Від Дебліна до Дубліна – 5 книг, які варто мати у своїй бібліотеці

Одна з книжок цього огляду за радянського часу продавалася в усіх газетних кіосках, але українською видана щойно тепер. Так само з більшістю класики минулих століть – чим далі вона від нас, тим більше її не вистачає. Оскільки лише з відстані все велике не те що бачиться краще, а скоріше, легше порівнюється з сьогоднішнім чтивом визнаних літературних корифеїв.

Джеймс Джойс. Дублінці. – К.: Комубук, 2018

Деоккупация юга страны – как украинские военные отвоевывают территории

Запрет на передвижение по стране для военнообязанных – все детали

Ракетные удары по мирным украинским городам - июль 2022

Ядерный терроризм россии

Ця збірка оповідань всесвітньовідомого класика – звісно, не його феноменальний "Улісс", "Портрет мистця замолоду" чи "Поминки за Фінеганом". У ній, як вважає критика, переломилося захоплення письменника-початківця творами Ібсена, Флобера і Мопассана. За легендою, збірка завдяки замовленням знайомого поета, який влітку 1904 року попросив Джойса написати для журналу "Ірландська садиба" твір, що його можна було б опублікувати "не обуривши читачів". Три оповідання з'явилися в журналі під псевдонімом Стівен Дедалус (герой майбутнього "Улісса") і справили на читачів настільки несприятливе враження, що редактор просив автора нічого більше не надсилати. У наш час такого, звісно, не сталося, адже, якщо "любиш мене – люби мою парасольку", як завершується п’єса "Джакомо Джойс" автора збірки, і на цій безкорисливій любові, по суті, тримається вся історія всесвітньої літератури.

Альфред Деблін. Берлін Александерплац. – К.: Видавництво Жупанського, 2019

Автор цього роману – видатний німецький письменник – за фахом був лікарем-невропатологом, практикуючи у 1920-х в східному Берліні. Тож до свого експериментального твору, виконаного в техніці колажу, він залучив "звучання" вулиць східного Берліну без особливого літературного опрацювання. Тим не менш, історія героя, який, вийшовши на початку роману з в’язниці, захотів "стати порядним", може захопити і глибиною психологізму, і зацікавити картинами Європи у калейдоскопічній круговерті образів, постатей і сцен. "У вітринах стояли манекени, вбрані у костюми, плащі, в спідниці, панчохи і туфлі. На вулиці все у русі, та зсередини – порожньо! Там не було життя! Веселі обличчя, сміх, чекають на переході навпроти Ашинґера, по двоє, по троє, курять сигарети, гортають газети".

Оноре де Бальзак. Пустотливі оповіді. – Х.: Фабула, 2018

…У цьому самому "пустотливому" жанрі французький класик завжди почувався цілком впевнено. І саме цю збірку вважав справжнім втіленням свого раблезіанського духу, веселої вдачі, незламної віри в добро і щастя. Недарма, оцінюючи своє творіння з описом любовних утіх і непідробного гумору, він не раз повторював: "Якщо щось і залишиться після мене, то це "Пустотливі оповіді". Зрештою, крім прагнення відобразити соціальну історію Франції, Бальзак, зажди мріяв поставити діагноз суспільству і запропонувати ліки для лікування хвороб, тому крім романів спочатку писав ще й комедії. Втім, більшу їх частину глядач так і не побачив, а ті, які були поставлені – не мали особливого успіху. Напевно, важко смішити публіку, залишаючись переконаним песимістом, яким за життя вважав себе Бальзак, автор епохального циклу з парадоксальною назвою "Людська комедія". Сам автор "Пустотливих оповідей", стилізованих піл новели епохи Відродження, завжди любив гумор і розваги, залюбки виїжджав за кордон, де мав любовні пригоди. Так, серед його захоплень вирізняється тривалий зв'язок з польською графинею і дружиною українського поміщика Евеліною Ганською.

Хорхе Луїс Борхес. Сім вечорів. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019

У книжкову серію "Writers on Writing", в якій вийшла збірка аргентинського класика, видана за підтримки Українського культурного фонду, увійдуть досі не перекладені українською публіцистичні твори та есеїстика всесвітньо відомих авторів і українських письменників. Зокрема збірка культового класика, перекладена Сергієм Борщевським – це сім лекцій, прочитаних Хорхе Луїсом Борхесом у травні-червні 1977 року в Буенос-Айреському театрі "Колізей", незадовго до смерті. Не зважаючи на те, що це були публічні виступи вже сімдесятирічного автора, до того ж практично сліпого, кожна з цих семи лекцій – справжній витвір мистецтва і своєрідний літературний вечір – бенкет уяви, розмаїття тем, глибина думки, безліч цитат і посилань на першоджерела. Борхес розповідає про Божественну комедію, сни, східні казки, буддизм і поезію, про кабалу і, нарешті, тема останньої лекції – сліпота. І хоч насправді всі теми – умовність, адже всі лекції присвячені книгам і любові до читання, цікаві подробиці додають інтриги. Наприклад, у виступі про фальсифікацію "Тисячі й одній ночі", де є найзнаменитіша казка, відсутня в оригінальних варіантах. "Це історія "Аладдіна та чарівної лампи", – уточнює автор. – Вона міститься в перекладі Галлана, і Бертон марно шукав її арабський чи перський текст. Хтось висловив припущення, нібито Галлан сфальшував оповідь. Гадаю, слово "сфальшував" несправедливе та злостиве. Галлан мав таке саме право вигадати казку, що й нічні співрозмовники. Чому б не припустити, що, переклавши стільки казок, він захотів вигадати ще одну й так і вчинив?"

Майкл Бонд. Паддінгтон. Найкращі історії. – Х.: Ранок, 2018

Захопливі історії про ведмедика Паддінгтона із задоволенням читають діти у всьому світі протягом більш ніж п'ятдесяти років. Тепер ось всі вони вийшла в Україні. На створення епопеї автора надихнула одна подія, яка сталася на Різдво. В готелі він побачив невеличкого іграшкового ведмедика, який самотньо сидів на полиці. Саме він став прототипом героя книжки під назвою "Ведмежа на ім’я Паддінгтон", вперше опублікованої у 1958 році. Історія про кумедного ведмедика з Дрімучого Перу, який оселився в Лондоні, стала популярною, і від того часу улюблений герой ще не раз з’являвся на сторінках нових книжок Бонда. "Я завжди мав велику повагу до Паддінгтона, – дізнаємося ми від Стівена Фрая. – Він – це втілення духу Британії". Загалом Паддінгтон належить до рідкісних ведмедів, і хоч би чим він займався – прикрашав будинок, працював детективов чи займався фотографією – усе це має ознаки страшенного безладу, як невід'ємної риси цього волохатого героя. Від часу, коли родина Браунів вперше зустріла його на Паддінгтонському вокзалі, їхнє життя докорінно змінилося, адже навіть буденні речі стають надзвичайними, якщо до них прикладає свою лапу це кумедне ведмежа. До речі, ведмедик Паддінгтон був визнаний British Animation Awards кращим мультиплікаційним персонажем Великобританії усіх часів, а його автор за свій внесок у скарбницю дитячої літератури отримав орден Британської імперії.