось? Та тим, що доки наші створювали "Славуту", по всьому світу було створено десятки схожих, але більш надійних та комфортабельних моделей у цій ціновій категорії. Як наслідок – Український ЗАЗ програв, адже перш ніж створювать умовну сучасну ракету, треба створити сучасний завод з виготовлення сучасних ракет. А на старій кузні викувати ракету не вийде. Буде або хоч і якісно, але дуже дорого і невчасно, або швидко, але неякісно. І всерівно дорого.

Аналогію з українським автомобілем я провів не випадково. І не для того, щоб сказати, що "Таврія" чи "Славута" – то погані автівки. Зовсім ні. Я до того, що у кожного високотехнологічного засобу та виробу є своє застосування та свій сегмент у використанні людиною. І якщо ще на початку 90-х років минулого століття "Запорожець" був таким собі "Фольксвагеном", себто народним автомобілем СРСР, то справжні Volkswagen у той час робили величезний ривок вперед в плані технологій.

Те ж саме і з авіацією. Колись Радянський Союз міг собі дозволити створити таке диво інженерії, як Ан-225 "Мрія". Щоправда його створення почалося вже на "початку кінця" СРСР, але гроші знайшлися. І на той час він коштував сотні мільйонів доларів.

Але навіщо? Невже просто хотіли похизуватися? І так, і ні…

По-перше, Ан-225 був створений, перш за все, для потреб радянської космічної програми для транспортування вантажів, зокрема, космічних кораблів багаторазового використання "Буран" і компонентів ракетної системи "Енергія". Літак може перевозити також великогабаритні вантажі іншого призначення, які можуть розміщуватись як у фюзеляжі, так і "на спині".

А разом із досягненням цієї мети, радянські "номенклатурники" у 1985 році намагалися довести, що можуть "перегнати Америку", яка створювала Boeing 747SCA – літак зі схожими завданнями, тобто для транспортування космічних човників.

То чи потрібна нам нова "Мрія"? Знову ж таки: і так, і ні.

"Ні" – оскільки створення нового схожого літака обійдеться державі у фантастичну суму. Якщо вірити директорові ДП "Антонов" Олександру Донцю, то навіть переобладнання існуючого Ан-225 обійдеться державі мінімум у 460 мільйонів доларів. А створення нового – навіть не рахували. Адже не всі комплектуючі (наприклад, колеса та резина для них) виготовляються в Україні та виготовляються в принципі.

Але питання не лише у грошах та престижі. З огляду на те, що сьогодні в Україні не існує, як такої, масштабної програми для освоєння космосу і перевозити космічні човники до Байконуру не потрібно, то і літак, який витрачає шалені ресурси та потребує шалених витрат, навряд чи потрібен.

Зараз мені можуть заперечити, мовляв, "Мрія" доставляла по усьому світу велетенські вантажі, постійно б’є рекорди і таке інше. Так. Все це є. Але цим наш літак і чудовий – тим, що він єдиний у світі, його можна використовувати та підтримувати у належному стані. Адже доки ми будуватимемо нову "Мрію", світ зміниться та більше не потребуватиме таких літаків…

"Так" – тому що замовлення такого масштабу справді могло би оживити ДП "Антонов", українську інженерію, ІТ-галузь і таке інше. Гроші, вкладені у такий проект, могли би стати чудовим поштовхом для розвитку багатьох напрямків української індустрії.

Проте, якщо заради майбутнього обирати між "статусом рекордсмена" та "практичністю у розвитку", напевно варто робити вибір на користь другого.

А щодо відродження ДП "Антонов", то є інші шляхи і методи. Наприклад, держзамовлення виробництва літаків для авіапідрозділів МВС, що вже зроблено. Ще один – це плідна співпраця з іноземними інвесторами для модернізації вже існуючих моделей багатоцільовго призначення, які не потребують надзвичайних "переробок". Нагадаю, що окремі моделі Ан – це унікальні літаки, що не потребують ані спецалізованих злітних смуг, ані інфраструктури, легко переформатовуються із вантажних на пасажирські перевезення.

І, зрештою, третій шлях. Шлях, про який вже говорилося і знову говориться. Це – створення національного авіаперевізника, який би використовував виключно літаки "Антонова".

На мій погляд, не можна віддавати перевагу якомусь одному зі шляхів, а необхідно розвивати усі три шляхи.

А наразі просто прошу: давайте не будемо принижувати українську "Мрію" якимись ницими плітками про контрабанду чи чимось схожим. Всі ці оборудки – то справа відповідних органів. А ми повинні знати, що Україна – авіаційний гігант, який наразі ніяк не прокинеться від постійних "хвороб". Тому "Мрія" має стати символом не апогею, а поштовху для майбутнього, зовсім іншовекторного сучасного розвитку української авіації. Банально? Можливо. Проте цілковито реально.