Костенко: Пора переходить на уголь и уран

2010-10-20 18:00:00, радио "Эра"

Юрій КОСТЕНКО, голова УНП про кампанію з виборів до місцевих рад

Володимир ЛУКІН: Одночасно преса рясніє повідомленнями про рекордну інфляцію, яка трохи не дотягує 3%. Пересічні споживачі можуть пересвідчитися в цьому, спостерігаючи за шаленим зростанням цін на продукти харчування. В уряді визнають, що інфляція зависока, але наголошують, що нічого страшного в цьому немає, адже 2,9% це не 58% і не привід для паніки.

Експерти кажуть, що одна з причин зростання інфляції це підвищення цін на газ для населення з 1 серпня. Цікаво, що і досі варто відстежити як і скільки ми споживаємо газу. Вчора парламент в першому читанні ухвалив законопроект про забезпечення комерційного обліку газу. Якщо він буде ухвалений і набуде чинності, то встановлення лічильників газу стане обов’язковим з 1.01.11 року для різних споживачів, а для пересічних громадян це стане актуальним з 1.10.11 року, коли лічильники газу стануть обов’язковими для тих, хто споживає газ комплексно, насамперед для опалення. А з 1.01.16 року для підігріву води і приготування їжі, якщо ви застосовуєте газ, а з 1.0118 року – для приготування їжі.

Що ж до політики, то правляча партія в переддень виборів відчуває себе впевнено. З іншого боку численні мало чисельні опозиційні партії обвинувачують ПР в тиску і підготовці до фальсифікацій. Найцікавіше, що подібні звинувачення лунають і від партнерів ПР.

В політикумі зараз окрім виборчих проблем, економічних проблем дуже активно обговорюється тема наступних парламентських виборів які за конституцією 1996 року мали б відбутися в 2011 році в останню неділю березня четвертого року повноважень парламенту. Але нинішній парламент обирали на п’ять років, і це факт. Так коли ж все-таки мають відбутися вибори?

Юрій КОСТЕНКО: Парламентська більшість ухвалила рішення про зміну конституції 2004 року і про те, що вибори відбудуться наприкінці жовтня 2012 року. Я в українській політиці давно, і знаю, що багато чого, якщо не все, буде залежати від того, як відбудуться вибори до місцевих органів самоврядування. Я гне виключаю того, що може трапитися така ситуація, що вже в березні наступного року відбудуться і парламентські вибори.

Володимир ЛУКІН: Це якщо ПР впевнено переможе на цих виборах.

Юрій КОСТЕНКО: Так.

Володимир ЛУКІН: Але і на результат місцевих виборів і на результат можливих парламентських виборів може вплинути реальна соціально-економічна ситуація в країні. Факти, які були оголошені в звіті швейцарського банку, дуже промовисто кажуть, що Україна це одна з найбідніших країн Європи.

Юрій КОСТЕНКО: За рівнем статків, але не за потенціалом.

Володимир ЛУКІН: Так, і за середнім рівнем статків, бо зрозуміло, що в нас є надзвичайно багаті люди. Чому Україна, держава з великим потенціалом, як ви кажете, опинилась в такій ситуації. Зрозуміло, коли маленька Молдова, але Україна з її великим потенціалом опинилася поряд.

Юрій КОСТЕНКО: Все залежить від якості державної політики. Я приведу ще одну цифру: рівень доходів до держбюджету України в порівнянні з рівнем доходів такої маленької прибалтійської країни, як Естонія, яка має лише сланці горючі, а все інше в неї відсутнє в порівнянні з Україною. Отже в естонському бюджеті вже майже 20 мільярдів доларів, які влада розподіляє між 1,4 мільйона мешканцями Естонії. В українському бюджеті 37 мільярдів на 45,5 мільйонів мешканців. Виникає логічне запитання: чому колосальний потенціал України – земля, набора, індустрія, транзитний потенціал, сільське господарство – не дає всього того, що може дати?

Я в парламенті з 90-го року, і всі ці роки вважаю роками обіцянок, що ось пройде чергова реформа – земельна чи економічна – і одразу ж якість життя покращиться. Пройде конституційна реформа, і знову ж таки жити будемо набагато краще. Але реформи проходили, а якість життя не змінювалась. Парламент розглядає питання соціальні. Тобто як додати пенсіонеру, вчителю, лікарю, а зараз наш прядок денний переповнений другою темою – боротьбою з корупцією. Як відомо, Україна на одному з перших місць у світі за рівнем корупції. І якщо подивитися на оце політичне дійство – конституційна реформа, порядок денний парламенту – там же немає головного: що має робити державна політика, щоб наповнювати державний і місцеві бюджети, а вже потім вирішувати соціальні питання і боротися з корупцією.

В цьому сенсі за 19 років не було прийнято не тільки базових стратегічних законів, як, наприклад, в Польщі. Їх стратегічна програма ринкових перетворень, яку назвали "шокотерапія Бальцеровича", це була податкова реформа, яка одночасно дала всім полякам ставати господарями, і вони всі стали приватними підприємцями. Пам’ятаєте, як на початку незалежності поляки з України не виходили, обчищали всі наші магазини…

Володимир ЛУКІН: Бо в Польщі тоді не було практично нічого.

Юрій КОСТЕНКО: А сьогодні в Польщі потужний середній клас, високі статки в порівнянні з Україною…

Володимир ЛУКІН: Так, 28 тисяч доларів середньорічні статки в Польщі, серед сусідів України найбільші.

Юрій КОСТЕНКО: Рівень пенсійного забезпечення в них наближається до середньоєвропейських показників і таке інше. Та ж сама ситуація, до речі, і в Естонії. Те, що парламент. В якому традиційно домінував лівий менталітет, соціальний менталітет, де практично ніколи не було більшості, яка б захищала інтереси виробничі, інтереси середнього класу або малого підприємництва, тобто загалом інтереси господарника, окрім господарів великих підприємств, які стали поступово олігархами.

Володимир ЛУКІН: От ви кажете, що лівий менталітет домінував в парламенті, але зараз в парламенті є комуністи, але домінуюча сила там зовсім інша, тобто вона відтворює інтереси саме підприємців і великих підприємців, то чому ж в парламенті зараз домінує лівий менталітет?

Юрій КОСТЕНКО: Парламент сьогодні з точки зору захисту виробництва дає дуже багато пільг лише великому капіталу. Зверніть увагу, от харківські угоди для кого обернулися реальними прибутками? Для великого капіталу, для підприємств металургії, хімії. А пересічний громадян отримав нові платіжки за користування газом, ну а про інфляцію і ціни ви вже говорили.

Скажіть, де в податковому кодексі, який внесено урядом, є інтерес малого підприємця? Навпаки, йому набагато гірші умови цим податковим законодавством створюють, навіть ніж ті, що були, а пільги або преференції отримує великий капітал у вигляді зменшення податку на прибуток і на додану вартість. А ви знаєте, скільки в європейському світі велике підприємництво дає доходів до держбюджету? Всього 30%, а 70% дає мале і середнє підприємництво. Отже головний пласт економічного зростання в Україні не використовується, а сьогоднішня економічна політика нового уряду, який представляє інтереси великого капіталу, також не дбає про малий і середній бізнес.

Володимир ЛУКІН: Можна, звісно, тужити за долею середнього класу і невеликих підприємців, але ж великий бізнес це великі підприємства, на яких працюють тисячі людей. Якщо вони будуть працювати і мати певні податкові пільги, люди отримують зарплату, економіка працює, відповідно бюджет наповнюється. Що робити, коли в нас така структура, що головними наповнювачами бюджету є великі підприємства?

Юрій КОСТЕНКО: Ви правильно сказали, що на великих підприємствах працюють тисячі людей, але мільйони людей по закордонах шукають заробітку, і мале підприємництво це і є та галузь, яка в найбільшій мірі дозволяє людині праці, створивши самому собі робоче місце, працювати, збагачуватися і непогано жити. Так працює ринкова, соціально спрямована економіка всіх демократичних країн світу. Ще раз наголошую на тому, що скільки б не кормили великого українського капіталіста пільгами, дешевим газом, він все рівно більше за 30% робочих місць не створить. А українська проблема… от сьогодні є дані, що за 9 місяців цього року в Україну надійшло 1,5 мільярда доларів від наших робітників з-за кордону у вигляді допомоги їхнім сім’ям, які тут проживають. Отже мій висновок, що потрібна не політична тріскотня, як покращити життя трудящихся, яку ми чуємо в парламенті, а принципово інша економічна політика, яка дозволить людині праці самому собі створити робоче місце, самому вирішувати свої проблеми та ще й допомагати державі у вигляді податків.

Друга проблема це те, що за 19 років незалежності в Україні так і залишаються нереалізованими цілі пласти економічних можливостей, які влада не бачить, як кажуть, в упор. Це транспортний потенціал України, яких складає за оцінками експертів 30 мільярдів доларів, який не використовується.

Володимир ЛУКІН: До речі, Естонія заробила на транзитному потенціалі.

Юрій КОСТЕНКО: Так, і мале підприємництво. Інша сфера, туристична галузь мертва в Україні, бо немає доріг, немає готельної інфраструктури, нічого немає. За різними оцінками до 10 мільярдів потенціалу, який не використовується. Словенія, Хорватія, країни, які постали на зломі громадянської війни, але тим не менше сьогодні стали європейськими країнами з високими статками, бо в першу чергу використали туристичний та транзитний потенціал. Я вже не кажу про сільське господарство, бо вже наговорилися. Але ж сільське господарство працює десь на 30%, а дві третини його практично не задіяні. Ми говорили про те, що сьогоднішня влада представлена великим бізнесом, економікою, а я хочу запитати – а земельна реформа? Президент днями заявив, що будуть встановлені нові правила продажу землі, але ж почекайте, земельна реформа має починатися з прийняття, як мінімум, десятків законів, якими створюється система, за якою в першу чергу український громадянин міг би на свої землі працювати і отримувати прибутки. Тобто без земельного банку, без ефективного кредитування села, без ефективної системи дотацій села, без ефективної системи контролю за тим, кому і в якій кількості землю будуть продавати… Ви знаєте, що в Європі більше 50 гектарів землі не можна продавати в одні руки? А якщо сюди зайде так звана латиноамериканська система продажу землі, бо МВФ нав’язує нам так званий вільний ринок землі, то українці будуть повністю позбавлені можливості ставати господарями цієї землі. В Латинській Америці власниками землі сьогодні є міжнародні корпорації, які володіють 200-300 тисячами гектарів землі, а місцеві робітники стали просто найманою робочою силою, яка працює за безцінь.

Володимир ЛУКІН: Я днями читав матеріал з приводу ситуації в Аргентині, яка традиційно вважається житницею, і отам подібна ситуація, коли величезні масиви землі були скуплені міжнародними корпораціями, а тепер в Аргентині певні проблеми з ціною на продовольчі товари, тому що корпораціям вигідніше продавати на світових ринках, ніж громадянам Аргентини.

Юрій КОСТЕНКО: Я не хотів би такої реформи для України. Ми почали розмову з низьких статків наших громадян, які не зміняться фактично, якщо не буде переглянуто загалом економічна політика, не податкова, а економічна, а для цього має бути принципово інший підхід уряду, парламенту і президента. А в нас влада поки що працює на інтереси невеликої частини економічного потенціалу, який називається великий капітал, і це проблему економічного зростання в Україні не вирішить, як і проблему збільшення статків громадян.

Володимир ЛУКІН: Нібито невеличке зростання ціни на газ для населення – на 50%, тобто я платив 5,21 гривні, а став платити 7,82 гривні, але воно до певної міри стимулювало інфляційні процеси. То що робити з цією ціною на газ? Вона реальна зараз для споживачів газу?

Юрій КОСТЕНКО: Я вже двічі намагався при прийнятті законів, а спершу парламент прийняв закон про ринок газу, і це потрібний закон, але він запізнився років на 15-16, і закон про облік газу, який в першому читанні схвалив парламент, я намагався своїм доповненням до цих законопроектів в першу чергу примусити уряд встановити лічильники на кордоні Україна-Росія. Ви знаєте, дуже мало людей чули про те, що ми купуємо колосальні обсяги дорогого газу. Але ми не знаємо, скільки ж реально попадає газу в українську ГТС. Це такий парадокс, який, поли почули в ЄС… пам’ятаєте, газова криза 2009 року, і нас запросили, в тому числі і мене, щоб ми доповіли, що відбувається в стосунках України і Росії, і коли я сказав, що ми не маємо на кордоні лічильників газу, то вони запитали, а як же ви тоді торгуєте цим газом? Це я кажу до того, що в законі про облік газу, де кожного громадянина змушують встановлювати лічильники, а на вході в державу, де покачуються сотні мільярдів кубометрів, такого лічильнику немає. Це парадоксальна ситуація. Коли ти йдеш на базар і просиш кило картоплі, а тобі десь з-під прилавку витягають пару картоплин і кажуть, що це кілограм, а можна звад жити? Ні. Отака ж ситуація щодо продажу російського газу, причому це ж дуже дорогий газ.

Як би я зараз діяв для того, щоб зменшити вплив газової складової на інфляцію? Я нагадаю, що на нашому ринку існує дві ціни на газ – російський, 270 доларів за тисячу кубів, і газ українського видобутку…

Володимир ЛУКІН: Російський йде на промисловість, а другий на…

Юрій КОСТЕНКО: Знаєте, це умовності. Там така хімія, і де перший, де другий, його ж не можна поділити. Я кажу про дві ціни, і ви такої практики ніде в іншій країні не побачите. Коли ми купуємо і завозимо цукор, то в магазинах же що цукор українського виробництва, що імпортований коштують однаково. Так от український газ коштує 360 гривень, а не доларів за тисячу кубів, а це майже у вісім разів менше.

Я працюю в комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу. Ми звернули увагу на те, що в цьому році суттєво зменшені обсяги виробництва українського дешевого газу, проте збільшили на 7% закупівлю дорогого російського газу.

Володимир ЛУКІН: Це умови домовленостей з Росією.

Юрій КОСТЕНКО: Я думаю, що це як раз те, на що не треба було погоджуватися уряду Азарову. Немає логіки в тому, щоб купувати дорогий російський, а свій дешевий газ скорочувати виробництво, а відтак збільшувати інфляційну складову. Хочу нагадати, що УНП завжди пропонувала прив’язати ціну російського газу до ціни за транзит російського газу в Європу. Вчора Азаров знову звертав увагу на те, що потрібно переглядати угоду, але Росія не погоджується. Але ж подивіться, які різні підходи до однієї європейської формули6 ми купуємо газ за європейськими цінами, а транзит російського газу за цінами в чотири рази дешевшими. Де є тут єдиний європейський підхід? Це те, що мав би робити уряд в процесі перегляду газових угод.

Нам не потрібно купувати стільки російського газу. Україна має величезні поклади ресурсів. В першу чергу необхідно змінити структуру енергозабезпечення і обігріву ЖКГ…

Володимир ЛУКІН: На вугілля перейти?

Юрій КОСТЕНКО: Так, треба переходити на вугілля, якого в Україні на 300 років. Треба переходити на уран, бо ядерна енергетика України виробляє 50% електричної енергії. Треба переходити на сучасні системи обігріву.

Володимир ЛУКІН: Так, на електричні, бо в нас надлишок електроенергії.

Юрій КОСТЕНКО: Я був в Норвегії, яка видобуває газ і продає за кордон, але ви не побачите там, щоб хтось опалював хату газом, тільки електроенергією, бо це набагато ефективніше і дешевше. УНП вже багато років пропонує стратегію енергозбереження і стратегію використання інших видів енергоресурсів, які також вдосталь є в Україні. Це той же самий газ Донецького басейну ячи шельфу, це геотермальні джерела, які взагалі не використовуються, вітряна і сонячна енергія.

Володимир ЛУКІН: Ще сланцевий газ є, який майже не розробляється.

Юрій КОСТЕНКО: Я хотів поговорити про сланці на залишок, бо я приводив приклад Естонії, яка скоро стане енергонезалежною країною, коли перейде на власний сланець і буде видобувати з нього газ. Якби стратегія української енергетичної політики була спрямована на використання національних ресурсів, то ми можемо на 90% бути енергонезалежними, але для цього потрібна інша якість державної політики. На завершення енергетичної теми про те, як зменшити ціновий удар по населенню…

Володимир ЛУКІН: Так, але ж там головна проблема не в ціні саме газу, тому що зростання невелике, а те, що воно тягне за собою, а тягне подальше збільшення цін на всі послуги, в тому числі опалення.

Юрій КОСТЕНКО: Так, все буде поступово збільшуватися. Тут потрібні дуже радикальні кроки в бік зменшення енерговитрат українського виробництва. Як ви знаєте, Україна на одиницю виробленої продукції витрачає в 4-8 разів більше енергоресурсів, ніж економіки інших країн світу, в тому числі це стосується і побуту. Поки ми будемо 40% тепла витрачати на обігрів вулиць, особливо взимку, а при постачанні тепла втрачати ще 60% на шляху від ТЕЦ до будинку, т тут ніяка економіка не витримає.

Володимир ЛУКІН: А встановлення лічильників зможе якось змінити ставлення до використання енергії хоча б у пересічних громадян?

Юрій КОСТЕНКО: Звичайно, людина зацікавлена економити. Певною мірою це правильний крок – встановлення лічильників і облік газу…

Володимир ЛУКІН: А хто це буде фінансувати, до речі?

Юрій КОСТЕНКО: Хочу наголосити, що все-таки облік газу треба починати з кордону. А щодо фінансування, то цей закон стверджує, що це має здійснювати державний бюджет через дотації. Чи потягне це держбюджет? Ну, дивлячись, який. 37 мільярдів на 45,5 мільйонів населення не потягне, а от 370 мільярдів, що постійно пропонує УНП, до речі за 10 років, і це абсолютно реалістичне завдання, але при політиці, яка буде базуватися на знятті всіх перешкод для виробничої діяльності.

Володимир ЛУКІН: Ви перейшли до УНП, а я на початку програми казав, що вибори наближаються. Чим ці вибори відрізняються від всіх попередніх? Формально це перші вибори в історії України до місцевих рад, які відбуваються окремо, і тому питання загальної політики не впливають на ці вбори безпосередньо. Це єдина відмінність?

Юрій КОСТЕНКО: Я був набагато більш оптимістичним на початку перегонів, я дійсно щиро вірив, що відірваність місцевих виборів від парламентських зверне увагу громадян на тих представників політичних сил, які балотуються до місцевих органів самоврядування. Ми постійно говоримо про погану владу, але з іншого боку ми є її обираємо. Сьогодні дуже просто зробити аналіз того, хто ж змагається за владу, які політичні сили. Треба подивитися лише на обличчя тих, кого представляє політична партія і голосувати.

Можу сказати, що ми дуже мало значимо сьогодні на державному рівні, як політична партія – нас лише 6 депутатів в парламенті, але на місцевому рівні у нас в 10 облрадах є свої фракції, 10 тисяч членів партії в місцевому самоврядуванні, дуже багато різних ініціатив, корисних для населення. Наш принцип формування своїх команд це дати нове дихання місцевому самоврядуванню і нову якість роботи місцевої влади. Ми це представили у вигляді нашої політичної стратегії, ми пропагуємо економічний націоналізм. Я говорив про це під час президентських виборів, і зараз цей принцип уособлюється в складі наших команд.

Наприклад, Львівська облрада, перша десятка списку УНП це виробники, які створили на Львівщині майже 20 тисяч робочих місць. Це величезна кількість доходів місцевого бюджету, починаючи з району, це соціальна сфера, тому що допомога йде. В нашій команді у Львові…

Володимир ЛУКІН: Давайте не будемо рекламувати торгові марки.

Юрій КОСТЕНКО: Але я хочу сказати, що це не купи-продай, причому купи іноземне і продай в Україні, а це нормальні українські виробники. Та ж сама ситуація в Полтавській області. Де колишній голова адміністрації сьогодні очолює таку команду фермерів, малих підприємців, управлінців. Тобто виборець на місцях може сьогодні, привівши до влади саме таку категорію людей, суттєво покращити роботу місцевих органів самоврядування. Але коли я поїздив по Західній Україні, сьогодні був на Чернігівщині, на що я звернув увагу? Виборець знову дивиться в телевізор, на бренд, на вождів, і каже, що буде голосувати за таку-то політичну силу, але на місці її зовсім немає, вона існує лише віртуально в телевізійному просторі, у вигляді бігбордів і інколи гречки, яку невідомо звідки раптом отримують від імені такої-то політичної сили чи лідера.

Тобто якщо знову буде обиратися на місцевих виборах в першу чергу бренд і вождь міфічний, то місцева влада знову буде підпорядковуватися інтересам не громади, а того чи іншого дядька, який десь у владному кріслі знає, як общественное покласти собі в кишеню, і ми знову будемо мати найнижчі статки в Європі.

СЛУХАЧ: Леонід, Харків. Україні потрібна об’єднуюча ідеологія, а саме треба прийняти велику конституцію: кожен громадянин України має право на довічне володіння часткою землі і природних копалин, які на нього припадають. Чи може УНП прийняти таку ідеологію, як свою? Дякую.

Юрій КОСТЕНКО: Пане Леоніде, ваші пропозиції реалізовані в діючій конституції України, тому що є чітка норма в конституції, що власником землі, надр, ресурсів є український народ. Але яким чином користується своїм правом власності цей громадянин? Отут є проблема, тому що законів, які цей механізм втілюють в життя, на превеликий жаль, парламент не прийняв. Хочу нагадати, що з 90 по 96 роки народна рада, тобто опозицій2на частина першого українського парламенту, розробила більше 10 законопроектів щодо земельної реформи, і з великими труднощами в 2000 році був прийнятий тільки земельний кодекс, а все, що стосується інтересів виробничих, починаючи від земельного банку, і яким чином український громадянин може стати власником землі, все це було відкинуто оцією більшістю з соціальним менталітетом і з відсутністю взагалі розуміння по те, що таке економічна політика.

Володимир ЛУКІН: Дійсно з величезними труднощами його приймали, я пам’ятаю.

СЛУХАЧКА: Татьяна, Киев. Доблестные путинцы абсолютно уверены, что оболванят наш народ за наши же деньги. Скажите, это потому что режим Януковича стабильно работает во вред нашему нарду, обслуживая интересы Кремля?

Юрій КОСТЕНКО: Оболванивают – це правда. Дуже багато можна навести прикладів, як Росія користується тим, що українська влада не вміє захищати свої національні інтереси. Я мабуть вже в сотий раз повторюю, що не Росія є нашим донором і помічником, як про це недавно заявив міністр фінансів Росії на ялтинському саміті, а Україна всі роки своєї незалежності є донором Росії, тому що ми не користуємось тим, що нам належить у вигляді золотовалютних запасів СРСР, алмазного фонду, майна за кордоном. Ми не змогли скористуватися тим, що Росія на нашій території тримає свою військову базу, за яку вона ні копійки не платила до цього року, ми не користуємось тим, що Росія 70% газу транспортує в Європу через українську ГТС, і це могло б давати суттєві доходи, за різними оцінками 4-6 мільярдів доларів, і багато іншого. Навіть у такій сфері, як книгодрукування, сьогодні в Україні на 90% домінує російська книга, а це ж економіка, тому що при продажу російської книжки на українському ринку 70% вартості цієї книжки повертається російському виробнику. Інформаційна сфера, де також домінує російська мова, це також величезні втрати. Зрозуміло, що Росія має дуже великий вплив в українській політиці, і свідченням того є те, що в парламенті, приймаючи ті чи інші рішення, говорять про те, чи це не зашкодить Росії і її інтересам, а не ставлять питанням номер один наскільки це вигідно Україні. Хочу сказати, що ніякий Путін і ніякий російський шпигун не нанесе стільки шкоди українським інтересам, як отой тупий український чиновник, який сидить незмінно в кабінеті і всіма фібрами душі ненавидить українську незалежність, історію, мову, культуру. Оцей тупий чиновник і є найбільшим ворогом українського благополуччя.

Володимир ЛУКІН: Запитання від СЛУХАЧа: російською мовою, але я буду вам перекладати…

Юрій КОСТЕНКО: Я понимаю и по-русски.

Володимир ЛУКІН: "Ч усвідомлює пан Костенко, що з приходом до влади нового президента а лютому, будь-які вибори завершилися? Майдану більше не буде, а народний президент Ющенко зробив нам дуже гарне щеплення від демократії".

Юрій КОСТЕНКО: Всі процеси, які відбуваються в будь-якому суспільстві, носять такий змінний характер – день змінює ніч, літо зиму і так далі. Те ж саме і в політиці є так звана теорія маятника. Зараз в нас мінімум 10 років відходу від європейської демократії, від українських національних інтересів багато в чому. Але через 10 років нова якість української державної політики буде набагато сильнішою, і це дасть набагато швидший рух до того, щоб забезпечити Україні гарне життя.

Володимир ЛУКІН: Все, пане Юрію, мусимо завершувати нашу програму.