"Розслідувати злочини в Україні будуть детективи": інтерв'ю з першим заступником голови Нацполіції Вадимом Трояном

21 червня 2016, 08:04

Корчинський Олександр Корчинський Олександр

Вадим Троян - про життя без УБОЗ, чищення корупціонерів, посилення покарань, недосконалість законів, про свій жіночий батальйон, а також про ставлення до легалізації зброї і проституції

Троян. «Мені доповідають із кожного вбивства. А буває, виїжджаю на місця конфліктів зі зброєю». Фото А. Новицький

Троян. «Мені доповідають із кожного вбивства. А буває, виїжджаю на місця конфліктів зі зброєю». Фото А. Новицький

— Вадиме Анатолійовичу, Україна вже рік живе без УБОЗ. Як це відбилося на боротьбі з оргзлочинністю? Може, даремно розігнали?

— УБОЗ дійсно створювався для боротьби з оргзлочинністю. Але з часом перетворився здебільшого на "дах" для неї. Процвітали злодії в законі, ватажки злочинних співтовариств були легалізовані, у них з'явилися гроші для підкупу чиновників і депутатів. І його розформування було непростим рішенням глави МВС Арсена Авакова. Але час показав: воно було вірним. Справжні професіонали в основному залишилися в системі, хтось став керівником в регіонах, інші вчать молодих оперативників. У підрозділ по боротьбі з оргзлочинністю ми зараз набираємо молодих хлопців. Я не прихильник того, щоб туди знову зібрати "старих", які б знову об'єдналися для своїх цілей. Ми подаємо новий проект створення та роботи кримінальної розвідки (була така в УБОЗ), щоб це був сучасний підрозділ. А може, об'єднаємо всі подібні структури ("двійка", "сімка" і кримінальна розвідка) в один департамент. Це дасть нам глибоке бачення всіх проблем і їх рішень. Намагаємося враховувати і закордонний досвід. Особливо, на мій погляд, нам підходить досвід двох країн. В першу чергу, це ФБР США. У них просто божевільна агентурна мережа і контррозвідка. Це дуже потрібно і нам. Друга країна — Ізраїль. Там одна з кращих в світі контррозвідок. Вони працюють профілактично, бачать проблему в момент її зародження і не дають їй розвинутися.

— У кримінальну поліцію входять і борці з наркобізнесом. Що відбувається на цьому фронті?

Реклама

— Якщо говорити про наркотики, то традиційні для України марихуана та опій були і є на ринку. Але серед молоді дуже популярні т. зв. спайс — небезпечні курильні суміші. А також амфетаміни, які виробляють у нас. Ми ліквідували безліч лабораторій, але на їх місці виникають нові. Ми подали на розгляд керівництва новий Департамент із боротьби з наркозлочинністю. Почали з того, що серйозно почистили кадровий склад цього підрозділу. Було 3600 осіб, залишилося 600. Ми це кількість знову збільшимо, але в новій якості і з новим менеджментом. І повернемо борців з наркобізнесом в районну ланку.

— Тобто зараз цей департамент в стадії реформування?

— Так, як і весь блок кримінальної поліції. У Нацполіції закінчується реформування блоку громадської безпеки, тобто нові патрульні на вулицях, нова лінія 102, нові групи швидкого реагування (не 10-15 груп в області постійно патрулюють, а 70-80, прибути повинні через 20-30 хвилин після виклику. В місті — до 15 хвилин). Тепер — черга кримінальної поліції. Ми подали на розгляд зовсім нову структуру, але озвучити її наповнення, вважаю, повинен не я, а глава МВС з начальником Нацполіції. Для прикладу скажу, що пропонуємо об'єднати зусилля слідчих і оперативників в єдину службу детективів. Щоб подолати розмежування, коли оперативник віддає слідчому сирі матеріали і не відповідає за хід слідства. Причому до слідчого приходять абсолютно всі матеріали — і про дрібні правопорушення (а їх три чверті від усіх), і про тяжкі злочини. В результаті у одного слідчого буває до 300 матеріалів одночасно! Коли він до кожного з них приступить? Причому навіть справа про крадіжку курки займає 100 сторінок і більше. Тому ми мислимо розділити детективів на дві групи — із тяжких злочинів і нетяжких, де будуть працювати дізнавачі, починаючи від дільничного. В принципі, це повинен мати право робити будь-який поліцейський. Він швидко розслідує ту ж крадіжку курки і призведе викрадача в суд. А слідчий і оперативник в групі будуть розслідувати, скажімо, вбивство. Вони обидва будуть детективами, і самі будуть визначати, хто і чим займеться в групі, і відповідати за справу будуть обидва в рівній мірі. До речі, цю ідею — піти від совдепівської школи розслідування і створити щось на зразок детективів — висловлював ще покійний глава МВС Юрій Кравченко разом з шефом Харківського університету внутрішніх справ Олександром Бандуркою, коли я там вчився. Нині цю нашу ідею про створення служби детективів підтримує і глава ГПУ Юрій Луценко. Він і сам каже, що, очолюючи МВС, хотів зробити щось подібне, але не знайшов підтримки. А зараз у нас ця підтримка повна — від міністра, шефа Нацполіціі, глави ГПУ, до наших партнерів з місії ЄС. Так що ми в цьому році подаємо пропозиції, а безпосередньо реформа почнеться в наступному році. Вона складна і за рік, звичайно, не закінчиться. Адже щоб "створити", навчити оперативника або слідчого, потрібно як мінімум три роки. Реформується і підрозділ по захисту економіки (колишній БЕЗ). Днями ВР прийняла поправки в закон про оперативно-розшукову діяльність. Це дає уже можливість працювати самостійно. Раніше — тільки за допомогою СБУ, ГПУ і НАБУ. Результати вже вражають. З початку року понад 600 держчиновників були взяті при вчиненні корупційних дій, сума хабарів — понад 17 млн гривень. Причому багато затриманих — високого рівня: зампрокурора області, суддя, заступник голови ОДА... А ось свіжий приклад: днями затримали директора будівельної компанії в Херсоні під час отримання хабара в 225 тисяч доларів. Причому за банкрутство частини виробництва і передачі її в приватні руки він вимагав набагато більше, це була перша частина...

— Чи все вас влаштовує в кримінальному законодавстві?

Реклама

— Звісно, ні. Наприклад, треба міняти КПК, створений при Януковичі. Там багато негативних моментів, скажімо, в частині, що стосується роботи слідчих і процесуальних прокурорів. Або, наприклад, невідповідність величини застави, під який людини випускають з-під варти, тяжкості злочину. При викраденні машини вартістю 100 тисяч доларів заставу може становити 30 тисяч гривень. Більш того, якщо викрасти, а потім повернути машину, то потерпілі взагалі відмовляються від своїх претензій, і викрадач відбувається адмінштрафом або взагалі залишається безкарним! Тому число викрадень і стало рости, бо криміналітет побачив ці моменти, вирішив: нам дали "зелене"! Припустимо, працює група в 5 осіб. За місяць вони можуть викрасти близько 20 машин. Половину повернути власникам, інші автомобілі перегнати за кордон. Стало бути, 10 заяв відразу відпадуть, господарі повернутих машин їх заберуть. А повернення ж зовсім не безоплатне: викрадачі "просять" понад 50 відсотків від вартості автомобіля. Ось остання група грузин, яких ми взяли за викраденнями, за "Хонду CRV" 2008 року, оцінюється в 15 тисяч доларів, вимагала та отримала 10 тисяч. Правда, на цій "Хонді" вони і попалися. Ми переконали господаря співпрацювати з нами, твердо пообіцявши повернути машину. А гроші він не свої відніс здирникам, звичайно... Ми за цією групою полювали 5 місяців. Підозрюємо 12 викрадень, підтверджується вже чотири. Двох членів групи затримали, троє — в бігах. На жаль, їх попередили, хтось із нашої системи злив інформацію. Це один з моментів, чому система вимагає глибокого реформування.

— Які цифри по викраденнях?

— Наведу цифри за останнє десятиліття. Багато викрадень в Україні було скоєно в 2005 році, відразу після Помаранчевої революції — 6200 епізодів. Потім кількість знизилася і різко зросла в 2014 році — 8900 епізодів. У минулому році було приблизно 7 тисяч викрадень, в цьому — менше, тобто тенденція до зниження кількості є. Але треба міняти законодавство і посилювати покарання за викрадення. Інакше кількість так і буде вимірюватися тисячами... Як і, до речі, крадіжки з автомобілів. За них реально дають адмінштраф, ст. 185, ч. 1 КК. У нас же є ідея, яку ми проговорювали в комітетах ВР, прирівняти автомобільну крадіжку до квартирної, зробити це злочин тяжким, розглядати його по ст. 185, ч. 3. Чи підтримає нас законодавець, не знаю, сподіваюся, так. Адже і деякі депутати постраждали від такого злочину...

З досвіду керівництва міліцією і поліцією Київської області скажу, що велика проблема тут — міжтериторіальні злочини. Бандити з Києва їдуть в область, викрадають там машину і повертаються в столицю. І навпаки. А розслідують-то за місцем вчинення. Це, за відсутності взаємодії, дуже складно. Тоді ми з керівником столичної поліції домовилися і створили, переконавши в цьому Хатію Деканоїдзе, спільні групи по викраденнях. І результат не забарився: з листопада 2015 року, ми затримали вже 15 злочинних груп. Допомогла оперативна робота, про яку, зрозуміло, розповідати не можу, і наші спільні з поліцією громадської безпеки рейди по криміногенних місцях: по розборок автомобілів, приватним штрафмайданчик, паркувальних майданчиках, гаражів та ін. Більшість цих злачних місць ми закрили, встановивши злочинну діяльність зі розбирання викрадених машин. Природно, через суд. Тут є складність при закріпленні доказів, навіть якщо знайшли частини машини: поки не знайдемо особу, яка вчинила викрадення, важко звинуватити розбирачів. Той робить здивоване обличчя, мовляв, яке викрадення, попросили розібрати машину, я погодився, і все... Але закрити таку точку все ж можна.

Реклама

— Чи правда, що у людей кількість зброї на руках зросла мало не в сотні разів, у зв'язку з АТО? Як це впливає на криміногенну ситуацію?

— Це страшилки. Я не дуже розумію, як порахувати, скільки у людей зброї. Якщо навіть військова прокуратура не може визначитися, скільки зброї залишилося на тому боці, на складах після початку боїв. І хто ці склади відкривав: "ДНР"-рівці або просто населення, яке вирішило запастися. Так, багато хто привозить з фронту дещо з зброї, ніби як на пам'ять. Ми його вилучаємо дуже активно. Але якщо брати кількість учасників АТО в злочинах, пов'язаних зі зброєю, то це менше 1%.

— А як ви ставитеся до легалізації нарізної зброї в Україні?

— Нарізна зброя у нас і так не заборонено, наприклад, мисливські карабіни. Мова лише про короткоствола, тобто про пістолети. Розглянемо приклади. Ось в Нью-Йорку, де зброя легалізовано, за ніч відбувається розбоїв із застосуванням зброї більше, ніж по всій Україні. Чи готові ми, і суспільство, і поліція, до такого? Не впевнений... Чи можна зброю роздавати всім підряд? Теж не впевнений. Другий приклад: за 2014 рік в Україні тільки з травматичної зброї було скоєно 35 вбивств! Та й нині таких випадків повно. У Києві за два тижні — три стрільби з травмата. Один труп і двоє поранених... Зазвичай так розбираються водії, у яких здають нерви. А якщо дати їм у руки справжні пістолети? Переконаний: всім підряд зброю давати не можна. Людина,яка постійно носить зброю, коли захоче його застосувати... І не завжди в законних цілях.

— Ви створюєте новий підрозділ — Департамент кіберполіції. Розкажіть про нього. Кажуть, зарплати деяких співробітників там починаються від 30 тисяч гривень.

— Так це правда. І наші фахівці того заслуговують. На жаль, зарплати звичайних оперативників в інших службах набагато нижче, стартують від 4 тисяч гривень. Рядовий патрульний отримує більше. Звичайно, мотивувати людей за такі гроші нереально. І міністр розраховує на підтримку уряду в опитуваннях збільшення такої мотивації. Я і сам свого часу, в 2003 році, пішов з МВС, тому що зарплата була мізерна, а обсяг роботи — величезний. При цьому процвітала корупція на всіх рівнях. Я зрозумів, що в такій системі працювати не хочу.

Кіберпідрозділ створено з нуля. В основному весь блок в Києві, по країні тільки маленькі відділи. Зараз в строю 186 осіб. Але в Харкові незабаром випустить ще 180 чоловік для цього підрозділу. У ньому є група фахівців високого класу, близько 30 осіб. Решта — оперативники. Вважаю, кіберполіції — це майбутнє поліцейського розшуку.

Раніше кіберпідрозділ займалося і боротьбою з торгівлею людьми. Зараз торговцями людьми займається інша служба. Зокрема, випадками, коли дівчат продають в інші країни нібито для законних занять, а на ділі — в борделі. Іноді вивезені люди просто пропадають, доля їх невідома... Взагалі ж проституцію у нас, вважаю, треба легалізувати, бо сама боротьба з нею неможлива, це визнали в багатьох країнах. Інша справа, що законодавець повинен ретельно опрацювати питання легалізації, щоб все було по закону.

— Чи залучаються ваші підлеглі до роботи в зоні АТО?

— Весь час. Оперативники займаються розшуком і розкриттям злочинів в тих районах. До речі, зараз в цьому плані найкращі показники, як не дивно, в Донецькій області (на підконтрольних нам територіях). Дуже складно було в 2014 році. А зараз там навели повний порядок, муха чужа не пролетить: на кожен метр там або військовий, або нацгвардеец, або поліцейський. Відпрацьовуються також агентурні зв'язку з тим боком, це дуже важливо. На мій погляд, будь-який поліцейський повинен послужити в зоні АТО. Він там змінюється професійно, бачить, що відбувається і розуміє, наскільки важливою є його служба. Неможливо щось оцінити, не побувавши там. Є, на жаль, і втрати. За час АТО загинуло понад 180 співробітників МВС, не рахуючи Нацгвардії (у них втрати — понад 170 осіб). І більше 2 тисяч поранених.

— Коли ви були главою міліції і поліції Київської області, вам доводилося особисто виїжджати на місця серйозних конфліктів, навіть переконувати людей зі зброєю здатися. Як зараз виїжджаєте?

— Звичайно. Скажімо, коли горів будинок для літніх людей в столичній області, я був там, коли ще гасили. Розгорнули штаб, спланували дії, затримали одних, виявили інших... Або на недавнє потрійне вбивство, коли знайшли вбитими батьків, а в сусідній кімнаті — їх дочка... Ми розкрили за два дні, знайшли знаряддя вбивства (пістолет з глушником), довели, що всі це зробив чоловік дочки, який спочатку вів себе як потерпілий... я не можу не виїжджати на подібні тяжкі резонансні злочини, адже я відповідаю за розкриття перед усією країною, мені взагалі дзвонять і повідомляють по кожному вбивства. Департаменти роблять це через одну спеціальну програму, начальники з місць — через іншу, вартівня — через смс. Це відбувається в режимі онлайн 24 години на добу. Буває, виїжджаю на місця гострих конфліктів зі зброєю. Коли одна з озброєних груп намагалася захопити об'єкт, я з ними говорив, вивів і роззброїв. Літав в інші області за таким приблизно приводу, наприклад, в Харківську... Словом, якщо я знаю, що особисто можу вплинути на ситуацію, то йду туди. В основному це ситуації, де беруть участь бійці АТО, праворадикальні угруповання. Це люди, у них нерви здають, з ними треба говорити на одній мові, пояснювати, де правда, а де брехня.

— Розкажіть про себе, про сім'ю. Чи продовжуєте займатися рукопашним боєм? Або у вас нині інші захоплення?

— Зараз покажу вам мій спортзал (заводить в сусідню кімнату відпочинку, де на столі вода і печиво, а в кутку — турнік на стіні, бруси і розбірні гантелі по 42 кг. — Авт.). На єдиноборства зараз просто часу немає. Але я все одно люблю активні види спорту, викроюю час. Ось здав іспит з дайвінгу, зараз отримую міжнародний сертифікат. Я медитую, філософствую, працюю над своїм внутрішнім світом. Рутину, якщо чесно, не люблю. Якщо я не йду вперед, не розвиваюся, то в прямому сенсі йду в депресію. Чи повірите, якщо я не розумію в якийсь момент, що мені потрібно робити далі, я закриваю в кімнаті на кілька днів, навіть дружина не заходить. Лежу, читаю, ходжу і думаю, поки сам не відповім на свої питання. І так, поки не прийму рішення. Так було, наприклад, коли я йшов на нинішню посаду (мене переконували півтора місяця), я думав, поки не зрозумів, чому я повинен тут бути. І коли з полку "Азов" переходив в міліцію Київської області, три доби розмірковував. Чесно, спочатку не хотів переходити. Але у міністра і колегії МВС, які запропонували мені очолити міліцію Київщини, були переконливі аргументи. Багато генерали мене знали по роботі в АТО. З Паскаль ми співпрацювали з викорінення криміналітету, з Яриною я був під Іловайськом... А у моїх однополчан — свої резони. Командир Андрій Білецький став народним депутатом, я — начштабу і шеф розвідки, на кого залишити полк? Однак гострота бойових дій спадала, військову кар'єру я для себе не бачив. У підсумку прийняв рішення і перейшов. Втім, перед тим запитав дозволу у сім'ї: це дружина, мама, сестри — мій жіночий батальйон... Живу я з мамою і дружиною в Києві, сестри — по всій Україні. Але у нас традиція: хоча б раз в три місяці збиратися разом. Правда, зараз, з моєї новою посадою, — раз на півроку, інакше не виходить. Так ось, коли я в 2003-му йшов з міліції, рідні раділи. Потім я працював топ-менеджером великих компаній, добре заробляв, мав вільний графік... А тут — знову цілодобово перебувати на службі. Вони і так за мене переживали, коли я з війни по півроку не повертався. Коротше кажучи, мої близькі теж думали пару діб, а потім ми зібралися за вечерею. Рідні сприйняли мої аргументи і, можна сказати, благословили на нову службу.

Хобі? Люблю рибалку, а ось полювання — немає. Я тварин часом більше захищаю, ніж людей. До речі, мене при атестації запитали, як я ставлюся до вбивств на війні. Я відповів, що на Сході дійсно йде братовбивча війна, і це великий гріх для всіх нас, його ще належить відмолювати. Але ще є поняття "Батьківщина" і "ворог". І коли ворог знищується, я ніякого жалю не відчуваю. Хоча я зовсім не соціопат, любитель вбивати. Більш того, повернувшись з війни, я став більш сентиментальний.

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...

Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти