Війни, про які ми не знаємо – 5 книг "мілітаристського" лікнепу

Перефразувавши класика, можна з упевненістю сказати, що світ це, звісно, театр, але – воєнних дій. Тож у цьому огляді мова про книжки, в яких війна являє нам своє зазвичай "не жіноче" обличчя в усіх, мовити б, іпостасях – від бойових дій в реальності, історичного спротиву і національного визволення до сутичок у віртуальному світі, мовним суперечкам і сьогоднішній ситуації на Сході України.

Джесіка Гейґі. Мистецтво війни в ілюстраціях. – Х.: Фабула, 2019

Деоккупация юга страны – как украинские военные отвоевывают территории

Запрет на передвижение по стране для военнообязанных – все детали

Ракетные удары по мирным украинским городам - июль 2022

Ядерный терроризм россии

З одного боку, це видання – безсмертний трактат і головна книга про політику і стратегію, актуальна протягом вже 2 тисяч років. У цій переплелися мудрість бронзового століття і візуальне мислення епохи інформації. З іншого боку, будучи оформлена ілюстраціями сучасної художниці – це безперечний бестселер, діаграми, графіки і схеми якого допомагають мільйонам людей краще розуміти різні ідеї і концепції. Це план дій на всі випадки життя! Таким чином, маємо два в одному – привабливу ілюстровану версія легендарної книги, доступну для всіх: студентів, бізнесменів, митців, стратегів і любителів теорії ігор, де кожен абзац — ніби окремий урок, а будь-який рядок – допомога в унаочненні власного досвіду. "Поради Сунь-цзи можна використовувати для розв’язування будь-яких конфліктів — пише авторка ілюстрацій про цю книжку, – як глобальних, так і побутових. Вони допоможуть і десятирічному учневі, що мріє потрапити до шкільної ради, і полководцеві-тріумфатору. Адже йдеться не так про війну, як про розв’язування проблем і будь-яких суперечок. Війна — тільки метафора, зручне порівняння".

Вахтанг Кіпіані. ОУН і УПА. – Х.: Віват, 2018 

Вже давно доведено, що визвольний рух XX століття, втілений  зокрема в діяльності ОУН і УПА – це один із найяскравіших прикладів боротьби за незалежність. До недавнього часу спочатку локально, а потім вже масово у даній галузі був доступний лише "Літопис УПА", за незалежного часу перевиданий в Україні. Попри документальну цінність часів героїчної боротьби з московським окупантом, півсотні томів з розповіддю про бойові будні повстанців не мали остаточного аналітичного підґрунтя. Натомість видання, здійснене відомим політологом Вахтангом Кіпіані – це збірка текстів, авторами яких є впливові науковці, журналісти, громадські діячі та дисиденти. Їх завданням було вивести факт визвольного руху в Україні 1940-50-х років на світовий рівень боротьби за незалежність і порівняння його з подібними міжнародними практиками опору. Мовою фактів, свідчень, спогадів, побутових подробиць і навіть філософських міркувань автор збірки відповідають на гострі питання, намагаючись відшукати правду про цей складний період нашої історії.

Володимир Селезньов. Мовні війни: Міф про "зіпсованість" української мови. – Х.: Віват, 2018

Вагу цієї книжки для нашого сьогодення годі переоцінити. Її автор, не задовольняючись наслідками русифікації, розглядає причини нинішньої "зіпсованості" української мови. Яку, у свою чергу, звинувачують у засиллі полонізмів, русизмів, галицизмів та інших неологізмів нашого часу. Утім, в процесі осмислення сьогоднішнього "питання про мову в Україні" хоч би й на прикладі "Мовних війн" Володимира Селезньова, думка підноситься понад традиційні опозиції "Схід – Захід", "природа – культура", "внутрішнє – зовнішнє". І результатом стає розклад суб’єкту як центру системи мовленнєвих уявлень. Даний ефект можна пояснити однією призабутою гуманітарною концепцією, яка твердить, що слово є мертвий знак живих явищ. Які, додамо, розташовані довкола нього широкими колами і які включають в себе і "радянську" біографію оповідача, і його "незалежний" побут, і систему ідей всієї "української" епохи.

Георгий Почепцов. Виртуальные войны. Фейки. – Х: Фолио, 2019 

Автор цієї книжки, розповідаючи, здавалося б, про цілком мирні речі, нагадує про те, як саме вони закликають до війни. З одного боку, це цілком віртуальні речі на зразок того ж "Гаррі Поттера", якого ми читаємо цілком добровільно, а з другого – релігію та ідеологію, які ще донедавна були обов’язкові для кожного. "Сегодня потребление в виртуальном пространстве формируется в основном на добровольной основе, однако те или иные виртуальные продукты, приходящие извне, могут конфликтовать с национальной виртуальной системой", – застерігають нас. Але чи робиться щось для того, щоб застерегти від небезпеки віртуальної "пастки"? Автор наводить приклади такої боротьби. "При трансляции футбольного матча "размазали" сосцы волчицы на эмблеме футбольного клуба "Рома". При посещении иранским президентом римского музея обнаженные античные статуи прикрыли коробками. Трансляция вручения Оскара заставила прикрыть обнаженные плечи актрисы Ш. Терон. Такое столкновение двух виртуальностей можно увидеть и в российском примере, когда архимандрит спел в храме "Мурку", за что был отправлен из Московской епархии в Тирасполь".

Джеймс Рікардз. Валютні війни. Витоки наступної світової кризи. – К.: Наш Формат, 2018 

Мова у цій книжці про те, що валютні війни — не нове явище у світовій історії. Лише за ХХ століття міжнародну економіку перевіряли на міцність дві фінансові кризи. Сьогодні ми знову стоїмо на порозі катастрофи, яка із часом може перетворитися на послідовні напади інфляцій, рецесій і навіть розв’язання реальних війн. Чи можливо запобігти катастрофі? Джеймс Рікардз вважає, що так. Він апелює до історичних прикладів і детально аналізує передумови та причини колапсу, хибні кроки у сфері економічної політики. "У грі з перетягування каната мотузка – певний канал, через який напруженість передається з одного кінця до іншого, – пише автор. – Ця книжка якраз про таку мотузку. У змаганні між інфляцією та дефляцією роль каната виконує долар. Він нагромаджує в собі все напруження супротивних сторін та направляє його на весь світ. Цінність долара полягає в його здатності визначати, хто бере гору в грі з перетягування каната".