Кто придумал алкоголь и предсказал голод – 5 новых книг, которые вас поразят (укр.)

В усі часи були люди, які або випереджали свою епоху, або були надто "незручні" для свого оточення. Тож у більшості цих книжок мова саме про них – освічених і мудрих, пророків і месій, до чиїх слів варто прислухатися навіть сьогодні. Натомість драматична сучасність у решті історій – наче контраст до колишньої тихої мудрості наших предтеч.

Алексей Филановский. Провинциал. – Х.: Фабула, 2020

Герой цього епічного роману, що розпочинається у Франції на початку XIV століття, був видатною особистістю своєї непростої епохи. Кар’єрний шлях від юного послушника в монастирі до кардинала і скарбника папського двору був увінчаний, окрім адміністративних посад, ще й високими творчими чеснотами і справжньою біблійською мудрістю. Саме він, славетний Дефан, став реформатором фінансової системи, заснував книжкову торгівлю і збагатив рідний край вишуканими продуктами на зразок лікеру "Шартрез", які принесла тому світову славу. У романі розповідається про дитинство, (в якому велику роль зіграв батько), юність (яка минула у служінні, науці та дослідах) і зрілий вік мудреця квітучого Провансу. Бідність, послух і стриманість – ці три обітниці, що були в основі західного чернецтва – за часів Дефана в його монастирі змінилися на цілком повноцінне життя. Звісно, не грішне, а сповнене здорового глузду у всьому: тлумаченні священних текстів, відмови від вериг і загалом будь-якої аскези… Працю на славу Господа він сприймав як щоденну творчість, а не як закостенілий догматизм. Філософ і богослов, реформатор і вчений, він блискуче володів словом – мистецтвом, що неабияк цінувалося у ті часи, коли проповідь була чи не єдиним джерелом мудрості. Його трактування Святого письма й досі видаються цікавими. "- Выходит, они не блуждали, а просто жили в пустыне? – питалися учні у навчителя. – Ты прав. Моисей делал то, что велел ему Бог. В землю обетованную должен был вступить свободный народ, и его предводитель терпеливо ждал, когда уйдет из жизни последний из тех, кто был рабом".

Мірослав Влеклий. Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала. – Л.: Човен, 2020

Ця книга, за якою вже знятий фільм, присвячена британському журналісту Ґарету Джонсу (1905–1935), який першим розповів західному світу правду про Голодомор в Україні 1932–1933 років. Автор, польський репортер і письменник, з одного боку, створив репортаж-реконструкцію подорожі до Радянського Союзу в 1930-х роках головного героя. З іншого боку, ця книга — докладна та драматична біографія Ґарета Джонса, якого за опубліковані тексти про "комуністичний рай" цькували деякі корумповані західні журналісти, а через декілька років він помер за достатньо загадкових обставин. "Повільний потяг із твердими лавами зупиняється на кожній малій станції, – розпочинається герой свою розповідь. – На одній із них до Ґарета підходить якийсь чоловік і шепоче німецькою: "Скажи їм у Англії, що нам немає чого їсти і ми починаємо пухнути з голоду". Через кілька станцій, коли поїзд наближається до України, приблизно за 70 кілометрів від Харкова — можемо здогадуватися, що неподалік Білгорода, тоді приблизно тридцятитисячного містечка — Ґарет бере рюкзак і несподівано виходить із поїзда. "Будь обережний, українці у відчаї", — чує він ще одне застереження, цього разу на прощання від молодого комуніста. Якщо люди дізнаються, що в наплічнику хліб, то одразу ж його украдуть".

Вітольд Шабловський Як нагодувати диктатора. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2020

У цій книжці зібрані історії життя п’ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття — Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота — у спогадах їхніх кухарів. Журналістська мандрівка відомого польського репортера Вітольда Шабловського чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею) відкриває завісу перед життям тиранів, яке було приховане від загалу. Що їв Пол Пот, поки кілька мільйонів камбоджійців помирали від голоду? Чи правда, що Іді Амін куштував людську плоть? І чому Фідель Кастро був одержимий коровою Убре Бланка, яка стала символом кубинської Революції? Це не кулінарна книжка, хоча деякі рецепти ви тут знайдете. Це спогади з перших уст про життя, сповнене страху, любові й ненависті під тиранією.

Рут Веа. Поворот ключа. – К.: Рідна мова, 2020

Це неперевершений психологічний детектив від "Агати Крісті нашого часу", як називають авторку роману, який, у свою чергу, триматиме читача в напрузі аж до останньої сторінки. За сюжетом, Ровен Кейн випадково натрапляє на вакансію — сім’ї з чотирма дітьми потрібна досвідчена нянька — і надсилає резюме. Отримавши роботу, жінка вражена розкішшю, в якій живе родина Елінкортів. "Розумний будинок", вражаючі панорами Шотландії, щаслива сім’я… Все здається надто бездоганним, щоб бути правдою. І вже наступного дня Ровен потрапляє у справжній кошмар — жахіття, що не піддається логічним поясненням і закінчиться смертю дитини. Пишучи своєму адвокату з тюрми, Ровен розплутує химерні події, що привели її до в’язниці. Жінка визнає, що помилялася, зізнається в брехні й розкриває всі свої таємниці, але переконує — вона не вбивала. Вона не винна. Принаймні, не в убивстві. А це означає, що винний на волі…

Поліна Кулакова. Усі їхні демони. – К. Дім химер, 2020

За сюжетом цього трилеру, в одній з квартир сірої "хрущовки" живе, здавалося б, звичайна сім’я. Проте за зачиненими дверима того дому відбуваються тривожні події, що їх байдужі сусіди воліють не помічати. Жінка, котра потерпає від домашнього насилля; хлопець-підліток, який шукає розуміння й підтримку на вулиці; самотня дев’ятирічна дівчинка, що вчиться жити з "демонами" своїх батьків… "Усі їхні демони" — вибуховий соціальний трилер про дітей, позбавлених дитинства, алкоголізм, байдужість… та криваві вбивства у маленькому містечку. "Люди під під'їздом і далі перешіптувалися й час від часу зазирали у вікна квартири на першому поверсі, намагаючись угледіти, що там коїться. Крізь запнуті фіранки пробивалося тьмяне жовте світло, на тлі котрого, як у театрі тіней, сновигали метушливі силуєти -- поліція, лікарі, експерти, мешканці квартири. Натові не стихав. Хтось засуджував людей, які жили. там, хтось висував уже геть неймовірні версії трагедії..."