Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Інтерв'ю з Давидом Сакварелідзе: "Порядному прокурору не жаль виплачувати і 50000 гривень"

11 вересня 2015, 08:14

Гук Ольга, Корчинський Олександр

Заступник генпрокурора України — про реформу відомства, зустрічі з президентом, затримання корупціонерів, про свою сім'ю і улюблене вино, про спецв'язницю для злодіїв в Грузії, чому вивчив японську мову і не вміє водити машину

Про корупціонерів. «Зараз у нас у розробці 6—7 справ. І днями, думаю, буде цікава реалізація»

Про корупціонерів. «Зараз у нас у розробці 6—7 справ. І днями, думаю, буде цікава реалізація» / Фото: Олександр Яремчук

— Давиде, коли вас призначали, генпрокурор Віктор Шокін визначив три напрями вашої діяльності: кадри, євроінтеграційні питання і реформування ГПУ. Що вдалося зробити, які виникли проблеми?

— Кадри вже четвертий місяць підпорядковані не мені. Що вдалося зробити, так це запустити першу кадрову та системну реформу прокуратури. Вже третій день (на 7 вересня. — Авт.) в п'яти облцентрах проходить тестування. Вперше в історії країни у наших співробітників і зовнішніх кандидатів з'явилася можливість взяти участь у відкритому конкурсі та претендувати на вакантні місця місцевих прокурорів та їхніх заступників. У нас адже цьогоріч пройшло безпрецедентне скорочення у зв'язку з реорганізацією прокуратур — 3000 посад. Коли я вступив на посаду, в країні було 18 500 прокурорських співробітників, потім з'явився новий закон "Про прокуратуру", за яким співробітників повинно бути не більше 15 000, і це було зроблено. Але у зв'язку з реформою доводиться скорочувати ще понад дві тисячі працівників. У результаті реорганізації і укрупнення діючих нині 639 міських, районних та міжрайонних прокуратур в 178 місцевих, число керівних посад у них зменшиться з 2550 до 700. Саме на ці 700 вакантних позицій керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників і був оголошений відкритий конкурс. Тобто на ці посади можуть претендувати і зовнішні кандидати, приблизно 60% заявок надійшло від них. Паралельно йде і процес тестування (дворівневий) претендентів на рядові посади в цих прокуратурах з числа діючих співробітників. З восьми тисяч залишиться 5-5,5 тисячі. Завершити реформування місцевих прокуратур ми плануємо вже до грудня цього року. Загальна чисельність працівників прокуратур усіх рівнів до кінця 2017-го не повинна перевищувати 10 000 осіб.

— Нам доводилося чути скарги прокурорів низової ланки, мовляв, тести складені неправильно. Навіщо чинному процесуальному прокурору знати, приміром, державне право?

— Нікому не подобається, коли перевіряють його кваліфікацію, ніхто не хоче цього добровільно. Однак у прокурора повинен бути широкий кругозір. Після тестування на знання законодавства буде другий етап, де перевірять загальні навички кожного претендента. Таким чином, після проходження кандидатами цих етапів тестування ми будемо мати уявлення як про їх професійні якості, так і інтелектуальні здібності, сильні і слабкі сторони.

— Крім відбору більш якісного складу працівників, які ще проводяться реформи в прокуратурі?

— Треба боротися за більш справедливий фінансове забезпечення наших співробітників. Особисто мені не шкода було б заплатити прокурору, який працює на суспільство, і 50000 гривень. Але я розумію складності в державі, тому вважаю, що стартовою може бути цифра хоча б в 20-25 тисяч гривень. Але не дві-чотири або навіть шість тисяч (залежно від посади і вислуги), як зараз.

Наступним етапом буде впровадження сучасних методів управління. Плануємо провести ряд навчальних тренінгів для працівників прокуратури. Потім почнеться наступний етап реформування — на рівні регіональних прокуратур. Ми повинні скликати Всеукраїнську конференцію прокурорів. Вона обере органи прокурорського самоврядування. Це Рада прокурорів і Кваліфікаційна комісія, які замість генпрокурора будуть вирішувати питання призначення високих посадовців, їх звільнення, дисциплінарної відповідальності тощо. Будь-якого рівня, крім генпрокурора і його заступників. Причому сама Рада буде складатися з рядових співробітників прокуратури.

— У якому стані створення Спеціальної антикорупційної прокуратури, без якої не може діяти Національне антикорупційне бюро?

— Я особисто не входжу до складу комісії, що створює цю прокуратуру, там задіяні інші заступники генпрокурора. Процес іде. Зараз чекаємо представників ВР, щоб комісія запрацювала (там має бути сім представників ГПУ і чотири — від ВР). Сподіваюся, що на наступній сесії ВР визначить своїх представників. У положенні про створення цієї прокуратури передбачено декілька варіантів відбору кадрів: або просто співбесіду з кандидатами на посаду, або такі ж етапи, як зараз проходять кандидати на посади в місцевих прокуратурах. Але відмінність в тому, що кандидат, який хоче працювати в антикорупційній прокуратурі, в обов'язковому порядку повинен мати п'ятирічний досвід роботи в прокуратурі. Тобто зовнішніх кандидатів не буде. На мій погляд, через це кандидатів може виявитися дуже мало. Що стосується безпосередньо моєї діяльності, то за моєї участі у складі ГПУ була створена Генеральна інспекція (або управління з розслідування справ, пов'язаних з працівниками прокуратури. — Авт.). У ній два управління, одним, слідчим, керую я, іншим, процесуального супроводу, мій колега Віталій Касько. Зараз ми працюємо над розширенням штату Генінспекціі, бо буде сім слідчих і три процесуальних працівника — це дуже мало. Це повинна бути замкнута структура з окремою будівлею, своїм внутрішнім розслідуванням, слідством, процесуальною частиною, секретною частиною... Ми вже довели, що ця служба потрібна і вона працює (наприклад, гучне затримання першого заступника начальника ГСУ ГПУ Шапакіна і зампрокурора Київської області Корнійця — їх рук справу. — Авт.).

— Ваш колега Касько недавно заявляв, що був тиск і перевірки співробітників Генінспекції. Вони стосувалися тільки його людей або ваших теж? Це було у зв'язку із затриманням прокурорів?

— Ми одна команда, так що стосувалося всіх. Так, були певні перевірки й проблеми після того затримання.

— А хто може перевіряти Генеральну інспекцію?

— У ГПУ є декілька підрозділів, які мають повноваження проводити внутрішні розслідування. Крім внутрішньої безпеки, є Головне слідче управління...

— ... Очолюване паном Столярчуком, який курирує підрозділ, заступника керівника якого ви затримали... Які у вас з ним взаємини?

— Ми з ним не перетинаємося, у нього один напрямок роботи, у мене інше. Хоча тепер він голова комісії з тестування у Львові. Можна сказати, що з тих днів (затримання прокурорів і все, що було. — Авт.) у мене з ним не було ніякого контакту. Може бути, він на мене ображений, але я вважаю Столярчука порядною людиною і хорошим слідчим. Взагалі, на роботі треба думати про роботу, а не про образи.

— Однак справи проти ваших співробітників порушували люди Столярчука?

— Куратором цього напрямку дійсно є Юрій Столярчук.

— Прибувши з-за кордону після скандалу із затриманням прокурорів, генпрокурор Віктор Шокін закрив справи проти ваших співробітників?

— Кілька справ, які були відкриті після затримання, зараз вже, за моєю інформацією, закриті.

— Після Шапакіна і Корнійця були ще затримання прокурорів вашої Генеральної інспекції?

— Були затримання та ще будуть. Був міжрайонний прокурор в Полтаві, був прокурор у Львові, якого взяли на хабарі, був прокурор, який продавав наркотики, були інші... Зараз у розробці шість-сім цікавих справ. І днями, думаю, буде цікава реалізація. Зараз чекаємо розширення нашої служби, зокрема, щоб була своя секретна частина, щоб не було витоків інформації.

1180195_1__

Про президента. "Бачимося часто, без його підтримки реформ би не було". Фото А. Яремчук

— Давиде, вас давно "сватають" у генпрокурори України. Ви б погодилися?

— Ні, це несерйозно. Взагалі, я вважаю некоректним обговорювати питання про генпрокурора, бо він у нас зараз є, його звуть Віктор Миколайович Шокін. Я не бачу себе генпрокурором України.

Реклама

— А Грузії?

— Я був першим замом генпрокурора Грузії і пішов у політику, вирішивши, що себе там вичерпав.

— Що можете сказати про курирування євроінтеграційного напрямку?

— Воно поділене на дві частини. Мій колега Віталій Касько займається питаннями міжнародного управління: екстрадиції, санкції, офіційне листування... Я ж зосереджений на тому, щоб допомогти підготувати прокуратуру до міжнародних стандартів, щоб отримати від міжнародних організацій зелене світло на наші реформи і розвиток. Головний євроінтеграційний напрямок прокуратури України, на мою думку, — це антикорупційна реформа.

— Ви застосовуєте грузинський досвід при реформуванні прокуратури?

— Реформування прокуратури України — це український процес. Певні напрацювання ми взяли з Грузії, хоча мало, в основному це міжнародні стандарти. Взяти те ж електронне діловодство — воно існує в усьому світі, але добре працює і в Грузії, так чому б не застосувати його в Україні?

— Чи правда, що в Грузії злодій в законі сідає у в'язницю тільки тому, що визнає себе таким?

— Ні, це перебільшено. Є в грузинському кодексі стаття про злодіїв у законі. Визнання себе таким — не єдиний критерій, щоб людину засудити. Повинні бути докази його участі в кримінальних розборках (показання, результат негласних оперативних дій, тобто прослушка, відео тощо). Для Грузії злодії в законі були великою соціальною проблемою. На пострадянському просторі кожен третій злодій в законі, на жаль, громадянин Грузії. От ви були коли-небудь на злодійських розборках, доводилося спілкуватися з злодіями в законі?

(К.) — На розбірках не бував, але зі злодіями спілкувався — як журналіст. Наприклад, з вихідцем з Грузії, жителем Києва та Одеси Антімосом Кухілаві, якого вважали в Україні "головним" злодієм у законі.

— Ви його запитували, чи вважає він себе злодієм у законі?

— Так, він не заперечував, що він злодій в законі, що його "коронували", що виступає третейським суддею в суперечках бізнесменів, там, де держава не справляється.

У 90-х роках підлітком мене викликали на злодійські розбирання, хоча я нічого спільного з злодійським світом не мав. Якось підлітком, граючи у футбол, щось не поділили з однолітками, і злодій виступав арбітром: хто правий, хто винен... Бували і серйозні розборки, суперечки між бізнесменами, траплялися і побиття, і вбивства. І все вирішував злодій... У Грузії злодії управляли в'язницями, тримали на зарплаті дещо яких міністрів внутрішніх справ... Треба було жорстко реагувати. Є ж в Італії закони про мафію. Подібні закони прийняли і у нас.

— У Грузії дійсно є спецв'язниця для злодіїв у законі?

— Так, була така спеціальна в'язниця, де знаходилися тільки злодії в законі. Так що прибирання в камері робили і свої шкарпетки самі прали, "шнирів" не було.

— Повернімося до України. Кілька років тому був прийнятий новий КПК України. Як ви його оцінюєте?

— Цей КПК — хороше маскування, щоб врятуватися від кримінального переслідування. У корумпованих державах найбільш затяті корупціонери якраз і маскуються за євростандартами. У цьому КПК дуже ускладнені багато процедур. На це скаржаться і оперативники, і прокурори. Наприклад, застава, як єдиний запобіжний захід для корупціонера, або неможливість негайного затримання. Я завжди ставлю запитання професіоналам. Припустимо, у нас на допиті сидить бухгалтер підприємства, захопленого рейдерським способом. І дає свідчення, що організатор рейдерського захоплення з валізою документів і грошей залишає Україну з бориспільського аеропорту через півтори години. Питання: куди слідчому відразу бігти — в аеропорт, щоб затримати підозрюваного, або до суду за дозволом? По КПК — тільки в суд. А рейдер за цей час полетів, тепер шукай його та документи...

В тренді
Зустріч "Нормандської четвірки" в Парижі: всі подробиці, фото і відео

— Тобто КПК буде перероблений?

— Обов'язково. Я говорив з колегами, ми збираємося створити спеціальну робочу групу, підключимо європейців. Був прийнятий закон, який не зовсім відповідає українській реальності. Як не відображав реальність і закон "Про прокуратуру", в якому були прописані органи прокурорського самоврядування. Уявіть собі прокуратуру при Пшонці та органи самоврядування, на що б це було схоже? Тому ми попросили європейців, донорів і парламент дати нам перехідний період, щоб провести реформи і виділити тих людей, які заслуговують перебувати в цьому самоврядуванні.

— Як часто ви бачитеся з президентом Порошенком, які питання вирішуєте?

— Досить часто. Якби не його підтримка, цього процесу, який ми спостерігаємо (тестування та інші реформи. — Авт.), просто не було б. Бо такі системні зміни в такій закритій і захищеній структурі, як прокуратура, без політичної підтримки неможливі. Познайомилися ми з президентом наприкінці минулого року, коли презентували йому концепцію Антикорупційного бюро.

— А з іншими політиками України ви спілкуєтеся? І на які теми?

— Якщо ми вже згадали президента, то можу сказати, що спілкувався і спілкуюся з головою його адміністрації Борисом Ложкіним. Він був ідеологом запрошення в Україну державних управлінців з числа громадян інших держав. Більшість з вчорашніх іноземців, які сьогодні працюють як державні службовці на Україну, з'явилися тут з його ініціативи.

Я готовий спілкуватися з усіма політиками, які підтримують розвиток прокуратури. З кимось знайомий ближче, ніж з іншими. Наприклад, з Юрієм Луценком я дуже давно знайомий, він приїжджав до Грузії, у нас були тісні політичні зв'язки. Наша партія також дружила з УДАРом, Віталій Кличко теж приїжджав до Грузії. Тепер добре знайомий з багатьма депутатами з БПП, "Народного фронту", "Самопоміч".

— Наскільки тісно ви спілкуєтеся з земляками, може, любите у вільний час посидіти в ресторані... Наприклад, з паном Саакашвілі?

— Ну, з ним спілкуємося щодня, не в ресторані, звичайно. Ми були і залишаємося командою однодумців, це головне. Ця ідеологія нас і привела сюди. Так само і з іншими колегами й товаришами.

Реклама

1180201_1__

Про себе. "Дуже не люблю, коли у мене щось не виходить". Фото А. Яремчук

— Ви навчалися в США і в Японії. Що там запам'яталося, вразило вас?

— Я не ідеалізую ні Америку, ні Європу, ні Японію... Найголовніше, що там є – це індивідуальна свобода, можливість самореалізації для людини. Є талант, є енергія — реалізуй сам себе. Упевнений, таке можливо і в Україні, як тільки корупція перестане заважати реалізації особистості.

— А чому ви поїхали саме до Японії?

— Цікаво було подивитися на цю країну, взагалі на Азію. І коли мені запропонували грант на навчання, я, звичайно, не став відмовлятися. Грант був дворічним, але провчився я там рік, далі не дали, відкликали на батьківщину і запропонували зайняти посаду обласного прокурора.

— Японську мову вивчили?

— Розмовну вивчив, по-іншому там неможливо вижити. Хоча викладання велося англійською, але нас інтенсивній японській навчали викладачі, які ніякою іншою мовою, крім японської, не володіли. І це виявилося найефективнішим методом навчання.

— Де живете в Києві?

— Знімаю житло. Хоча подумую продати одну зі своїх квартир в Грузії і купити в Києві. Ціни на нерухомість у Києві та Тбілісі приблизно рівні зараз.

— Ви сказали "продам одну зі своїх квартир". У вас в Грузії їх багато?

— У власності моєї сім'ї дві квартири. Одна — моєї мами, одна — моя власна.

— Розкажіть про батьків, чим вони займаються?

— Вони розлучені. Мати лікар, напевно, одна з кращих в Грузії медичних управлінців. Управляла лікарнями, пологовими будинками, керувала департаментом в міністерстві... Зараз займається тим, що орендувала руїну в спальному районі і ось уже два роки намагається привести її в порядок, зробивши там мультипрофільну клініку. Поки не дуже виходить... Але головне, що вона при справі і немає часу нудьгувати, хоча вона дуже переживає за єдиного сина, тобто за мене. Взагалі, у нас вся сім'я лікарів, мій дід по батькові був ректором медичного університету... А дід по матері очолював ревізійне управління Аджарської АРСР і славився тим, що за все життя не взяв і найменшого хабара. Він цим пишався і говорив, що ніколи не сів би за один стіл з хабарником.

— Ви в 21 рік вже представляли інтереси президента в судах. Вам хтось допомагав домогтися відразу таких висот?

— Якщо хтось вважає, що я із "золотої молоді", він помиляється. Я зростав у військовому містечку в двокімнатній хрущовці... Багато ми ніколи не жили, тому що у мами завжди було багато проблем з роботою. Мало не єдину жінку — сильного менеджера в ті роки не особливо сприймали в Грузії, так що було і безробіття... Мама завжди хотіла, щоб я виріс безкомпромісним, сильним, міг би постояти за себе і свою сім'ю.

— На чому їздите? Чи маєте свою машину?

— На службовій "Тойоті Камрі". З 23 років я був на різних посадах і мені приписували службовий автомобіль. Свого ніколи не було, і я не думав про це. А коли з прокуратури пішов у парламент, виявилося, що у мене взагалі немає машини. Тоді мій дядько дав мені покористуватися "Шкодою Скаут". Але й тоді був водій. Машину водити я не вмію.

— Давиде, вам дійсно пропонували 10 млн доларів в Україні як хабар за вирішення певних питань? Написали заяву в правоохоронні органи?

— Так, було таке. Заяву я написав, є кримінальне провадження... Але мої свідчення потрапили в руки народних депутатів і виявилося, що в установі, звідки мені пропонували хабар, немає системної корупції, тому що я запізнився на кілька днів зі своєю заявою... Нехай це буде на совісті людей, які цю інформацію "злили", а не зайнялися розслідуванням.

— Чи є у вас хобі?

— Ні. Я колись співав, як і багато грузинів, в народному дитячому хорі, одному з кращих в Грузії. Ну, якщо це можна назвати хобі, то люблю плавати.

— Тобто залишається тільки робота?

— Ну чому, ні. Звичайно, робота — це важливий компонент для того, щоб бути успішним. Я перфекціоніст і в будь-якій справі постараюся довести те, що роблю, до досконалості. Дуже не люблю, коли у мене щось не виходить.

— Чи є у вас улюблений тост? Ви ж грузин!

— Ви знаєте, я пішов, як тамада, з "великого спорту". У якомусь віці мені подобалися застілля і мене часто запрошували як тамаду. Я добре співав, красиво говорив, словом, бути тамадою у мене виходило. І мене почали запрошувати на всі свята, дні народження, весілля, прокурорські корпоративи... Зрештою я взагалі перестав отримувати від цього задоволення.

— Але келих вина можете випити або ви непитущий?

— П'ю, звичайно, який грузин не п'є? Люблю більше вино, а ось коньяк або віскі — це для мене важкі напої.

— Є улюблена марка вина, скажімо, грузинського?

— Є виноград, який росте тільки в Центральній Грузії, з нього роблять дуже рідкісне вино "Тавквері". Це рожеве вино, але входить в категорію білих. Взагалі, глечики, органічні, танинні вина для іноземців, що бувають у нас, самі запам'ятовуються, їх не можна знайти в інших країнах. Але їх, знову-таки, мало.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...