BY-феномен: Йонас Охман, "помста" за Полтаву

Блю-єллов, BY, "Blue/Yellow" — це про нас з вами. Завдяки найорганічніший для спілкування мові — англійській — тільки під таким соусом можна промовисто прописати Україну в світовому контексті. Запам`ятайте цю абревіатуру, BY, можливо, вона ще не раз вирине в нашому з вами житті.

На 16 січня 1654 року, тобто 367 років тому, в Переяславі з нашим майбутнім — з українським, саме як із "українським", нічого не було ясно. Шість років війни майже за незалежність (принаймні так можна це потрактувати уже сьогодні), а іншими словами "української революції сімнадцятого сторіччя", колосального напруження, енергії, крові всієї козацької нації на чолі з гетьманом (читай — першим президентом) Богданом Хмельницьким майже нічого не дали. Усього одна програна битва під Берестечком і 5 виграних битв (у кожній із яких загинули десятки тисяч професійних вояків — у перерахунку на теперішнє народонаселення Європи це як сотні тисяч) супроти однієї з найпотужніших армій Європи — а час все одно ніби тупцювався на місці. Жодного полегшення ярму тодішніх посполитих українців, жодного всесвітнього визнання держави (і – жодної своєї держави). Ніяких притомних документів від Речі Посполитої, жодних гарантій притомного майбуття для тогочасної еліти, козацької старшини. Не диво, що ввечері 8 січня, в день Переяславської ради (вони в різних складах скликалися тричі — до обіду, по обіді і пізно ввечері), на думку Михайла Грушевського, ні Хмельницький, ні решта загартованих у боях козаків не відчували аніякої важливості чи там історичності моменту. Вони просто видихнули з полегшенням — на найближче майбутнє десь там на північному сході просто з`явився новий ситуативний союзник і спробі відстояти свої міжнародні і суто людські права на рідну землю.

Із часом ситуативний союзник — уже супротивник. Саме тому насправді друзі на міжнародному рівні — потрібні завжди. І бажано, щоб вони були не менш міцними, ніж на рівні особистостей, хоча з особистостей і починається. Друзі — потрібні. Хоча б тому, що, виявляється, завжди є що відстоювати, тобто — вкотре виборювати право на власну незалежність. Як нація-держава самоідентифікуватися в міждержавний простір, самозаглиблюватися в європейську спільноту, вкотре самовизначатися, вкотре обирати і проливати кров за різні вектори цінностей. Наші друзі, виявляється, вони в нас є часом і без угод, штибу Переяславської, – деякі з них навіть вигадали спеціальний код BY.

Поняття BY з`явилося 2014 року завдяки шведському громадянину Йонасу Охману і фонду, заснованому ним у Литві, єдина мета якого — підтримати українську націю. Йонас Охман, відповідаючи на запитання мотивів своїх вчинків у цьому напрямку, жартома відповів: "Намагаюся "помститися" за Полтаву 1709".

Напередодні Нового 2019 року, зайшовши на сторінки литовських користувачів ФБ, я, правду кажучи, отетерів: здавалося, що дехто скасував Новий рік — на вустах і в коментах дуже багатьох литовців була акція, запланована ледь не на старий новий рік, на суботу, 12 січня 2019 року.

Судячи з тих передноворічних коментів, не всі литовці однодушно підтримують українців, як усталено думати у нас. І це нормально. Усі люди, так би мовити, зліплені з одного тіста. Іноді замість родзинок у ньому присутня здорова порція національного егоїзму. Деякі не розуміють доброчинства. Інші обурено запитували: мовляв, доки ми підтримукватиму Україну? Але на загал, і нещодавні події це засвідчили, литовці знову виявилися справжніми друзями під час українського лихоліття.

Телемарафонний концерт тривав з 21:00 до 24:00 на литовському телеканалі LRT. Пролунав навіть запис відеозвернення президента Литовської Республіки Далі Грібаускайтє. З промовами до учасників акції звернулися Міністр закордонних справ Литовської Республіки Лінас Лінкявічюс, Головнокомандувач Збройних сил Литви генерал-лейтенант Йонас Вітаутас Жукас, перший голова Парламенту незалежної Литви Вітаутас Ландсбергіс. Участь у телемарафоні взяли також представники МЗС, Міністерства оборони, Збройних Сил, депутати Сейму Литовської Республіки, представники литовського політикуму, акредитованого в Литві дипкорпусу, широкі кола литовської громадськості, представники Посольства України в Литві, української громади м. Вільнюса, УГКЦ Пресвятої Трійці м. Вільнюса, українські військовослужбовці, які проходять навчання у Литві, група учнів українського класу, які повний учбовий рік за підтримки литовського Уряду проходять навчання у Литві, українські учасники трагічних подій 13 січня 1991 року у Вільнюсі.

Був навіть організований телеміст з українською телестудією, з українськими містами, зокрема Авдієвкою та Маріуполем. Посол України у Литовській Республіці Володимир Яценківський гречно подякував литовському народові за тверду позицію і активну підтримку України у її боротьбі з російською агресією.

Кожен дзвінок на короткий литовський номер телефону 1406 означав пожертву в €2 на допомогу українській армії. Усього за три години було зібрано більше 112 тисяч євро. "Blue/Yellow" передасть їх у якості гуманітарної допомоги для потреб східних регіонів України, які постраждали внаслідок російської агресії.

Йонас Охман, режисер, який зняв не один метр документального кіно про українську війну, ось одні з його слів: "В ефірі ми обговорили ситуацію в Україні, на фронті. Мене запитують: "Коли Ви останній раз були в Україні?" Але я там завжди серцем і душею, а фізично був у грудні. Зараз ми зробили концерт, показали, що могли збудили людські серця до солідарності з Україною. Але справа в тому, що ми працюємо для цього щодня. Я кожен день, реально. Спілкуюся, роблю щось, поєдную щось. Ніякої потреби перебувати в Україні фізично щодня і щохвилини немає. Інтернет – потужна річ. Іноді відстань – також добре. На відстані ти інакше думаєш. Є кілька тенденцій, як на мене, важливі. Війна змінюється, а це означає, що ми також повинні орієнтуватися на неї і змінювати наш спосіб роботи, підхід. Наш концерт і телемарафон є новою формою наших впевнених кроків до перемоги. Найголовніше – Ви можете змінювати в такий спосіб свою долю, свою країну. Я хочу сказати і тим українцям, що були в цей час в окопах або під обстрілами. Ми з Вами і це є наша інформаційна війна. Я розумію, що не всі ще оцінили значення Майдану і які сили у Вас є. Найголовніше Ви можете змінювати свою долю, свою країну".

Друзі — потрібні. Без них ніяк. З ними сподівання на блю-єллов майбутнє не звучить як пустопорожній звук. З друзями є сподівання на перемогу і на цілком безкровному фронті, інформаційному.