Реальна екологічна реформа: чи їй бути

Конгрес Сполучених Штатів Америки іще в 1970 році прийняв Національний акт про екологічну політику (NEPA), яким встановив обов’язковим проведення  міждисциплінарного оцінювання потенційних впливів на довкілля значних проектів, які фінансуються федеральним урядом. Так був започаткований механізм оцінки впливу на навколишнє середовище.

Екологічна оцінка в ЄС працює з 80-х років. Її основна ідея полягає у тому, що в процесі прийняття програми, плану чи рішення щодо погодження певної діяльності, що може спричинити негативний вплив на довкілля, відповідальний орган отримує повну інформацію про такий вплив і має можливість врахувати екологічні інтереси поряд із економічними та соціальним, а відтак прийняти поінформоване, збалансоване і відповідальне рішення.

Консультації з громадськістю в цьому процесі – одних з ключових етапів. Вона має право не просто ознайомитися із усією інформацією по проекту та висловити щодо нього будь-які зауваження і пропозиції. Орган, що приймає рішення, зобов’язаний їх врахувати.

За останні кілька десятиліть національне законодавство про оцінку впливу на довкілля в усьому світі надзвичайно розвинулося. На сьогодні практично немає країни у світі, чиє законодавство не використовувало би цього ефективного інструмента. В переліку аутсайдерів, на жаль, – Україна.

Запровадження в Україні інституту екологічної оцінки європейського зразка, в тому числі і стратегічної, було на порядку денному екологічних реформ щонайменше останнє десятиліття. Це було зумовлено міжнародними зобов’язаннями держави, що випливають із цілої низки багатосторонніх угод, остання із яких Угода про асоціацію Україна – ЄС (2014).

Усі попередні спроби розробити якісні законопроекти та провести їх у Верховній Раді були невдалими. На перших етапах не вистачало експертних знань. Пізніше – розуміння та політичної волі урядовців та парламентерів.

Іще минулої весни Мінприроди України підготувало і розмістило на офіційній веб-сторінці два законопроекти – про стратегічну екологічну оцінку (далі – СЕО) та про оцінку впливу на довкілля (далі – ОВД). Цієї весни дещо видозмінені законопроект № 3259 від 08.10.2015 та законопроект № 2009а-д від 22.02.2016 перебувають на розгляді у парламенті.

Згідно проекту закону України "Про стратегічну екологічну оцінку", вона визначена як процедура оцінювання в процесі підготовки документів державного планування наслідків їх виконання для довкілля та розроблення заходів із запобігання можливим негативним наслідкам до їх подання для затвердження.

Документами державного планування (далі – ДДП), на які поширюється закон, визначено стратегії, плани, схеми, містобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи у галузях сільського, лісового та рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорті, поводженні з відходами, використанні водних ресурсів, телекомунікації, туризмі, містобудуванні і землеустрої.

Якщо процедуру державної екологічної експертизи можна розглядати у певній мірі співставним із запропонованою новою процедурою оцінки впливу на довкілля, то процедура екологічної оцінки на рівні державного планування для України є новою.

Разом з тим, у сучасному світі важко уявити адекватне збалансування усіх державних інтересів (в тому числі екологічних) лише на стадії прийняття рішень. Тому довгоочікуване запровадження стратегічної екологічної оцінки, вітається у експертному та громадському середовищах.

Законопроектом запропонована чітка схема проведення такої оцінки. Після прийняття рішення про необхідність проведення оцінки замовник для визначення обсягу досліджень та методів екологічної оцінки публікує спеціальну Заяву про визначення обсягу СЕО з метою одержання та врахування пропозицій та зауважень.

Таким чином, як це прийнято у Європейських країнах, вже на стадії визначення обсягів, глибини та методів оцінки компетентні органи та громадськість залучаються до процесу, отримуючи можливість подати обов’язкові до врахування рекомендації.

Також закон передбачає обов’язкове включення до Звіту, який як правило становить десятки сторінок, резюме нетехнічного характеру, розраховане на широку аудиторію.

Після підготовки Звіт проходить етап обговорення із зацікавленими органами влади, громадськістю, а також, в разі необхідності, із іншими державами. Проект ДДП та Звіт про СЕО оприлюднюються протягом усього строку громадського обговорення, що не повинен становити менше ніж 30 днів, на офіційному веб-сайті замовника.

За результатами громадського обговорення Замовник готує довідку (звіт) про громадське обговорення, у якій підсумовує отримані зауваження і пропозиції та зазначає, яким чином вони були враховані у ДДП.

Схожа процедуру передбачена і для консультацій із органами виконавчої влади. Результати СЕО обов’язково враховуються замовниками ДДП під час прийняття остаточного документу.

Законопроект "Про оцінку впливу на довкілля", в свою чергу, встановлює обов’язковим проведення такої оцінки в процесі прийняття рішення про дозвіл на провадження конкретної діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля до прийняття остаточного рішення щодо діяльності. Здійснення такої планованої діяльності без проведення ОВД та отримання остаточного рішення законом забороняється.

Якщо СЕО стосується програмних документів у сфері промисловості, транспорту, лісового і сільського господарства, то ОВД проводиться щодо конкретних об’єктів: будівництво АЕС, автодоріг, заводів, видобуток корисних копалин, проведення рубок і. т. д.

Проект закону встановлює чіткі переліки видів діяльності та об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля, проведення ОВД для яких є обов’язковим.

Як і щодо СЕО проект по ОВД чітко регламентує процедуру проведення оцінки. Усе починається із того, що суб’єкт господарювання інформує уповноважений орган про намір здійснювати плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля. Вже на цьому етапі громадськість уповноважена подавати обов’язкові до врахування зауваження і пропозиції.

За результатами оцінки уповноважений орган видає відповідне рішення, яким встановлюється допустимість здійснення планованої діяльності та визначаються екологічні умови її здійснення. Рішення про оцінку впливу на довкілля є обов’язковим для виконання. Негативне рішення є підставою для відмови у видачі остаточного рішення.

Вкрай важливо, що закон вважає порушення процедури здійснення ОВД, зокрема, не врахування чи неналежне врахування результатів участі громадськості, достатніми підставами для скасування рішення про ОВД чи остаточного рішення.

Ці два законопроекти відповідають кращим європейським традиціям. Вони здатні забезпечити довгоочікуване належне впровадження в Україні процедур екологічної оцінки, які ефективно працюють у всьому цивілізованому світі вже понад тридцять років.

Хочеться сподіватися, що парламентарі врахують усі політичні, економічні та екологічні аспекти і, нарешті, розпочнуть системне реформування державного управління у сфері охорони довкілля.