Дефіцит гаджету: перекидного, електронного

Хтось із вас пригадує солодкі дні щасливого дитинства десь отак от років зо сорок тому? Я — так. Ось маленьким хлопчиком занурююся в океан сну — услід за мною туди ж сипляться обидва мої іграшкові ведмеді, солодка духмяна кукурудза, поїдена вдень, червоні очі білих пухнасто-казкових кроличок з бабусиної загорожі. Або – гавкіт вірного Волохана, чи – обличчя батька, що по-босяцьки після умивання втирається щойно випрасуваною гардиною, лаяний матір`ю, приїзд гостей із Мурманська, решта подій, думок, відчуттів. Але ось нарешті теплі і ясні сонячні пальці торкаються мене пізно уранці. Розплющувати очі не хочеться, але доводиться. І перше, що ти бачиш на стіні — перекидний календар із учорашньою сторінкою (субота), яку треба вирвати, аби узаконити оцей власний пересип, зумовлений лінощами. Бо аж раптом увійде тато і, ґлузуючи, почне жартома виганяти до школи. І тоді я скочу до настінного календаря. Але, як завше тато (він – чемпіон) виявиться хутчіш. За кілька хвилин ви вже реготатимете, як коні, а через десять уже вивчатимете: о котрій нині прокинулося/ засне сонце, а місяць? А цікава історія — про космонавта, про якийсь артефакт чи просто подію, яка, як ти міг пропустити!, обплямовує нинішнє число в червону фарбу. І тобі вже шкода: ех, ну чому сьогодні і свято, і ще й неділя — а так було б аж на два вихідні більше!

Перекидний календар, здається, висів колись у кожній квартирі. Зараз його підмінено численними гаджетами. Вони розповідають про час, історію, героїв, ігри, всесвіти та рецепти. Однак колись настінний календар міг залишитися чи не єдиним на вся родину інформаційним порадником. Якщо телевізор не працює (негода, впала антена, чи перегоріли лампи телескопа), а годинник зупинився (прабабця забулася завести), а газети в зв`язку з негодою принесуть аж післязавтра. О, тоді він, настінний, чи не єдине цивілізаційне світло, пролите за кількадесят копійок, світить воно одвічним Нострадамусом посередині твоєї хати. З ним ти звіряєш ритм і пульс всього сучасного й минулого життя, разом із тим зазираючи в найближче майбутнє. На нього, на календар, часом молишся, мовби на ікону. І горе тобі, якщо завчасно, десь так за два місяці до кінця року, не встигли придбати настінний календар. Він, з тлумаченням дат, сходів-заходів світил, рецептами й приказками, з віршами великих і тимчасових поетів доби — дефіцит. Хто не встиг, той запізнився. Мусиш тепер цілий рік жити без календаря. З заздрістю позираючи на своєчасно окалендареного сусіду. Незатишно прокидаючись вранці: твого друга знову нема на стіні. Невпевнено почуваючись: так, наче сонце сьогодні невчасно встало, а місяць замкне добу несвоєчасно. Так, неначе прожити без календаря неможливо.

На нього, на настінний календар, нас "присадили" сьогодні, рівно 310 років тому. 28-го грудня 1708 року, з ініціативи Петра I. Саме тоді був виданий перший цивільний календар під редакцією графа Якова Брюса, що з 1706 року керував друкарською справою в Росії. До того Московія  жила виключно за православними святками. Саме із цієї дати почався літопис щорічних видань календарів на окупованих територіях колишньої Московії, до складу яких включили і наші терени.

Перший „Брюсовий" календар мав велику популярність. Він містив "прогностик: когда нужно "кровь пущать", мыслити почать, брак иметь, дома сизиждати, зверей и рыбу ловить, платье кроить и мыться в мыльне", та багато інших корисних порад. Змістова ж структура Брюсового календаря була така:

• 1.Сотворіння світу
• 2.Таблиця літочислення правітців від потопу до патріарха Якова
• 3.Святці
• 4."Неисходимая пасхалия" (вічний календар Пасхи)
• 5.Графічна презентація стародавньої системи всесвіту
• 6. Місячний календар (фази та тривалість перебування Місяця над обрієм "фигура осияния Луны"
• 7. Екліптичні координати зірок
• 8.Погода в залежності від проходження Місяцем знаків зодіаку
• 9. Характеристики поточних років за планетою року
• 10.Таблиця відстаней від російських міст до Москви
• 11. Перелік станцій на поштових трактах, включаючи шлях до Китаю, віддалей від них до Петербургу, а також відстані до столиць європейських держав
• 12. Географічні координати міст російських та іноземних
• 13. Мапи Московської (з планом Москви) та Петербурзької губерній
• 14. Герби Російської імперії

Якщо зараз на ятках книготорговців ми можемо побачити календарі, видані переважно приватними підприємцями, друкувати календарі в Московії і тим більш привозити їх з-за кордону у 1700-х приватним особам було заборонено. Настінний календар відтоді став прерогативою державницькою, слугуючи не лише інформаційним простором, а й своєрідною пропагандистською міні-машинкою.

Як то кажуть, на безриб`ї і рак риба. Для слабко освічених мешканців Російської імперії, а згодом і для глибинок поневолених народів СРСР настінний календар перетворився на часом чи не єдине джерело писемної мудрості. На території колишньої Російської імперії, а згодом Радянської Росії з 14-го лютого 1918-го року був введений григоріанський календар, який дещо "розвів" церковні та світські свята. Країна ж Рад продемонструвала власний унікальний підхід до питання календарів через 12 років. Із 1930-го по 1940-й рік радянська влада встановила свій своєрідний радянський революційний календар, в якому був реалізовані ідеї п’ятиденного тижня.

На загал, перекидний календар — річ прекрасна, естетично доречна, але як гаджет абсолютно застаріла: сьогодні ми залюбки прокидаємося під чудернацькі мелодії, що лунають з не менш чудернацьких пристроїв, запрошуючи нас у віртуальний світ прекрасного (чи: у прекрасний світ віртуального?). Хоча електронний календар-гаджет з механіко-електронними сторінками на всю стіну — теж було б непогано. Й аби, скажімо, чергова денна сторінка перекидалася б із розплющенням ранкових вій господарем (-кою) кімнати... Клік-клік, і ти допоміг дню змінити ніч. Як у старі добрі, в старокалендарні часи...