Історія переселенця: Як відкрити у центрі Львова кафе і працювати "без алкоголю"

Руслан Аблямітов – переселенець із Сімферополя. До Львова Руслан приїхав у травні минулого року. За цей час він встиг перевести з Криму сім'ю, відкрити кафе і навіть працевлаштувати кількох місцевих у самому центрі столиці Галичини. Ми зустрілися з Русланом у його кафе, де кожна, навіть найменша деталь, нагадує про Крим.

Чому виїхав із Криму

"Коли в Криму відбулися всі відомі події, мені і моїй родині там стало некомфортно, ми були не згодні зі сформованою на нашій землі ситуацією і вирішили переїхати на материкову Україну. Спочатку це був Київ, я поїхав у "розвідку" в кінці квітня минулого року. Останні кілька років я займався громадським харчуванням, це моє хобі і основний заробіток. За освітою я – менеджер, але в 90-х роках, коли багато татар-переселенців повернулися в Крим із Середньої Азії, я почав вчиться в університеті і підробляти в ресторані офіціантом. Там почав цікавитися кухнею, перейшов на кухню, і мені сподобалося", – згадує власник закладу.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Фото: Т. Самотий

Майже місяць Руслан досліджував "ресторанний ринок у столиці, але не побачив там для себе мети. "Розумієте, там представлено дуже багато "кухонь", і в Києві занадто прискорений темп життя. Люди там – індивідуалісти, вони зайняті собою, їм не до інших. Як варіант, з'явився Львів, де вже влаштувалися кілька наших земляків. У підсумку, вибір зупинився на західній Україні. Львів – хоч місто і велике, але дуже затишне і тепле, де дуже відкриті і чуйні люди. Крім цього, до нашої появи тут не була представлена кримсько-татарська кухня. Мені тут сподобалося, я почав шукати приміщення під кафе, а потім перевіз дружину і чотирьох дітей", – розповідає Руслан.

Як вдалося відкрити бізнес

"Я не звертався ані до влади, ані до благодійних організацій. Місце під кафе у центрі міста знайшов сам через місцевих маклерів. Приміщення підбирав за принципом, щоб якомога менше змінювати дизайн. Я належу до підприємців середнього класу, в Криму ми також орендували кафе, тому переїхати сюди для мене не було особливих проблем", – продовжує Руслан.

Коли у червні минулого року наш герой визначився з роботою, то перевіз сім'ю. "Ми зняли приватний будинок у передмісті Львова, щоб бути ближче до землі, та й дітям на повітрі краще – у мене дві доньки і двоє синів. Дві кімнати в будинку – для нас і одна для гостей, адже люди продовжують приїжджати з Криму і їм потрібно десь зупинитися. Ось і допомагаємо. До цього, поки не було нічого свого, майже місяць я жив у готелі "Катерина", що на окружній трасі. Тамтешній директор приймав всіх нужденних і допомагав багатьом переселенцям", – каже наш співрозмовник.

Фото: Т. Самотий

За словами Руслана, створити східну атмосферу в столиці Галичини вдалося за допомогою особливих деталей. Це – музика, м'які дивани, картини відомого кримського художника, які там же можна купити. З персоналу – двоє кримчан і двоє місцевих. Як стверджує господар, який і сам часто виконує роботу кухаря, львів'яни дуже швидко освоїли східну кухню і вже самостійно можуть приготувати багато страв.

"У релігії мусульман є таке поняття – Бог наказав тобі уділ і ти повинен виконувати свою роботу найкращим чином. Я знайшов місце, створив умови, готую смачну їжу – а все решта – в руках Господа", – пояснює Руслан.

Всі рецепти – з кримською "родзинкою"

"Велика частина нашого меню зустрічається в кухні багатьох східних народів – узбеків, вірменів, азербайджанців. Ми вносимо тільки певні "татарські" риси в рецепт чебуреків, шашлику, кебаба або пельменів. З постачанням продуктів проблем немає. "Використовуємо баранину, телятину, курку, овочі і спеції. Ніякої свинини й алкоголю", – розповідає власник кафе.

Фото: Т. Самотий

До речі, як згадує Руслан, перші відвідувачі дуже довго шукали в меню спиртне і навіть дивувалися, як кафе може працювати без алкоголю. Але потім звикли – тепер приходять цілими сім'ями, з дітьми. Відвідує кафе також багато туристів і мусульман, які знаходять тут "дозволену" кухню.

Про ностальгію за домівкою

"Додому хочеться, як будь-якій людині, адже це рідна земля і там залишилося багато родичів. Є ностальгія, ми всі сподіваємося, що ситуація зміниться в кращу сторону. Але Львів – це також "другий дім". Ми, як переселенці, робимо все можливе, щоб приносити користь цьому місту і людям, не заважати, не дратувати, а саме – допомогти поліпшити все те, що ми тут знайшли. Якщо стан справ зміниться на користь України, то багато людей, напевно, переїде в Крим. Але це не заважає людям продовжувати вести у Львові свій бізнес", – додав Руслан.