Все, що утверджує життя, – протистоїть війні

У моїй родині глибоко шанувалися релігійні та традиційні свята. На Різдво і Великдень, наприклад, ми завжди збиралися у великому сімейному колі. Це було наче негласне правило, наша сімейна традиція. І хоч у Радянському союзі усі чекали на подарунки від Діда Мороза, інколи мені щастило отримати якийсь символічний солодкий подарунок і 19 грудня, в день пам’яті Миколи Чудотворця. На моїй батьківщині, Вінниччині, також полюбляли відзначати день Андрія. Особливо молодь, адже це свято оповито віруваннями та ворожінням, різними цікавими обрядами. Весну ми зустрічали 15 лютого. Добре пам’ятаю, як у цей день у родині говорили: "На Стрітення зима з весною зустрічається".

Загалом, багато звичаїв та традицій я переніс у свою родину, деякі виникли самі собою або ж прийшли у наше життя разом з суспільними змінами. Так наприклад, День Незалежності ми усією родиною традиційно відзначаємо у вишиванках. Пишаюся і тим, що у вишиванці мій син зробив фото для паспорту. Думаю, це стане ще однією гарною традицією не тільки у моїй сім’ї, але й у всіх українських родинах...

Певно, через те я вважаю, що саме свята своєю неповторністю розкривають велике культурне надбання українського народу. Що усі свята мають прекрасну здатність об’єднувати: людей у родини, родини – у єдине суспільство. До речі, саме на цих двох засадах, культура та єднання, і був створений проект "Folk Ukraine", який я розвиваю восьмий рік поспіль. Так, наприклад, "Фестиваль писанок" нагадує нам про унікальну традицію розпису писанки, допомагає більше дізнатися про значення символів, що притаманні тим чи іншим регіонам України. "Парад вишиванок", свято в День Незалежності, покликане зміцнювати дух патріотизму, об’єднувати українців, дарував їм радість зустрічі, відчуття гордості за красу та велич власних культурних надбань. "День Києва" та "Новий рік на Софії" – це родинні свята, наповненні естетичним та культурним змістом.

З власного досвіду можу сказати, що особливе значення у святах та масових заходах, приурочених до якихось визначних подій, набуває емоційно-естетична складова. Особливо у наш час. І хоча ми інколи задумуємося, чи маємо ми право відзначати те чи інше свято в період війни, переконаний, що маємо і повинні. Бо все, що утверджує життя – протистоїть війні. А все, що допомагає нам відроджувати традиції, виховувати справжніх українців, тільки зміцнює наш тил.