Віталій Квітка

письменник

78 років зі Світовою війною в кишені

мнения

1 Сентября 2017, 19:22

Світовий порядок має певні правила, але вони переважно базуються на системі честі й нечасто зазнають перевірки.

Гаррі Каспаров, "Зима наближається", 2015

1 вересня 1939 року незалежна Польща почала зникати з мапи світу. Повстане вона тільки через чотири десятиріччя, щоб через сім стати взірцем якісної східноєвропейської демократії,  орієнтиром для України. 78 літ тому розпочалася Друга світова війна, тінь від якої досі лунає десь у позахмар`ї над Європою.

Для нас, звісно, особливо для східняків, перші дні розподілу незалежної Польщі між імперіями Гітлера та Сталіна можна було вважати ледь не радісною новиною: адже та анексія паралельно означала  возз`єднання двох Україн, східної та західної, з`являлися кордони України, назагал чільні аж дотепер. Мій дядько Євген, невправний ностальгійник за минулим, вкотре  днями перепитав: "І з якого ж це вона має бути Другою світовою, коли для нас та війна повсякчас була і залишиться Вітчизняною!" Однак питання ставлення до пакту Ріббентропа-Молотова, до анексії польських земель 1.09.1939, як і те, якою ж усе-таки вважати світову війну 1939-1945, що прокотилася українськими теренами  – Світовою чи все ж Великою Вітчизняною – на жаль, не преференція лише винятково геополітики, історії чи правлячого в Україні президента. Визнавати Перше вересня як початок НАШОЇ УЧАСТІ у ТІЙ війні – це насправді питання, передусім, сумління.

Чисте воно або ні, от у чому річ. Відповідаємо ми тільки за майбутні та теперішні вчинки, чи все ж визнаємо відповідальність за вчинки наших генетичних попередників – ось що є головним. Бо якщо на кшталт сусідньої Росії ми визнаємо лише частину правди, то ми вже є неправдомовці. І якщо нам захочеться, як РФ, заявити, що тільки наш народ переміг фашизм, коли кажемо, що в ніякій війні – ні в 1939-му, ні в 1940-му – ми не брали участі, то ми уже збираємося збрехати.

Британський історик, колишній "ГРУшник" Віктор Суворов в усіх своїх книгах доводить, що СРСР готувався першим завдати удару Німеччині, аби запровадити комунізм аж до Атлантики. Давайте не будемо демонізувати Союз, спробуймо повірити в щирість його тодішніх "мирних" намірів. І тоді, якщо правда, що СРСР не збирався воювати з Гітлером аж до 22 червня 1941 року, якщо істина, що будь-яка радянська доктрина завжди випливала з потреби зберегти власний мир, і все, що робили Совіти в своїй історії – це винятково захищалися, тоді розтерзання Польщі у вересні 1939 року (не разом, але все ж паралельно з Гітлером) – найгірша спроба вибудувати захисну лінію: адже саме після вересня-1939 з`являються спільні кордони (а отже можливість інтервенції в той чи інший бік) з Німеччиною.

Війна, яка розпочалася 1 вересня 1939-го, знищила не тільки майже сто п`ятдесят мільйонів землян: 46 733 062 мирних жителя, 24 437 785 вбитими та 37 477 418 пораненими та 28 740 052 полоненими очолили список жертв 40 мільйонів громадян двох країн безпосередніх агресорів "1 вересня 1939" (13 мільйона німців та 39 мільйонів мешканців СРСР, не рахуючи полонених).  Польща втратила 6, 5 мільйонів (причому 5,6 млн мирного населення) і фактичну незалежність. Аналогічно з останньою втратою було знищено незалежність та свободолюбство балканських країн (Югославії та Болгарії), під ярмо протекторату переможця-Сталіна та його номенклатурної імперії по Другій світовій війні перейшов контрольний пакет акцій управління також Чехословаччиною, Угорщиною, Румунією, Монголією та трофейним шматком східної Німеччини. Якщо це для СРСР була всього-на-всього вітчизняна війна, метою якою був мир на СВОЇЙ землі, то відстоювати мир у власному домі, виявляється, доволі прибуткова справа у відношенні геополітичної експансії власних ідей та урядів. Майже така сама "прибуткова", як і захист власних кордонів РФ у 2014 шляхом анексії Криму та інтервенції на Сході.

Я, власне, до чого… Якщо ми продовжимо вважати оголошене Сталіним (та Олександром Довженком у однойменному фільмі) визволення Західної України і возз`єдання її тоді зі Східною, справедливим; якщо вважатимемо справедливим те, що відбулося з мапою Східної Європи після 8 травня 1945 року, то гріш ціна нашому теперішньому героїзму з потугами від усього нашого громадянського суспільства врятувати власну державність та країну від сповзання на периферію історії та геополітики.

1 вересня 1939 року з мапи почали зникати не тільки країни. У той день над планетою Земля нависла тінь. На жаль, та ж тінь нависає над нами і сьогодні, 1 вересня 2017.

78 років тому СРСР та німецько-фашистська Німеччина вигідно для себе пограли м`язами на теренах вільної Польщі. Є кому грати ними й тепер. Ось, приміром, російські танки з`явилися на півночі України як учасники спільних воєнних маневрів із білорусами – причому напередодні найкошмарнішої для цієї планети дати. На цьому тижні з'явилися повідомлення, що саме зараз, у переддень 1 вересня, полякам, які хочуть увічними своїх загиблих високопосадовців під час Смоленської трагедії 10 квітня 2010 року, намагаються закрити доступ до місця їх смерті, а дослідження уламків літака єроекспертами не допускають вже 7 років. Ні, агресори нікуди не зникли, вони навіть підсміюються над своїми вчорашніми, теперішніми та майбутніми жертвами, а відносне добро з його відносно стійким миром знову і знову наражається на битву з безапеляційним агресивним злом.

Мова навіть не про апокаліптичні настрої сьогодення.

На Землі 1 вересня 1939 року мешкало 1 мільярд 891 мільйонів 650 493 людини. Але тепер, через вісім десятиріч, людство вперто примудряється жити так, нібито ті жертви – 108 мільйонів 648 тисяч убитими, замордованими, понівеченими (до лав армій було мобілізовано 127 мільйонів  953 тисячі бійців, але 47 мільйонів склали жертви мирного населення) – нічого не варті. Перша світова поставила людське життя під сумнів, друга – показала, що воно взагалі майже як трава – нічого не варте. А якою ж є цінність одного людського життя для нас, оцього покоління? Якою вона виглядатиме завтра? Усе це залежитьвід сумління – чистого, взагалі від будь-якого, яке має бути притаманне.

На фото: в таких вагонах з вересня 1939-го року масово депортували до Сибіру від "нових" західних кордонів СРСР родини тих, хто не вписувався в "радянську дійсність" Сталінської держави.

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter

Загрузка...

Комментарии

осталось символов: 1000 Правила комментирования